Постанова

від 13.08.2015 по справі 820/7073/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 серпня 2015 р. № 820/7073/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.06.2015 року №0000482212, №0000492212, №0000502212, прийняті щодо нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 13.05.2015 р. був складений акт за № 949/20-33-22-01-07, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 135.1, п п. 135.5.4, пп. 135.5.5 п.135.5 ст.135, п. 137.16 ст. 137, пп.138.7.ст.138, пп.140.3 ст. 140, пп.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 245 380 грн.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, встановлено порушення застосуванні пільги по податку на прибуток, а саме: не сплачено через застосування податкової пільги податку на прибуток у сумі 38 272 грн., у т.ч. за період 2014 рік - 38 272 грн.

Таким чином, сума податкової пільги податку на прибуток завищено на суму 38 272 грн.

Також, порушено:

- п.п.185.1 ст.185, п.п.187.7 ст.187, п.п.189.1 ст.189, п.п.198.3, 198.5, ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 267 914 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 30.06.2015 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000482212, №0000492212, №0000502212.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в акті перевірки, зазначено, що у зв'язку з тим, що правочини між ТОВ "Альтернатива-нова" та ТОВ "ВО "Харків" укладені без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів та наданню послуг та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців, дані наведені в декларації з податку на прибуток за 2014 в частині віднесення ТОВ "ВО "Харків" витрат у сумі 212 620 грн. по накладним, складених ТОВ "Альтернатива - нова" на адресу ТОВ «ВО «Харків» до складу витрат та дані наведені в деклараціях по ПДВ за квітень-травень 2012 в частині віднесення ТОВ "ВО "Харків" ПДВ у сумі 42 524 грн. по вищенаведеним податковим накладним, складених ТОВ "Альтернатива - нова" на адресу ТОВ "ВО "Харків" до складу податкового кредиту не є дійсними, на що суд зазначає наступне.

Так, під час проведення перевірки позивачем було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність проведення зазначеної господарської операції, належне відображенні її в обліку та використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності.

Так, поставки відбувались за договором між ТОВ «Альтернатива - Нова» та ТОВ «ВО «Харків» № 59-02 від 19.02.2013 р., згідно якого Продавець (ТОВ «Альтернатива - Нова») зобов'язується передати на умовах даного Договору у власність Покупцеві (ТОВ «ВО «Харків») товар, а Покупець зобов'язується прийняти сплатити його вартість в порядку та строки передбачені даним Договором.

Строк виконання робіт до 31.12.2014 року.

Договір скріплено печатками та підписано з боку Продавець (ТОВ «Альтернатива -Нова») директором ОСОБА_4 та з боку Покупця (ТОВ «ВО «Харків») директором ОСОБА_5, тобто уповноваженими особами згідно до даних ЄДР.

На виконання умов договору ТОВ «Альтернатива - нова» відвантажило ТМЦ на адресу ТОВ «ВО «Харків», що підтверджується відповідними податковими накладними та що знайшло відображення в бухгалтерському обліку позивача.

Також складено було Акт отримання багажу вантажоотрумувачем № А-21000000006079 від 17.04.2014 р., виданого вантажоперевізником ТОВ «Делівері», де відправником є ТОВ «Альтернатива-Нова», отримувачем є ТОВ «ВО «Харків» пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, пункт розвантаження - м. Харків, пр. Метизний, 12, накладна № 49 від 16.04.2014 року, кіл.місць-5 на суму 4 800,00 грн.

Окрім того, дана операція підтверджується:

- ТТН №Р59 від 06.05.2014 року на автомобіль НОМЕР_1 водій ОСОБА_6, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6, вантажовідправник - ТОВ «Альтернатива - нова», вантажоодержувач - ТОВ «ВО «Харків», пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, пункт розвантаження - м. Харків, пр. Метизний, 12, накладна № 59 від 06.05.2014 року (матеріали), кіл.місць-10 000 на суму 81 480,00 грн.

- ТТН №Р67 від 14.05.2014 року на автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_7, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_8, вантажовідправник - ТОВ «Альтернатива - нова», вантажоодержувач - ТОВ «ВО «Харків», пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, пункт розвантаження - м. Харків, пр. Метизний, 12, накладна № 67 від 14.05.2014 року ( матеріали), кіл.місць-11 000 на суму 89 628,00грн.

- ТТН №Р74 від 26.05.2014 року автомобіль Газель АЕ 8202АІ водій ОСОБА_6, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6, вантажовідправник - ТОВ «Альтернатива -нова», вантажоодержувач - Орехівська швачна фабрика, пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, пункт розвантаження - м. Орехово, вул. Карла Маркса, 47, накладна № 74 від 26.05.2014 року (матеріали), кіл.місць-9 500 на суму 78 318,00 грн.

Також, за отриману продукцію ТОВ «ВО «Харків» перерахувало грошові кошти на адресу ТОВ «Альтернатива - нова", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Водночас, позивачем щодо використання вищезазначеного у власній господарській діяльності було отприбутковано ТМЦ шляхом віднесення на збільшення собівартості продукції, наступними проводками: Дт 801 Кт 201, Дт 231 Кт 801, Дт 26 Кт 231.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України п. 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ст. 198 ПКУ, а саме п. 198.1 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.»

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чм необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 6 ГК України серед загальних принципів господарювання в України визначено принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Суд зазначає, що на момент укладення Договорів з ТОВ « Альтернатива - нова» позивач та зазначений контрагент були належним чином зареєстровані суб'єктами господарювання, укладені Договори передбачені відповідними нормами ЦК та ГК України, під час укладення Договорів сторони не порушили вимог закону. Поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків за укладеними договорами, умови яких виконані в повному обсязі, про що свідчать відповідні документи: платіжні доручення, видаткові накладні, акти надання послуг, податкові накладні, тощо.

Судом встановлено, що під час перевірки були надані докази фактичного здійснення ТОВ "Альтернатива - нова" та позивачем операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які відповідно до норм Податкового Кодексу України є об'єктом оподаткування.

Також, суд звертає увагу на те, що питання формування податкового кредиту з ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, адже це не передбачено жодними нормативно-правовими актами України, а у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з декларування та сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ.

Ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно правової позиції судів касаційної інстанції правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ГКУ.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.18.: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки щодо того, що підприємством укладено правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, а тому порушує публічний порядок, є такими, що не відповідають законодавчим нормам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку відповідач таких підстав не мав.

Також, суд звертає увагу на те, що контрагент-постачальник позивача - ТОВ "Альтернатива - нова" у спірному періоді мало чинне свідоцтво платника ПДВ, зазначені в акті перевірки операції підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечується відповідачем та в свою чергу, беззаперечно дає підстави для віднесення позивачем до податкового кредиту у звітному періоді сум ПДВ, нарахованих (сплачених) ним у зв'язку з придбанням ТМЦ у зазначеного контрагента.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідно до ст. 1 якого: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 8 вказаного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів; підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. із змінами, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. В п. 2.7 Положення зазначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади; документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Спираючись на зазначені вище законодавчі норми, можна дійти висновку про те, що документи, які зазначені вище по операціям, що були об'єктом перевірки, є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", беззаперечно підтверджують рух матеріальних цінностей та їх використання у власній господарській діяльності позивачем.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп. 135.1, пп. 135.5.15 ст.135 з урахуванням п.п. 137.16 п. 137 Податкового кодексу України стосовно не включення до складу інших доходів товарно-матеріальні цінності, передані Підряднику за договорами про виготовлення продукції з сировини Замовника для їх переробки та не повернуті підрядником по закінченню виконання робіт в результаті чого підприємством занижено інші доходи у сумі 105 595 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року-у сумі 666 грн.; за 2013 рік - у сумі 228 грн., за 2014 рік - у сумі 104701 грн. та щодо порушення пп. "а" п. 185.1 Податкового кодексу України стосовно не включення до складу податкових зобов'язань товарно - матеріальні цінності, передані Підряднику за договорами про виготовлення продукції з сировини Замовника для їх переробки та не повернуті підрядником по закінченню виконання робіт в результаті чого підприємством занижено податкові зобв 'язання з ПДВ у сумі 21 119 грн., в тому числі: за листопад 2012 року - у сумі 133 грн.; за грудень 2013 року-у сумі 46 грн., за грудень 2014року - у сумі 20940 грн., суд зазначає наступне.

При судовому розгляді встановлено, що до перевірки позивачем були надані договори про виготовлення продукції з сировини замовника (ТОВ "ВО "Харків"), що укладені з ТОВ "МІК" - підрядник, від 05.04.12 року за №05-04/Д; від 10.10.13 року за №10-10/Д; від 28.04.2014 року за №28-04/Д.

Відповідно до договору від 05.04.12 року за №05-04/Д за специфікаціями до договору відвантажено сировину заставною вартістю на суму 3 433 195,61 грн., отримано продукції у кількості 12637 штук , сума виконаних робіт становить 1 211 591,50 грн. в т.ч. ПДВ 201931,92 грн.

В бухгалтерському обліку отримані послуги переробки відображено позивачем: Дт 84 -Кт 631, Дт 231 - Кт 84, 1009659,58 грн. Дт 6441 -Кт : 201931,92 грн.

Невикористана сировина ТОВ "МІК" повернута згідно накладних: від 11.10.2012 р. № 874 на суму 2 335 грн.; від 21.11.2012 р. 1031 на суму 6737 грн., від 05.09.12 р. № 786 на суму 12121 грн., від 28.05.2012 р. № 129 на суму 13219 грн.

Згідно договору від 10.10.13 року за №10-10/Д за специфікаціями до договору відвантажено сировину заставною вартістю на суму 1 728 706,36 грн., отримано продукції у кількості 5077 штук, сума виконаних робіт становить 526974,40 грн. в т.ч. ПДВ 87829,06 грн.

В бухгалтерському обліку отримані послуги переробки відображено позивачем: Дт 84 -Кт 631, Дт 231 - Кт 84, 439145,34 грн. Дт 6441 - Кт : 87829,06 грн.

Рух сировини переданої у переробку у бухгалтерському обліку позивача було відображено наступними проводками: Дт801 Кт 201, Дт 231 Кт 801, Дт 26Кт 231, а невикористана сировина ТОВ «МІК» повернута згідно накладних : від 29.11.2013 р. № 1 на суму 3013,14 грн.; від 18.11.2013 р. №2 на суму 3 459,25 грн., від 03.12.13 р. № 3 на суму 864 грн., від 03.12.2013 р. № 4 на суму 3 272,56 грн., від 03.12.2013 р. № 5 на суму 8 063,40 грн.

Згідно договору від 28.04.2014 р. № 28-04/Д за специфікаціями до договору відвантажено сировину заставною вартістю на суму 8 966 915,22грн., отримано продукції у кількості 24 501 штук, сума виконаних робіт становить 5 374 527,06 грн. в т.ч. ПДВ 895 754,51 грн.

В бухгалтерському обліку отримані послуги переробки відображено позивачем: Дт 23 -Кт 631: 4 478 772,55 грн. Дт 6441 - Кт : 895754,51 грн. Невикористана сировина ТОВ «МІК» повернута згідно накладної: від 23.12.2013 р. № б/н у кількісному виразі в розрізі номенклатури.

Відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України, а саме: п. 135.1. доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

135.2. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

137.1. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання

201.4. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

201.5. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

14.1.191. постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

є) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до тексту зазначених вище договорів, передача власності на товар переданий у переробку не відбувалась. Враховуючи вищевикладене, фахівці податкового органу безпідставно провели нарахування доходів та податкового зобов'язання по вищезазначених операціях.

Враховуючи вищевикладене, висновки акту перевірки в частині порушення ТОВ "ВО "Харків" пп 135.1, пп. 135.5.15 ст.135 з урахуванням п.п. 137.16 п. 137 Податкового кодексу України що призвело до не включено до складу інших доходів товарно - матеріальні цінності, передані Підряднику за договорами про виготовлення продукції з сировини Замовника для їх переробки та не повернуті Підрядником по закінченню виконання робіт в результаті чого підприємством занижено інші доходи у сумі 105 595 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року - у сумі 666 грн.; за 2013 рік - у сумі 228 грн., за 2014 рік - у сумі 104701 грн. та порушення пп. «а» п. 185.1 Податкового кодексу України що призвело до не включено до складу податкових зобов'язань товарно - матеріальні цінності, передані Підряднику за договорами про виготовлення продукції з сировини Замовника для їх переробки та не повернуті Підрядником по закінченню виконання робіт в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 21119 грн., в тому числі: за листопад 2012 року - у сумі 133 грн.; за грудень 2013 року - у сумі 46 грн., за грудень 2014 року - у сумі 20940 грн. не відповідають а ні первинним документам підприємства позивача, а ні наведеним вище нормам Податкового кодексу України.

Згідно до даних ЄДР видами діяльності позивача визначені: код КВЕД 14.12 Виробництво робочого одягу; 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний); 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 14.20 Виготовлення виробів із хутра; 15.20 Виробництво взуття; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Таким чином, проводячи зазначені вище операції позивач діяв у відповідності до своєї основної виробничої діяльності, з дотриманням усіх норм ведення обліку та формування звітності.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 400,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.06.2015 року №0000482212, №0000492212, №0000502212, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ "ХАРКІВ" (61002, м. Харків, провул. Метизний, 12, код ЄДРПОУ: 36817060) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 400,00 (чотириста) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.