Постанова

від 07.08.2015 по справі 820/5032/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 серпня 2015 р. Справа № 820/5032/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Богомол Т.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення №0001122201 та №0001142201 від 29.04.2015 року винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 року №0001122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 1943172,50 грн, та №0001142201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 767998,50 грн. Позивач не згоден із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що винесені з порушенням податкового законодавства та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси, що зумовило звернення позивача до суду.

Відповідач у наданих до суду запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 року №0001122201 та №0001142201 є цілком законними та обґрунтованими. Порушення позивача встановлені в ході проведення перевірки полягають у заниженні податку на прибуток та заниженні податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету. З огляду на зазначене податкові повідомлення-рішення є винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС», код 23320500, зареєстровано як юридична особа за місцезнаходженням: 61022, Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 98-А.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС» перебуває на обліку як платник податків та зборів в Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 27.06.1995 року та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №2832260 НБ №158138 з 19.07.2005 року (т.2 а.с. 172).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру за видами діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВІС» здійснюються: 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у., 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 роздрібна торгівля пальним, 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 2 а.с.169-171).

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 10.04.2015 року №580/20-30-22-01/23320500 «Про результати планової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС» (код ЄДРПОУ 23320500) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.І2.2014» (т.1 а.с. 17-99).

Відповідно до висновків зазначеного акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОВІС»: п. 44.1 ст. 44, п.135.1 ст. 135, п.135.2 ст. 135, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.135.5 ст.135 п.137.10 ст. 137, п. 138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, пп. 138.6 ст. 138, п. 138.8 ст.138, пп. 138.8.1 п 138 ст. 138, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 138.10.6, п 138 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 «Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 1 295 335 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 288 728 грн. та за 2014 рік в сумі 1 006 607 грн.; пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 511 999 грн., в тому числі за травень 2013 року на суму 91 434 грн., за червень 2013 року на суму 22 384 грн., за листопад 2013 року на суму 45108 грн., за січень 2014 року на суму 98 361 грн., за лютий 2014 року 12 150 грн., за березень 2014 року 103992 грн., серпень 2014 року на суму 62 500 грн., за жовтень 2014 року на суму 76 070 грн , зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в декларації за грудень 2014 року на суму 23667 грн.; п.49.1 ст.49, п.49.2 ст.49, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, ТОВ «ОВІС» не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік (граничний термін подання 02.03.2015 року).

За наслідками проведеної перевірки та на підставі встановлених порушень контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 року №0001122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 1295335,00 та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 647837,50 грн , та №0001142201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 511999,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 255999,50 грн.

Судом під час огляду акту перевірки встановлено, що на підставі встановленого порушення податкового законодавства відповідачем поставлено під сумнів відносини ТОВ «ОВІС» та контрагентів ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Алерон Інлдастрі», ТОВ «Валвік», а також не подання податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік. Окрім того, судом встановлено, що ТОВ «ОВІС» є стороною зовнішньоекономічних контрактів з ОА «Орлен Летува».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачем в рамках здійснення своєї господарської діяльності укладено імпортні договори на постачання нафтопродуктів АО «Орлен Летува» (код ЄДРПОУ 166451720), Литовська Республіка: від 04.01. 2013 №- LТ/13/137/R/ТW/Е на 2013 рік, від 31.12.2013 №-LT/14/111/R/TW/E на 2014 рік , відповідно до яких ТОВ «ОВІС» є особою, відповідальною за фінансове врегулювання та є стороною зовнішньо торгівельного договору (контракту) купівлі продажу, несе відповідальність за зазначеним договором (контрактом) як покупець.

Представником відповідача під час судового розгляду справи зазначено, що до перевірки не надано документів на підтвердження фактичного переміщення товару за даними контрактами, в супереч тому, що позивачем укладено з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір доручення, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 здійснює перевезення товарів за дорученням ТОВ «ОВІС», тобто ФОП ОСОБА_3, в контрактах від 04.01 .2013 №- LТ/13/137/R/ТW/Е на 2013 рік, від 31.12.2013 №- LT/14/111/R/TW/E, укладених з АО «Орлен Летува» (код ЄДРПОУ 166451720), Литовська Республіка, не визначено як особу пов 'язану зі сплатою за транспортування нафтопродуктів на користь ТОВ «ОВІС». Одним із пунктів цих контрактів є те, що перевізник - «підприємство зареєстроване у встановленому порядку та наділене правом на надання послуг з перевезення , включно та не обмежуючись підприємствами як у Литовській Республіці, так і закордонних країнах, що надають послуги перевезення залізничним транспортом . Умови поставки за контрактом товару-нафтапродуктів , відповідно до вищезазначених контрактів є DAP (DAP в ВМД) границя Белоруссии (Тереховка ) - Украіни (Хоробичи ) - Південно - західна залізниця (залізничний транспорт) та СРТ границя Белоруссии (Тереховка ) - Украіни (Хоробичи ) - Південно - західна залізниця (залізничний транспорт).

Представником надано пояснення що з місця отримання товару за зазначеними контрактами товар відразу передавався контрагентам за договорами поставки, а відтак не транспортувався.

Окрім того представником позивача зазначено, що у зв'язку з необхідністю залучення до своєї господарської діяльності в якості повіреного ФОП ОСОБА_3 для організації отримання, перевезення, відпуску на користь третіх осіб позивачем, ТОВ "ОВІС" збільшено собівартість товару, а саме паливно-мастильних матеріалів, отриманих за зовнішньоекономічними контрактами.

Судом встановлено, відповідно до наявного в матеріалах справи договору доручення №0105/1 від 01.05.2010 року (т.1 а.с. 100-102), що позивач у перевіряємий період мав відносини з ФОП ОСОБА_3.

ФОП ОСОБА_3 зареєстровано як суб'єкт господарювання 24.12.2001 року, місце проживання 61125, АДРЕСА_1, що підтверджено наявною в матеріалах випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2, а.с. 166-168).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ОВІС» (довіритель) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснювати юридичні та фактичні дії, що пов'язані з купівлею та продажем довірителем паливно-мастильних матеріалів, товару.

Відповідно до п.1.2. вказаного Договору з метою виконання зобов'язань за цим договором повірений за вказівкою довірителя приймає на себе зобов'язання щодо виконання на користь довірителя наступних юридичних дій: разом з представником довірителя приймає товар в місці доставки товару; організовує розвантаження та навантаження товару для подальшого транспортування; організовує перевезення товару до місця призначення за вказівкою довірителя; приймає на безоплатне зберігання товар до моменту вказівки довірителем про відпуск товару; за вказівкою довірителя відпускає товар на користь третіх осіб. Згідно пункту 1.3. вказаного Договору за цим Договором Повірений має виключне право на вчинення від імені та за рахунок Довірителя всіх дій визначених у п. 1.2 цього договору. Винагорода за даним договором не нараховується та не виплачується.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено обов'язки повіреного, а саме повірений зберігає товар що належить на праві власності довірителю, в ємностях за адресою м. Харків, вул. Цементна, 6.

Відповідно до п. 3.1.4. вказаного договору доручення довіритель зобов'язаний: відшкодовувати повіреному всі понесені та підтверджені ним документально витрати, пов'язані із виконанням доручення за цим Договором шляхом перерахування коштів в національної валюті України на поточний рахунок Довірителя.

На підтверджують виконання зобов'язань за вказаним договором доручення ТОВ «Овіс» отримано від ФО-П ОСОБА_3 звіти виконаних робіт (т. 1, а.с. 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159).

Відповідно до актів здачі-приймання послуг ТОВ «ОВІС» перераховано грошові кошти, як відшкодування фактичних витрат повіреного та для оплати отриманих для виконання доручення ФОП ОСОБА_3 послуг та робіт від третіх осіб . Відповідно до актів наданих послуг судом встановлено надання ФОП ОСОБА_3 послуг з відшкодування послуги прийняття залізничних цистерн (т. 1 а.с. 112,114, 116, 118, 1420, 121, 122, 124, 126, 128, , 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144 146, 147, 148, 150, 152, 154, 156, 158).

Суд зазначає, що договором доручення №0105/1 від 01.05.2010 року не передбачено здійснення повіреним таких дій.

На виконання зазначеного договору доручення ФОП ОСОБА_3 виписано на ім'я ТОВ «ОВІС» податкові накладні (т. 1 а.с. 160-193). Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_3 відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Представником позивача надавились пояснення стосовно доцільності укладеного договору доручення та зазначалось, що для забезпечення виконання умов доручення ФОП ОСОБА_3 використовувались вже укладені договори.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору №2165 про транспортно-експедиційне обслуговування від 17.08.2009 року статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця» (експедитор) та ФОП ОСОБА_3 (клієнт) експедитор за дорученням клієнта зобов'язується за плату надавати послуги з транспортно-експедиційного обслуговування. Строк дії зазначеного договору з моменту підписання та до 31.12.2009 року включно (т. 1 а.с. 103-104).

На виконання договору №2165 про транспортно-експедиційне обслуговування від 17.08.2009 року сторонами підписано: додаток №1, яким визначено взаємовідносини сторін за договором , які надаються експедитором за окрему плату (т.1 а.с. 105); доповнення про узгодження ставок за додаткові послуги при перевезенні вантажів на Південній залізниці. З огляду зазначених доповнень неможливо встановити уповноважену особу, якою підписано доповнення від залізниці. Також сторонами підписано додаткову угоду, якою зокрема продовжено дію договору, проте не можливо встановити дату підписання (т.1 а.с. 107-108). На виконання зазначеного договору також укладено додаткові угоди від 26.12.2012 року, від 27.12.2013 року, від 30.12.2014 року (т. 1,а.с. 109-112).

ФОП ОСОБА_3 для виконання договору доручення також використано майно за договором оренди №1 від 01.05.2010 року з ТОВ «Хадо-Технологія» (т. 2 а.с. 20-21).

З огляду зазначених договорів судом встановлено, що повірений ФОП ОСОБА_3 виступає в даних відносинах в якості посередника з використання вже укладених договорів. Таким чином на підтвердження збільшення собівартості товару позивачем надано документи, якими підтверджено отримання ФОП ОСОБА_3 послуг від третіх осіб.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Суд зазначає, що з огляду зазначених звітів виконаних робіт не встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самостійно в розумінні поняття договору доручення організовує приймання, розвантаження та навантаження, подальше транспортування та безоплатне зберігання товару, а здійснює такі дії в присутності представника позивача.

З наданих до суду документів ( договорів, звітів, актів) ФОП ОСОБА_3 не здійснював відпуск і доставку товару на користь третіх осіб - покупців товару (покупців довірителя ТОВ «ОВІС». В підтвердження цього, до суду надано виписані видаткові накладні на користь покупців від імені ТОВ «ОВІС», тобто товар ТОВ «ОВІС» відпускався самостійно без участі ФОП ОСОБА_3 Також, в договорах укладених між ТОВ «ОВІС» та покупцями товару визначено адресу: м. Харків, вул. Цементна, 6 (місце отримання та відпуску товару обліку відповідно договору доручення від 01.05.2010 року №0105/1). Суду не надано доказів того яким чином покупці ТОВ «ОВІС» дізнавались про місце отримання товару.

З огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження вчинення ФОП ОСОБА_3 якихось юридичних та фактичних дій щодо приймання, розвантаження та навантаження, подальшого транспортування та зберігання окреслених товарів та які б змінювали, припиняли або стали причиною виникнення прав або обов'язків ТОВ «ОВІС» в рамках договору доручення, що законодавчо передбачено для розуміння основного змісту договору доручення взагалі, не встановлено, що повірений виступав у цих правовідносинах від імені ТОВ «ОВІС». Суд приходить до висновку про неможливість розуміння зазначених відносин в контексті договору доручення.

Окрім того суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи мають дефекти форми та змісту, оскільки в актах наданих послуг ДОП ОСОБА_3 не зазначено, ким саме підписано первинні документи, що є суттєвою умовою для первинних документів на підтвердження здійснення зазначених робіт, що спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак не можуть сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що представником позивача після звернення уваги суду на зазначену обставину надано вже виправлені документи із зазначенням помилки в системі. Проте з огляду на зазначене випливає, що ТОВ «ОВІС» безпідставно здійснено збільшення собівартості товару, а саме паливно-мастильних матеріалів з урахуванням договору доручення з ФОП ОСОБА_3

Під час розгляду справи судом встановлено, що в рамках ведення своєї господарської діяльності позивачем було укладено договір постачання №2001/1 від.20.01. 20 14р. з ТОВ «Алерон Індастрі», код ЄДРПОУ 38771510.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Алерон Індастрі», код 38771510, місцезнаходження: 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Маліновського, буд. 3, перебуває на обліку у Західної ОДПІ м. Харкова ГУМ у Харківській області. За видами діяльності ТОВ «Алерон Індастрі» 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 7 0.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (т.2 а.с. 15-159).

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ «ОВІС» (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Алерон Індастрі» (покупцю) , а покупець приймати та оплачувати відповідно до умов цього договору паливно-мастильні матеріали у кількості і за цінами згідно з розрахунками-фактурами і накладними на кожну партію товару. Розділом 3 зазначеного договору встановлено терміни та умови поставки та зазначено, що поставка товару здійснюється постачальником на користь покупця партіями протягом терміну дії цього договору відповідно до його умов. Під партією встановлено кількість спорідненого товару, оформленого одним пакетом документів, а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, та податкова накладна. Розділом 4 визначено ціну договору та встановлено, що ціна на товар визначається в рахунках-фактурах. Розділом 5 визначено порядок розрахунків за товаром та встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі встановленого рахунку-фактури. Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше трьох днів від дня відвантаження товару. Розділом 8 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (т. 1 а.с. 200-201).

Судом встановлено, що на виконання договору постачання №2001/1 від.20.01. 20 14р. з ТОВ «Алерон Індастрі», код ЄДРПОУ 38771510 виписано видаткові накладні № 140327001 від 27 березня 2014 р., № 140311001 від 11 березня 2014 р., № 140306001 від 06 березня 2014 р. , № 140217002 від 17 лютого 2014 р. , № 140217003 від 17 лютого 2014 р. , № 140210001 від 10 лютого 2014 р. , № 140203009 від 03 лютого 2014 р. , № 140203007 від 03 лютого 2014 р. , № 140203008 від 03 лютого 2014 р. , № 140203005 від 03 лютого 2014 р. , № 140203006 від 03 лютого 2014 р. , № 140203003 від 03 лютого 2014 р. , № 140203004 ВІД 03 лютого 2014 р. , № 140203001 від 03 лютого 2014 р. , № 140203002 від 03 лютого 2014 р. , № 140127003 від 27 січня 2014 р. (т.1 а.с.206-216) .

Позивачем виписано на ім'я ТОВ «Алерон Індастрі» податкові накладні (т.1 а.с.217-235). Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «ОВІС», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

ТОВ «Алерон Індастрі» на виконання договору постачання №2001/1 від 20.01.2014р. проведено оплату, що підтверджено наявним в матеріалах справи випискою по рахунку ТОВ «ОВІС» № 26000063314000 з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року (т.1 а.с. 202-205).

Також згідно з наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, укладення договору в рамках здійснення господарської діяльності з ТОВ «Валвік», код 38280400.

ТОВ «Валвік» відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано 28.08.2012 року, місцезнаходження: 61064, Харківська область, м. Харків, Наріманова, буд. 1-А, перебуває на обліку у Західної ОДПІ м. Харкова ГУМ у Харківській області. За видами діяльності ТОВ «Валвік» визначено: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (т.2 а.с. 160-161).

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору постачання від 26.04.2013 року №2604-1 ТОВ «ОВІС» (постачальник) зобов'язується ТОВ «Валвік» (покупцеві), а покупець приймати та оплачувати відповідно до умов цього договору паливно-мастильні матеріали у кількості і за цінами згідно з розрахунками-фактурами і накладними на кожну партію товару. Розділом 3 зазначеного договору встановлено терміни та умови поставки та зазначено, що поставка товару здійснюється постачальником на користь покупця партіями протягом терміну дії цього договору відповідно до його умов. Під партією встановлено кількість спорідненого товару, оформленого одним пакетом документів, а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, та податкова накладна. Розділом 4 визначено ціну договору та встановлено, що ціна на товар визначається в рахунках-фактурах. Розділом 5 визначено порядок розрахунків за товаром та встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі встановленого рахунку-фактури. Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальник не пізніше трьох днів від дня відвантаження товару. Розділом 8 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року.

Судом встановлено, що на виконання договору постачання від 26.04.2013 року №2604- 1 з ТОВ «Валвік», код 38280400 виписано видаткову накладну № 13080904 від 09 серпня 2013 р.

Позивачем виписано на ім'я ТОВ «Валвік» податкові накладні (т.1 а.с. 198-199). Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «ОВІС», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

На виконання умов договору постачання від 26.04.2013 року №2604-1 проведено оплату, що підтверджено наявним в матеріалах справи випискою по рахунку ТОВ «ОВІС» № 26000063314000 з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року (т. 1, а.с. 196).

Представником позивача надано пояснення під час судового розгляду справи щодо дати дії договору та зазначено про допущену технічну помилку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що факт перевезення товару за договорами з ТОВ «Валвік» та ТОВ «Алерон Індастрі» визначено позивачем через відносини з ФОП ОСОБА_3 в рамках договору доручення.

З наданих до суду пояснень від представника позивача судом встановлено, що повіреним ФОП ОСОБА_3 в присутності представника ТОВ «ОВІС» здійснювалось відвантаження за видатковими накладними контрагентам товару. Стосовно перевезення товару до покупця за вищезазначеними договорами судом встановлено, що відповідно до листів від ТОВ "Алерон Індастрі " та ТОВ «Валвік» товар самовивозився контрагентами (т.2 а.с. 18-19).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, дані договори визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинну в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що договори між ТОВ «ОВІС» та його контрагентами ТОВ «Валвік» , ТОВ «Алерон Індастрі» укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Сторони договору погодили всі істотні умови і між ними була досягнута домовленість щодо його виконання. Виконання договорів підтверджується первинними документами, тобто договірні зобов'язання фактично були виконані і оплачені сторонами, а значить договори між позивачем та його контрагентами мають реальний характер.

Щодо посилань відповідача на акти від 23.06.2014 року за №403/20-33-22-05-21/38771510, від 13.05.2014 року №335/20-33-22-05-21/38771510, від 20.11.2013 року №329/20-33-22-05-07/38280400 щодо ТОВ «Алерон Індастрі» та ТОВ «Валвік» відповідно стосовно не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій, в тому числі і по відносинах з ТОВ «ОВІС» суд зазначає.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, наданих до суду сторонами доказів на підтвердження своєї правової позиції, наданого до суду представником відповідача розрахунку по податковим повідомленням -рішенням № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 29.04.2015 року суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить присудити з позивача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001122201 від 29.04.2015 року винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 673945,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 336972,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС" (код ЄДРПОУ 23320500, 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, інші відомості суду не відомі) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1240 (тисяча двісті сорок) грн 41 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13.08.2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.