Постанова

від 12.08.2015 по справі 826/9824/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2015 року № 826/9824/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2015 року №0000072208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 17.12.2014 №71/1-22-08 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 820,00 грн. за основним платежем, 12 455,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 62 275,00 грн., тоді як товарність господарських операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на відсутність документів, які свідчать про реальність господарських операцій, суду надав письмові заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.07.2015 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, результати якої викладені в акті від 17.12.2014 №71/1-22-08.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 49 820,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 820,00 грн. за основним платежем, 12 455,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 62 275,00 грн.

Позивачем було оскаржене зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2015 за №4190/10/26-15-10-05-35 податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському району Головного управління ДФС у м. Києві від 06.01.2015 №0000072208 залишено без змін, а скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» - без задоволення.

Також, рішенням державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 16.04.2015 за №7955/6/99-99-10-01-01-15 вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (дата по тексту - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» (код ЄДРПОУ 38603449)зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією Києві 22.02.2013, взято на податковий облік в державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 25.02.2013 за №26501335610.

У періоді, який перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.12.2013 (свідоцтво №200148095).

Основними видами діяльності позивача є - неспеціалізована оптова торгівля, надання інших допоміжних комерційних послуг, установлення та монтаж машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Так, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» (код ЄДРПОУ 39088763) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Щодо вказаних господарських взаємовідносин позивача, суд зазначає наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» (Виконавець) укладено договір на виконання технічних робіт №12 від 02.06.2014.

Згідно умов вказаного договору виконуються роботи по програмуванню, регулюванню та розробці комплектної конструкторської та технічної документації для сповіщувачів пожежних димових адресних ИПД-А по ФРДИ, як комплектуючий елемент адресної системи «Фотон». Роботи виконуються поетапно: протягом 5 днів від дня підписання Договору Замовник передає Виконавцю комплектуючі, що оформлюється відповідним актом передачі; подальший прийом доопрацьованих виробів, програмного забезпечення до них і технічної документації здійснюється окремими партіями в межах терміну дії Договору; датою виконання зобов'язань по окремих етапах і Договору в цілому вважається дата підписання акта про приймання результатів робот; для виконання окремих видів робіт Виконавець без узгодження з Замовником може залучати третіх осіб на умовах субпідряду.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду протокол погодження договірної ціни від 02.06.2014, акт прийому-передачі від 27.06.2014, податкові накладні №3 від 01.07.2014, №223 від 15.07.2014, №243 від 16.07.2014, №267 від 17.07.2914, №282 від 18.07.2014, акти прийому -здачі виконаних робіт №0107/2 від 01.07.2014, №1507/2 від 15.07.2014, №1607/2 від 16.07.2014, №1707/2 від 17.07.2014, №1807/2 від 18.07.2014, видаткові накладні від 01.07.2014, від 15.07.2014, від 16.07.2014, від 17.07.2014, від 18.07.2017.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем було реалізовано товар товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Меридіан».

Разом з тим, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.09.2014 №864/3-26-50-22-03-39088763 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.04.2014 по 31.07.2014», згідно якого вказане товариство має стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», основним видом діяльності - консультування з питань комерційної діяльності, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 19.09.2014 за ініціативою податкової служби.

Також відповідач зазначає, що згідно поданої звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» було отримано податкові накладні, де сума податку на додану вартість кожної з них - до 10 тис. грн., що не підлягає обов'язковій реєстрації в ЄДР податкових накладних та не надає можливості дослідження придбаного та реалізованого товару.

Відповідач, між іншим, вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Епікор» за квітень-липень 2014 року зазначено кількість працюючих - 1 особа, наявність основних засобів - не встановлена, що свідчить про неможливість здійснення контрагентом позивача господарської діяльності за вказаним договором.

Разом з тим, відповідач наголошує, що постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» по другому ланцюгу постачання було - товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Бейс» (код ЄДРПОУ 38882440), яке має стан -9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.07.2014 №563/26-57-22-03-10/38441894 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Бейс», а також згідно пояснень директора ОСОБА_1 від 06.02.2014, яке було відібрано в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №31013110080000071 від 24.05.2014, він повідомив про свою непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Бейс».

Таким чином, на думку відповідача, роботи/послуги товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» не могли бути поставлені, а тому правочин не спричинив реального настання правових наслідків, та, як наслідок, відповідно відсутні послуги по ланцюгу постачання від товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» до товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодою з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 №2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та товариство з обмеженою відповідальністю «Епікор» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали дійсні свідоцтва платника податку на додану вартість (ТОВ «Епіокор» до 19.09.2014).

Також, суд зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинними цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проте, суд звертає увагу на те, що пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року (норма діяла на час спірних правовідносин).

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10 000 грн. з 1 лютого 2015 року.

Таким чином, контрагент позивача був звільнений від обов'язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2014 року податкових накладних, в яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірної господарської операції товариство з обмеженою відповідальністю «Епікор» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статус його відомостей був підтвердженим.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» контролюючим органом був зроблений на підставі акту від 09.09.2014 №864/3-26-50-22-03-39088763 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.04.2014 по 31.07.2014».

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 (К/24186/06).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і товариством з обмеженою відповідальність «Епікор» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Отже, судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальність «Епікор», що не заперечується контролюючим органом.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор», а тому вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві від 06 січня 2015 року №0000072208.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук