Ухвала

від 29.10.2015 по справі 826/9824/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9824/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2015 року №0000072208,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» (ТОВ «Радіоінформатика» )звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 17.12.2014 №71/1-22-08 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 820,00 грн. за основним платежем, 12 455,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 62 275 ,00 грн., тоді як товарність господарських операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року, результати якої викладені в акті від 17.12.2014 рокуц №71/1-22-08.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 49 820,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000072208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 820,00 грн. за основним платежем, 12 455, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 62 275, 00 грн.

Позивачем було оскаржене зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2015року за № 4190/10/26-15-10-05-35 податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському району Головного управління ДФС у м. Києві від 06.01.2015 року № 0000072208 залишено без змін, а скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» - без задоволення.

Також, рішенням державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 16.04.2015 року за № 7955/6/99-99-10-01-01-15 вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (дата по тексту - Закон №996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» (код ЄДРПОУ 38603449) зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією Києві 22.02.2013 року, взято на податковий облік в державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 25.02.2013 року за № 26501335610.

У періоді, який перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.12.2013 року (свідоцтво № 200148095).

Основними видами діяльності позивача є - неспеціалізована оптова торгівля, надання інших допоміжних комерційних послуг, установлення та монтаж машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Так, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» (код ЄДРПОУ 39088763) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року.

Щодо вказаних господарських взаємовідносин позивача, слід зазначити наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» (Виконавець) укладено договір на виконання технічних робіт № 12 від 02.06.2014 року.

Згідно умов вказаного договору виконуються роботи по програмуванню, регулюванню та розробці комплектної конструкторської та технічної документації для сповіщувачів пожежних димових адресних ИПД-А по ФРДИ, як комплектуючий елемент адресної системи «Фотон». Роботи виконуються поетапно: протягом 5 днів від дня підписання Договору Замовник передає Виконавцю комплектуючі, що оформлюється відповідним актом передачі; подальший прийом доопрацьованих виробів, програмного забезпечення до них і технічної документації здійснюється окремими партіями в межах терміну дії Договору; датою виконання зобов'язань по окремих етапах і Договору в цілому вважається дата підписання акта про приймання результатів робот; для виконання окремих видів робіт Виконавець без узгодження з Замовником може залучати третіх осіб на умовах субпідряду.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду протокол погодження договірної ціни від 02.06.2014, акт прийому-передачі від 27.06.2014, податкові накладні №3 від 01.07.2014, №223 від 15.07.2014, №243 від 16.07.2014, №267 від 17.07.2914, №282 від 18.07.2014, акти прийому -здачі виконаних робіт №0107/2 від 01.07.2014, №1507/2 від 15.07.2014, №1607/2 від 16.07.2014, №1707/2 від 17.07.2014, №1807/2 від 18.07.2014, видаткові накладні від 01.07.2014, від 15.07.2014, від 16.07.2014, від 17.07.2014, від 18.07.2017.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем було реалізовано товар Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Меридіан».

Разом з тим, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.09.2014 року №864/3-26-50-22-03-39088763 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.04.2014 по 31.07.2014 року», згідно якого вказане товариство має стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», основним видом діяльності - консультування з питань комерційної діяльності, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 19.09.2014 року за ініціативою податкової служби.

Також відповідач зазначає, що згідно поданої звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» було отримано податкові накладні, де сума податку на додану вартість кожної з них - до 10 тис. грн., що не підлягає обов'язковій реєстрації в ЄДР податкових накладних та не надає можливості дослідження придбаного та реалізованого товару.

Відповідач, між іншим, вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Епікор» за квітень-липень 2014 року зазначено кількість працюючих - 1 особа, наявність основних засобів - не встановлена, що свідчить про неможливість здійснення контрагентом позивача господарської діяльності за вказаним договором.

Разом з тим, відповідач наголошує, що постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» по другому ланцюгу постачання було - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Бейс» (код ЄДРПОУ 38882440), яке має стан -9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.07.2014 року №563/26-57-22-03-10/38441894 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Бейс», а також згідно пояснень директора ОСОБА_2 від 06.02.2014 року, яке було відібрано в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 31013110080000071 від 24.05.2014 року , він повідомив про свою непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Бейс».

Таким чином, на думку відповідача, роботи/послуги товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» не могли бути поставлені, а тому правочин не спричинив реального настання правових наслідків, та, як наслідок, відповідно відсутні послуги по ланцюгу постачання від товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» до товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоінформатика» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодою з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 №2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Епікор» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали дійсні свідоцтва платника податку на додану вартість (ТОВ «Епіокор» до 19.09.2014 року).

Також, слід звернути увагу, що доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинними цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року (норма діяла на час спірних правовідносин).

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10 000 грн. з 1 лютого 2015 року.

Таким чином, контрагент позивача був звільнений від обов'язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2014 року податкових накладних, в яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менш ніж 10 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного рішення, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного можна прийти до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірної господарської операції Товариство з обмеженою відповідальністю «Епікор» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статус його відомостей був підтвердженим.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор» контролюючим органом був зроблений на підставі акту від 09.09.2014 №864/3-26-50-22-03-39088763 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Епікор» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.04.2014 по 31.07.2014 року».

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 (К/24186/06).

Також слід враховати рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальність «Епікор» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Слід враховувати той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Отже, податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальність «Епікор», що не заперечується контролюючим органом.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епікор», та дійшов правльного висновку щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 листопада 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 29 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.