Рішення

від 30.11.2011 по справі 62/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/133 30.11.11

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42», м.Київ, ЄДРПОУ 36134717

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 13734583

до відповідача 2: Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ, ЄДРПОУ 03369036

до відповідача 3: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37772089

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Ковальов М.О. -по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Архіпова Г.І. -гол.спец.

від третьої особи: Безносик А.О. -заст.нач.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача 1, Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання Україна», м.Київ, відповідача 2, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», відповідача 3, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ про:

- визнання права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42;

- зобов'язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію житлового будинку, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42;

- зобов'язання відповідача 3 видати сертифікат відповідності на закінчений будівництвом об'єкт «Реконструкція житлового будинку по вул.Червонопрапорній, 42 в м.Києві».

В обґрунтування своїх вимог про визнання права власності позивач посилається на положення ст.ст.331, 376, 392 Цивільного кодексу України. При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях 09.11.2011р. і 30.11.2011р. пояснень, вказані вимоги заявлені саме до відповідача 1.

Обґрунтовуючи позов до відповідачів 2, 3 позивач вказує на необґрунтовану відмову Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві у проведенні реєстрації житлового будинку, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42, та у видачі сертифіката.

28.11.2011р. до господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 25.11.2011р., відповідно до якої позивачем заявлені вимоги про:

- зобов'язання відповідача 1 передати з балансу на баланс позивачу п'ятиповерховий житловий будинок (літера А) загальною площею 3714,1 кв.м, що розташований за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42;

- зобов'язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію п'ятиповерхового житлового будинку (літера А) загальною площею 3714,1 кв.м, що розташований за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42;

- зобов'язання відповідача 3 видати сертифікат відповідності на закінчений по реконструкції будівництвом об'єкт - п'ятиповерховий житловий будинок (літера А) загальною площею 3714,1 кв.м, що розташований за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42.

Проте, вказана заява не приймається судом до розгляду з урахуванням наступних обставин:

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, внаслідок чого збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Виходячи з вищезазначеного, а також враховуючи викладені в позові первісні позовні вимоги, за висновками суду, заявлення вимог про зобов'язання відповідача 1 передати з балансу на баланс позивачу п'ятиповерховий житловий будинок (літера А) загальною площею 3714,1 кв.м, що розташований за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42, за своєю суттю є зміною предмету позову.

Як вказувалося вище, за приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет позову до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Відповідно до позиції, викладеної у п.1.4 рішення №4 від 04.08.2010р. зборів суддів Вищого господарського суду України «Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог. Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

За змістом протоколу судового засідання від 09.11.2011р. судом вже було розпочато розгляд справи по суті.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заява б/н від 25.11.2011р. подана позивачем після початку розгляду справи по суті (згідно із штампом канцелярії господарського суду 28.11.2011р.), тобто, з порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання не приймається судом до розгляду та судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідачі 1 та 2 в судові засідання не з'явились, відзивів на позовну заяву не представили. Одночасно, за висновками суду, Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання Україна»та Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»були належним чином повідомлені про час та місце засідань суду по розгляду вказаної справи з урахуванням наступного.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушен?і у доповідних записках госпо?дарських судів України у перш?ому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому? порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердж?енням розсилання процесуаль?ного документа сторонам та ін?шим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухва?лу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підт?вердженням повідомлення про? час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Виходячи зі змісту позовної заяви, адресою відповідача 1 позивачем вказано м.Вишгород, вул.Кургузова, буд.6. Саме на вказану адресу судом проводилося направлення процесуальних документів по справі.

Одночасно, судом також враховано, що згідно із ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»інформація про місцезнаходження юридичної особи підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. За змістом довідки №02/2-11/0558 від 21.11.2011р. Головного управління статистики у Київській області місцезнаходженням відповідача 1 є місто Вишгород, вул.Кургузова, 6. За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що адреса відповідача 1 (м.Вишгород, вул.Кургузова, 6), на яку судом здійснювалось направлення процесуальних документів, є достовірною.

Приймаючи до уваг?и, що ухвали господарського су?ду про порушення провадження? по справі та про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача 1, що ная?вна у матеріалах справи, яка повністю збігається з адресою, що визначена у довідці №02/2-11/0558 від 21.11.2011р. Головного управління стат?истики у Київській області, вр?аховуючи наявність на процес?уальних документах штампів к?анцелярії господарського су?ду про відправку останніх уча?сникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 1 про час і місце розгляду справи.

Факт повідомлення відповідача 2 про розгляд справи підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення №0160105133259, №0103017786221.

Одночасно, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач 3 у відзиві без номеру та без дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 09.11.2011р., проти позовних вимог надав заперечення. Як вказує відповідач 3, з огляду на те, що позивачем не було надано всіх документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою №923 від 08.10.2008р. Кабінету Міністрів України, листом №7/26-7042/11 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві було відмовлено у видачі сертифікату. Крім того, за твердженням відповідача 3, позивач відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою №461 від 13.04.2011р. Кабінету Міністрів України, до відповідача 3 не звертався.

Ухвалою від 24.10.2011р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Київську міську раду.

В судовому засіданні 30.11.2011р. третя особа проти позовних вимог заперечила, посилаючись на відсутність підстав, з якими положення діючого законодавства пов'язують набуття права власності на нерухоме майно.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача 3 та третьої особи, суд вважає позовні вимоги про визнання права власності неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Як вказувалося вище, виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях 09.11.2011р. і 30.11.2011р. пояснень, вимоги про визнання права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42, позивачем заявлені саме до відповідача 1.

Тобто, враховуючи положення наведених норм діючого законодавства України, а також виходячи з того, що позивачем за вказаними вимогами відповідачем визначено саме Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання Україна», позивачем при зверненні до суду повинно бути доведено факт невизнання або оспорювання відповідачем 1 права власності на нерухоме майно.

Ухвалами від 24.10.2011р. та 09.11.2011р. судом було витребувано від позивача докази оспорювання, в тому числі, відповідачем 1 права власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»на житловий будинок, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42.

В судовому засіданні 30.11.2010р. позивачем повідомлено суд про те, що будь-які докази оспорювання або невизнання Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання Україна»права власності на житловий будинок у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»відсутні.

Представлений позивачем до матеріалів справи лист від 01.06.2011р., у якому міститься клопотання позивача до відповідача 1 стосовно передання по акту приймання-передачі з балансу Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання Україна»на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»майна, розташованого по вул.Червонопрапорній, 42 у м.Києві, у якості доказу оспорювання відповідачем 1 прав і законних інтересів позивача судом до уваги не приймається, виходячи з того, що відсутні будь-які відомості стосовно вручення вказаного листа адресатові.

Наразі, судом не може бути прийнято до уваги у якості доказу оспорювання відповідачем 1 права власності позивача на житловий будинок лист самого ж Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42».

Будь-яких інших документів, які б свідчили про невизнання або оспорювання відповідачем 1 права власності позивача, до матеріалів справи у відповідності до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»не представлено.

Одночасно, при розгляді позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, судом також враховано наступне:

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності, позивачем повинно бути доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами набуття вказаного речового права з передбачених законом підстав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог про визнання права власності позивач посилається на положення ст.ст.331, 376, 392 Цивільного кодексу України.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Проте, позивачем не доведено обставин, з якими положення ст.331 Цивільного кодексу України пов'язують набуття особою права власності на новостворене нерухоме майно, зокрема, факту проведення будівельних робіт позивачем або на його замовлення та за його грошові кошти з дотримання всіх вимог діючого законодавства в сфері містобудування (зокрема, отримання дозволів на проведення робіт по створенню нерухомого майна), а також факту створення саме позивачем нової речі -об'єкту нерухомості (житлового будинку).

За висновками суду, посилання позивача на набуття права власності з урахуванням приписів ст.376 Цивільного кодексу України також є безпідставними, приймаючи до уваги відсутність у доказів того, що саме Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»було побудовано житловий будинок; вказане майно побудовано на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача; самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

При цьому, суд зазначає, що положення ст.331 Цивільного кодексу України обумовлюють набуття особою права власності на новостворене нерухоме майно, будівництво якого проведено з дотриманням всіх норм законодавства в сфері містобудування (тобто, на наданій у користування земельній ділянці, у відповідності до затвердженого проекту, з отримання необхідних дозволів уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування), в той час як приписи ст.376 Цивільного кодексу України передбачають можливість набуття особою права власності на самовільне будівництво (а саме майно, побудоване з порушенням норм та правил в сфері містобудування), що фактично виключає можливість нормативного посилання на вказані норми одночасно при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності на одне й те ж майно.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, з якими положення норм законодавства пов'язують набуття особою права власності на нерухоме майно.

Одночасно, за змістом ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно із ст.4 вказаного нормативно-правового акту об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання. Майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Тобто, положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не передбачають можливості набуття об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку права власності на весь житловий будинок, в тому числі, і квартири, які належать на праві власності членам об'єднання.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів будь-якого оспорювання або невизнання відповідачем 1 прав позивача на житловий будинок, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42, а також приймаючи до уваги недоведеність позивачем обставин, з якими положення закону пов'язують можливість набуття права власності на нерухоме майно, позовні вимоги в цій частині є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 здійснити державну реєстрацію житлового будинку, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42, також необґрунтованими з огляду на таке:

Згідно із ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Крім цього, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України.

Відповідно до п.1 Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Тобто, до повноважень Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»віднесено проведення державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, проте не здійснення державної реєстрації житлового будинку , як зазначено позивачем у резолютивній частині позовної заяви.

За таких обставин, виходячи з того, що вчинення дій по реєстрації житлового будинку не відноситься до повноважень відповідача 2, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача 3 видати сертифікат відповідності на закінчений будівництвом об'єкт «Реконструкція житлового будинку по вул.Червонопрапорній, 42 в м.Києві»також не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Згідно із п.1, 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р., особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Міністерством будівництва та житлово-комунального господарства. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

За змістом п.22 вказаного Порядку видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Тобто, необхідної передумовою видачі сертифікату є, перш за все, волевиявлення особи на отримання документу про введення майна до експлуатації.

За твердженнями відповідача 3, які в судовому засіданні 09.11.2011р. підтверджені з боку позивача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»не зверталося до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві з клопотанням про видачу сертифікату на підставі приписів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р. Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який набрав законної сили 30.04.2011р. та діє станом на теперішній час. Крім того, як вказує позивач, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»не складався та відповідачу 3 не надався акт готовності об'єкта до експлуатації.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду заяви позивача від 02.12.2010р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві було відмовлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»у видачі сертифікату у зв'язку з ненаданням всіх документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою №923 від 08.10.2008р. Кабінету Міністрів України (який діяв на момент звернення).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позов в розглядуваній частині також підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42», м.Київ до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання Україна», м.Київ, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ про:

- визнання за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Червонопрапорна 42»права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42;

- зобов'язання Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»здійснити державну реєстрацію житлового будинку, що знаходиться за адресою: 03083 м.Київ, вул.Червонопрапорна, 42;

- зобов'язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві видати сертифікат відповідності на закінчений будівництвом об'єкт «Реконструкція житлового будинку по вул.Червонопрапорній, 42 в м.Києві».

У судовому засіданні 30.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 05.12.2011р.