Рішення

від 10.08.2015 по справі 922/4053/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/4053/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд", м. Київ до Товариство з обмеженою відповідальністю "Престижпромбуд", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 112 511,57 грн. (відповідно ст. 55 ГПК України ціна позову визначена судд за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 07/08/15-Гс від 07.08.2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижпромбуд", про стягнення 48 874,20 грн. основної заборгованості, 2 522,71 грн. 3% річних, 20 109,22 грн. пені, 3 421,19 грн. штрафних санкцій, 37 584,25 грн. інфляційних втрат. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 2 250,23 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № 53-13 від 30 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4053/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 28 липня 2015 року.

28 липня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 10 серпня 2015 року.

В призначене судове засідання 10 серпня 2015 року з'явився представник позивача; позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд долучити до матеріалів справи пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 31936 від 10 серпня 2015 року.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується в матеріалах поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 62-66).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців станом на 06 серпня 2015 року, місцезнаходження відповідача - 61046, Харківська область, місто Харків, Фрунзенський район, вулиця Єнакіївська, будинок 11, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява. Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі ат про відкладення розгляду справи свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 10 серпня 2015 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 травня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 53-13.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю щебінь гранітний різних фракцій та відсів гранітний (товар), згідно заявки покупця, на умові ціни фрапко - станція призначення, яку вказує покупець, а покупець зобов'язується оплатити поставлений товар, згідно рахунків на оплату, та прийняти товар на станції призначення (вказує покупець).

Якість товару повинна відповідати суттєвим умовам ДСТУ БВ 2.7-75-98, пп. 4.2-4.9 "Щебінь та гравій, щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт". Підтвердженням якості товару з боку постачальника є Сертифікат відповідності, Раліаційний сертифікат, паспорт якості виданий виробником товару, що надається постачальником разом з товаром, виробник товару несе відповідальність за якість товару (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Ціна товару з урахуванням ПДВ 20% визначається сторонами в рахунках на оплату товару. Умова ціни - франко - станція призначення. Розрахунок між сторонами здійснюється на підставі рахунків на оплату товару в Українській національній валюті - гривня. Вид розрахунків - безготівковий. Форми розрахунків - платіжним дорученням. Загальна сума даного договору з урахуванням ПДВ-20%, загальний обсяг товару, що продається по цьому договору залежить від обсягу потрібного покупцю та визначається у додатках (3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на станції призначення, яку вказує покупець, а також оплатити всі необхідні платежі пов'язані з прийняттям товару на станції, яку вказує покупець, відповідно до п. 6.1 даного договору. Термін поставки товару протягом дванадцяти робочих днів від дня отримання від покупця 50% попередньої оплати за товар згідно рахунку на оплату. Товар вважається переданим та переходить у власність покупця після відвантаження товару у залізничну тару (напіввагони, обрізні хопера, тощо) та вручення товару перевізнику (в даному випадку залізниця, станція відправлення), що підтверджується залізничною накладною з відміткою перевізника про прийняття для його перевезення (п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Покупець попередньо сплачує 50% вартості товару, згідно рахунків на оплату товару, а наступні 50% в момент отримання товару на станції призначення, яку вказує покупець. Рахунок на оплату товару є підставою для здійснення платежу і містить число, місяць та рік виписки рахунків на оплату товару, інформацію про найменування, кількість, ціну та вартість товару, а також вартість залізничної провізної плати, залізничних додаткових послуг та експедиторські послуги. дата оплати за даним договором вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. п. 6.1, 6.2, 6.3 договору).

За прострочення в оплаті за поставлений товар покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення в оплаті більше ніж десять днів додатково покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 7% від суми прострочення платежу (п. п. 7.3, 7.4 договору).

Згідно п. п. 9.1, 9.2 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору. Дія договору № 53-13 від 30 травня 2013 року автоматично пролонговуєтсья, якщо жодна зі сторін не надасть іншій стороні повідомлення про припинення дії договору щонайменше за місяць.

На виконання умов спірного договору позивач надав відповідачу рахунок на оплату товару № 242 від 20 червня 2013 року на суму 36 910,42 грн. та рахунок № 374 від 31 липня 2013 року на суму 27 963,78 грн. (арк. спр. 17, 18).

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 258 від 11 липня 2013 року на суму 36 910,42 грн. та № 331 від 01 серпня 2013 року на суму 27 963,78 грн. на виконання умов договору поставки № 53-13 від 30 травня 2013 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 64 874,20 грн. (арк. спр. 19, 20). Однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплатив вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, а лише частково в загальному розмірі 16 000,00 грн., а саме: 03 липня 2013 року на суму 9 000,00 грн.; 15 липня 2013 року на суму 5 000,00 грн.; 24 вересня 2013 року на суму 2 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку (арк. спр. 23, 24, 25), що зумовило звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідач, в порушення умов договору поставки № 53-13 від 30 травня 2013 року, не сплатив вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар відповідно до умов спірного договору у розмірі 48 874,20 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 53-13 від 30 травня 2013 року у розмірі 48 874,20 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 37 584,25 грн. інфляційних втрат та 2 522,71 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 522,71 грн. за період з 25 вересня 2013 року по 15 червня 2015 року та інфляційні втрати за у розмірі 37 584,25 грн. за період з жовтня 2013 року по 15 червня 2015 року.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 109,22 грн. пені, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову в цій частині без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Норма ст. 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України). Пунктом 7.3 договору сторонами передбачено, що за прострочення в оплаті, за поставлений товар, покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Водночас, виходячи з поданого позивачем розрахунку, неможливо з'ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму пені, з якої суми позивачем здійснено нарахування пені.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-8/344 від 11.04.2005 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтування і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислено помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Приймаючи до уваги дані обставини, суд вважає, що відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 та пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення пені необхідно залишити без розгляду.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення 3 421,19 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 7.4 спірного договору, перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 421,19 грн. штрафу з огляду на вимоги вище вказаних норм є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та відповідно підлягаючими задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 848,05 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 546, 549, 611, 625, 627, 628, 694, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижпромбуд" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 37094320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 11, код ЄДРПОУ 36347431) 48 874,20 основної заборгованості, 2 522,71 грн. 3% річних, 37 584,25 грн. інфляційних втрат, 3 421,19 грн. штрафу та 1 848,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Решту позову залишити без розгляду.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_2