Постанова

від 12.08.2015 по справі 922/1386/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа № 922/1386/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Даниліній Ю.С.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 02.02.2015р.,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" (вх.№3284 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2015р. у справі № 922/1386/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермет", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт", с. Сошників, Бориспільський район, Київська обл. 2. Приватного підприємства "Логістик Центр Компані", м. Харків

про стягнення 545 491,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермет" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" та Приватного підприємства "Логістик Центр Компані" 545 491, 49грн., з яких 504 000, 00грн. сума основного боргу та 41 491, 49грн. пеня.

В подальшому позивачем подавались до суду першої інстанції заяви про зменшення суми позовних вимог (а.с.97-106, 161-168), збільшення суми позовних вимог (а.с.81-87, 113-119) та уточнені позовні заяви (а.с.145-158, а.с.174-182).

Судом першої інстанції справа розглядалась з урахуванням поданої позивачем останньої уточненої позовної заяви від 18.05.2015р. (а.с.174-182), згідно якої позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" та Приватного підприємства "Логістик Центр Компані" 794 822, 66грн., з яких: 582 448, 60грн. - сума основного боргу; 177 470, 35грн. - відсотки річних, 34 903, 71грн. - пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань та 15 896, 45грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2015р. у справі №922/1386/15 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" та Приватного підприємства "Логістик Центр Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермет" 582 448, 60грн. основного боргу, 100 706, 11грн. процентів річних, 34 903, 71грн. пені, 70 322, 62 грн. 33% річних; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермет" 15 767, 62грн. витрат по сплаті судового збору.

Як зазначено у рішенні, у 1-го відповідача виникли зобов'язання по сплаті позивачу заборгованості відповідно до договору про відступлення права вимоги, в якому сторони узгодили графік погашення 1-им відповідачем боргу, проте, відповідач не здійснив погашення боргу у повному обсязі та в строки, визначені графіком; узгоджуючи графік погашення заборгованості сторони не визначили черговості погашення щодо основної суми, пені та річних, зазначивши лише загальну суму, тому суд прийняв позицію позивача щодо визначення пропорційного погашення основного боргу, пені, процентів річних щодо кожного платежу; суд також прийняв позицію позивача стосовно зарахування сум, які оплачувались відповідачем першочергово в рахунок погашення у визначеному позивачем розміру пені та процентів річних. Рішення прийнято з урахуванням укладеного між 1-им та 2-им відповідачами договору поруки, відповідно до якого 2-й відповідач зобов'язався в повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань 1-го відповідача.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Старпласт" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідачів 34 903, 71грн. пені.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач в односторонньому порядку визначив графік погашення заборгованості в розрізі основного боргу, відсотків річних та пені, які вираховані позивачем пропорційно загальним величинам основного боргу, відсоткам річних та пені (72, 08% - основний борг, 22, 9% - відсотки річних, 5, 02% - пеня); у договорі про переведення боргу сторони не визначили черговість погашення заборгованості, в графіку погашення заборгованості платежів вказано у загальній сумі, без виділення основного боргу, відсотків річних та пені, у той час як позивач самостійно зараховує грошові кошти на погашення пропорційно вирахованих ним відсотків річних та пені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. у справі №922/1386/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

06.07.2015р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10283), вважає, що пропорційне виділення суми основного боргу з загальної суми заборгованості та відповідне нарахування 33% річних є єдиним способом з боку кредитора скористатися своїм правом закріпленим статтею 625 ЦК України; просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2015р. без змін.

31.07.2015р. позивачем подано до апеляційного господарського суду розрахунок (вх.№11414) заборгованості відповідно до положень договору про переведення боргу з урахуванням часткового погашення суми боргу 1-им відповідачем.

Також апелянтом надано до суду контррозрахунок суми заборгованості (вх.№11423 від 31.07.2015р.).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12.08.2015р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники 1-го та 2-го відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с.243-244).

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що сторони про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім Полімерів" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛКО ПАК" (покупець) був укладений договір поставки №3030513 (а.с.15-17), згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору, ТОВ "Дім Полімерів" на адресу ТОВ "ЕЛКО ПАК" здійснило поставку товару за видатковими накладними №37 від 13.01.2014р., №39 від 14.01.2014р., №60 від 15.01.2014р., №76 від 16.01.2014р., №92 від 17.01.2014р., №216 від 12.02.2014р., №230 від 13.02.2014р., №250 від 19.02.2014р. (а.с.18-33).

ТОВ "ЕЛКО ПАК" не розрахувалось перед ТОВ "Дім Полімерів" за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 604 260, 00грн.

На заборгованість, що виникла за поставлений, але не оплачений товар, ТОВ "Дім полімерів" нарахувало пеню в сумі 42 049, 87грн. та 33% річних в сумі 192 008, 55грн. (а.с.34-36).

12.06.2014р. між ТОВ "Дім Полімерів" та ТОВ "ЕЛКО ПАК" був підписаний акт погодження суми заборгованості до договору поставки №3030513 від 30.05.2013р. (а.с.37), згідно якого сторони визнають, що станом на 12.06.2014р. заборгованість покупця перед постачальником за договором поставки складає 604 260, 00грн., покупець погоджується з сумою нарахованих постачальником пені та процентів річних, що складають 234 058, 42грн.

19.06.2014р. між ТОВ "ЕЛКО ПАК" (первісний боржник), ТОВ "СТАРПЛАСТ" (новий боржник, 1-й відповідач) та ТОВ "Дім Полімерів" (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №120614-ПБ (а.с.39-41), за умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника борг, що виник на підставі договору поставки № 3030513 від 30.05.2013р. у розмірі 838 318, 42грн., з яких 604 260, 00грн. - сума основного боргу, 234 058, 42грн. - сума нарахованих пені та процентів річних.

Пунктом 1.4. договору про переведення боргу визначено, що на нового боржника переводиться виключно борг у розмірі, зазначеному в пункті 1.3. договору.

Згідно пункту 2.2. договору про переведення боргу сторони узгодили, що новий боржник погашає переведений на нього борг за наступним графіком:

- з 20.06.2014 р. по 30.06.2014 р. - 30 260,00 грн.,

- з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. - 70 100,00 грн.,

- з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. - 80 000,00 грн.,

- з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. - 63 800,00 грн.,

- з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. - 83 800,00 грн.,

- з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. - 90 400,00 грн.,

- з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. - 89 900,00 грн.,

- з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. - 76 000,00 грн.;

- з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р. - 80 000,00 грн.;

- з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. - 80 000,00 грн.;

- з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р. - 94 058,42 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. договору про переведення боргу визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. У випадку порушення новим боржником графіку погашення боргу визначеному в пункті 2.2. цього договору, за період допущеної прострочки платежів (несвоєчасного погашення заборгованості, передбачене цим договором) за прострочення платежу нараховується 33% річних процентів від несплаченої суми боргу згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Строк цього договору починає свій перебіг з дня його підписання та діє до 30.04.2015р., а в частині невиконання зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок від 26.06.2014р., 12.09.2014р., 23.09.2014р. (а.с.42-45), в період з 20.06.2014р. по 23.09.2014р. ТОВ "Старпласт" погасило перед ТОВ "Дім Полімерів" частину боргу в розмірі 70 260, 00грн.

15.10.2014р. між ТОВ "Дім Полімерів" (первісний кредитор) та ТОВ "Гермет" (новий кредитор, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги № 6-ПВ (а.с.46-49), відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №3030513 від 30.05.2013р. (основний договір), укладеним між ТОВ "Дім Полімерів" та ТОВ "ЕЛКО ПАК" з урахуванням договору про переведення боргу №120614-ПБ від 19.06.2014р., за яким боржником по основному договору переведено борг на нового боржника - ТОВ "Старпласт".

За договором про відступлення права вимоги № 6-ПВ від 15.10.2014р., новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Згідно положень статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 516, 517 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

ТОВ "Дім Полімерів" на виконання умов договору про відступлення права вимоги та приписів законодавства листом № 1446 від 20.10.2014р. повідомив боржника про перехід права вимоги до нового кредитора у зобов'язанні та направив боржнику копію договору про відступлення права вимоги (а.с.50-51).

Згідно банківських виписок від 04.12.2014р. та 30.01.2015р., ТОВ "Старпласт" здійснено погашення боргу перед новим кредитором ТОВ "Гермет" в сумі 10 000, 00грн. (а.с.55-56).

Враховуючи вищевикладене, у позивача виникло право вимоги стягнення з 1-го відповідача заборгованості у відповідності до положень договору про відступлення права вимоги № 6-ПВ від 15.10.2014р. та договору про переведення боргу №120614-ПБ від 19.05.2014р.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. Частиною 2 цієї статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.06.2014р. між ТОВ "ЕЛКО ПАК" (первісний боржник), ТОВ "СТАРПЛАСТ" (новий боржник) та ТОВ "Дім Полімерів" (кредитор) був укладений договір про переведення боргу № 120614-ПБ (а.с.39-41), за умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника борг , що виник на підставі договору поставки № 3030513 від 30.05.2013р., у розмірі 838 318, 42грн., з яких 604 260, 00грн. - сума основного боргу, 234 058, 42грн. - сума нарахованих пені та процентів річних.

Як зазначено у пункті 2.1. договору, кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі з 19.06.2014р. і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Досліджуючи даний договір, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що умовами даного договору сторонами було переведено на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в розмірі 838 318, 42грн. Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що на нового боржника переводиться виключно борг у зазначеному вище розмірі.

Узгоджуючи графік погашення боргу новим боржником у пункті 2.2., сторони не визначили черговість погашення заборгованості, в графіку погашення заборгованості платежів сума боргу вказана у загальній сумі, без виділення основного боргу, відсотків річних та пені .

Таким чином, зі змісту даного договору випливає, що на нового боржника було переведено борг в загальній сумі 838 318, 42грн., що включає в себе 604 260, 00грн. - сума основного боргу, 234 058, 42грн. - сума нарахованих пені та процентів річних по договору поставки.

Судова колегія приходить до висновку, що укладаючи договір про переведення боргу, у тому числі, узгоджуючи графік погашення боргу в загальному визначенні без виділення сум основного боргу, відсотків річних та пені, сторони за домовленістю припинили первісне зобов'язання новим зобов'язанням, тобто здійснили новацію в частині порядку та способу виконання зобов'язання, в результаті якої було припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання погашення суми боргу, тобто новий боржник мав погашати суму боргу в розмірі 838 318, 42грн. за узгодженим сторонами графіком.

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація).

За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення судом пропорційного погашення основного боргу, пені, процентів річних щодо кожного платежу та стосовно зарахування сум позивачем, які оплачувались 1-им відповідачем першочергово в рахунок погашення визначеного позивачем розмурі пені та процентів річних, оскільки таке вирахування суми боргу договором про переведення боргу не передбачено.

Згідно матеріалів справи, на момент укладення договору про переведення боргу заборгованість 1-го відповідача перед позивачем становила 838 318, 42грн.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем та 1-им відповідачем, боржником відповідно до пункту 2.2. договору про переведення боргу були здійснені наступні платежі суми боргу:

- 26.06.2014р. у сумі 30 260,00 грн.;

- 12.09.2014р. у сумі 20 000,00 грн.;

- 23.09.2014р. у сумі 20 000,00 грн.;

- 04.12.2014р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 30.01.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 13.02.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 05.03.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 19.03.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 02.04.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 15.04.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 24.04.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 05.05.2015р. у сумі 5 000,00 грн.;

- 13.05.2015р. у сумі 5 000,00 грн.

Загальна сума здійснених 1-им відповідачем платежів суми боргу складає 120 260, 00грн.

Інших доказів на підтвердження погашення суми боргу в іншому розмірі, ніж зазначено позивачем, 1-им відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вищевикладеного, вимог, викладених позивачем в уточненій позовній заяві, поданої до суду першої інстанції 18.05.2015р., в яких позивач просить стягнути суму основного боргу в розмірі 582 448, 60грн., та керуючись приписами Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду господарським судом справи в межах заявлених позовних вимог , колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача суми основного боргу в розмірі 582 448, 60грн.

Щодо заявлених до стягнення позивачем 33% річних від несплаченої суми боргу відповідно до пункту 4.2. договору про переведення боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору про переведення боргу сторони визначили, що у випадку порушення новим боржником (1-відповідачем) графіку погашення боргу, визначеному в пункті 2.2 цього Договору, за період допущеної прострочки платежів (несвоєчасного погашення заборгованості, передбачене цим Договором) за прострочення платежу нараховується 33% від несплаченої суми боргу згідно статті 625 ЦК України

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується 1-им відповідачем, боржником за договором про переведення боргу були порушені умови договору щодо розміру та строків оплати платежів, визначених графіком погашення боргу.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо здійснення сторонами договору про переведення боргу новації в частині порядку та способу сплати новим боржником переведеної на нього суми боргу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування 33% річних на суму платежу, що підлягала до сплати у строк, визначений графіком, з урахуванням суми заборгованості, несплаченої боржником у попередній строк.

Здійснивши оцінку доказів, на яких ґрунтуються відповідний розрахунок 33% річних позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його неправильність, а тому самостійно визначає суму 33% річних з урахуванням часткової оплати 1-им відповідачем боргу та строків, в які підлягали до сплати чергові платежі, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце прострочення платежів, відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування 33% річних з 16.10.2014р. (після укладення між ТОВ "Дім Полімерів" (первісний кредитор) та ТОВ "Гермет" (новий кредитор) договору про відступлення права вимоги № 6-ПВ), та під час здійснення розрахунку вважає за необхідне здійснювати нарахування 33% річних з 01.08.2014р. (з дня першого прострочення платежу), оскільки сторони в даному договору узгодили, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Здійснивши розрахунок 33% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належною сумою до стягнення 33% річних від несплаченої суми боргу є 95 109, 75грн.

Судова колегія зазначає, що позовними вимогами позивача було стягнення 177 470, 35грн. відсотків річних. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув на користь позивача 100 706, 11грн. процентів річних та 70 322, 62грн. 33% річних. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки умовами договору про переведення боргу не передбачено стягнення з боржника інших процентів річних, крім 33% річних.

З урахуванням вимог, викладених позивачем в уточненій позовній заяві, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо 33% річних частково в розмірі 95 109, 75грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача пені у розмірі 34 903, 71грн., оскільки умовами договору про переведення боргу не передбачено стягнення з боржника та пені у разі неналежного виконання ним своїх зобов'язань.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що згідно матеріалів справи, між ТОВ "Гермет" (кредитор) та ПП "Логістик Центр Компані" (2-й відповідач, поручитель) був укладений договір поруки №16/10/10 від 16.10.2014р. (а.с.57-59).

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки, поручитель зобов'язався в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРПЛАСТ" по договору поставки №3030513 від 30.05.2013р., з урахуванням договору про переведення боргу №120614-ПБ від 19.06.2014р. та договору про відступлення права вимоги № 6-ПВ від 15.10.2014р.

Обсяг відповідальності поручителя визначено в пунктах 3.1., 3.2. договору поруки, а саме поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. При цьому, розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 4 цього договору (768 058, 42грн.). Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Згідно з умовами пункту 4 договору, поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати в повному обсязі по зобов'язанням боржника, відносно оплати, в разі допущення боржником прострочки платежів, нарахованої пені та нарахованих процентів річних на рівні встановленому в основному договорі з урахуванням положень договору про переведення боргу.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно положень статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сума заборгованості не перевищує розміру забезпеченого зобов'язання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 582 448, 60грн. основного боргу та 95 109, 75грн. 33% річних солідарно з ТОВ "Страпласт" та ПП "Логістик Центр Компані" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати на 1-го відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, за вирахуванням сплаченого апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги, а саме в розмірі 12 638, 22грн., оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій 1-го відповідача.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2015р. у справі №922/1386/15 скасувати в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" та Приватного підприємства "Логістик Центр Компані" 100 706, 11грн. процентів річних, 34 903, 71грн. пені та 70 322, 62грн. 33% річних.

Резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2015р. у справі № 922/1386/15 викласти у наступній редакції:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермет" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" (ідентифікаційний код: 39020134; місцезнаходження: вул. Іванова, 3, с. Сошників, Бориспільський район, Київська область, 08363) та Приватного підприємства "Логістик Центр Компані" (ідентифікаційний код: 34468781; місцезнаходження: вул. Чернишевського, 13, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермет" (ідентифікаційний код: 23763166; місцезнаходження: в'їзд Пристанційний, 4, м. Харків, 61020) 582 448, 60грн. боргу та 95 109, 75грн. 33% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старпласт" (ідентифікаційний код: 39020134; місцезнаходження: вул. Іванова, 3, с. Сошників, Бориспільський район, Київська область, 08363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермет" (ідентифікаційний код: 23763166; місцезнаходження: в'їзд Пристанційний, 4, м. Харків, 61020) 12 638, 22грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

В решті рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2015р. у справі №922/1386/15 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.08.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.