Рішення

від 04.06.2009 по справі 47/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/185

04.06.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний –судноремонтний завод»      

До                Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укррічтранс»

Про              стягнення 421 965,22 грн.

 Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача:       Вітошко В.О. – представник за довіреністю;

Від відповідача:  Папета Л.А. –представник за довіреністю;

                         Ярмак О.В. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 347 000,00грн. основного боргу за неналежне виконання умов Договору №790 від 18.07.2008р.,  19 489,98грн. –штрафу, 12 855,00грн. –інфляційних втрат, 2436,24грн. –3% річних, 40 184,00грн. - збитків, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –4220,00грн. та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2009 було порушено провадження у справі № 47/185 та призначено її до розгляду на 28.04.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 розгляд справи було відкладено до 14.05.2009, а ухвалою від 14.05.2009 –до 04.06.2009.  

В судовому засіданні 04.06.2009 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов Договору № 790 від 18.07.2008 не було здійснено у повному обсязі оплату виконаних позивачем робіт, оскільки позивачем згідно умов укладеного договору було виконано роботи загалом на суму 713 440,00 грн., які відповідачем були прийняті, але оплачені частково на суму 366 440,00 грн. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 347 000,00 грн., а також позивач просив стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по повній оплаті виконаних робіт 19 489,98 грн. пені, 12 855,00 гн. Інфляційних втрат, 2 436,24 грн. річних.

Також позивачем заявлено до стягнення 40 184,00 грн. збитків. Вимога в цій частині обґрунтована тим, що 07.11.2008 на воду була спущена баржа УДП-С-5, а 27.11.2008 –баржа УДП-С-18. На даний час баржі займають стояночні місця біля причальної стінки позивача, тобто фактично відповідачу надаються послуги з відстою та охорони плавзасобів, але відповідач відмовляється від укладання договору на відстій на охорону плавзасобів, що призводить до заподіяння збитків позивачу. На думку позивача, спеціальна ціна  послуг з відстою плавзасобів складає 40 184,00 грн. з урахуванням того, що вона була досягнута в результаті переддоговірних переговорів щодо підписання договору на відстій баржі УДП-С-5 та УДП-С-18.           

В судовому засіданні 04.06.2009 представники відповідача проти заявлених вимог заперечили. Просили суд у позові відмовити. Відповідач в письмовому відзиві в обґрунтування заявлених заперечень посилався на те, що відповідачем згідно платіжних доручень №44 від 15.01.2009р. на суму 197 000,00грн. та №43 від 15.01.2009р. на суму 150 000,00 грн. було перераховано позивачу кошти за виконані роботи за Договором № 790 від 18.07.2008. Факт списання грошових коштів з рахунку відповідача підтверджується відміткою на платіжних дорученнях АКБ “Київ”, який є обслуговуючим банком відповідача. Проте, списані з рахунку відповідача кошти загалом в сумі 347 000,00 грн. не надійшли на рахунок позивача не з вини відповідача, оскільки згідно листа АКБ “Київ”№168/5-03 від 14.04.2009 в банку призначена тимчасова адміністрація строком на один рік –з 09.02.2009 до 09.08.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на 6 місяців –з 09.02.2009 до 09.08.2009, а кошти згідно платіжних доручень №44 від 15.01.2009 на суму 197 000,00грн. та №43 від 15.01.2009 на суму 150 000,00грн. - не перераховані.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд у позові відмовити повністю в зв'язку з відсутністю вини відповідача.

Щодо вимог про відшкодування 40 184,00 грн. збитків, відповідач зазначав про те, що ним було отримано проект договору на зберігання барж, але зазначений договір на даний час сторонами не підписано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача суд,  -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», затвердженого Загальними зборами ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» 25.07.2006 (протокол № 18), ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»створено на підставі рішення установчих зборів засновників (протокол № 1 від 07.10.1993) шляхом перетворення (реорганізації) суб'єкта підприємницької діяльності –Колективного підприємства «Київський суднобудівний –судноремонтний завод», яке в свою чергу є правонаступником організації орендарів Київського суднобудівного –судноремонтного заводу.

Також, позивачем до матеріалів справи було додано Договір купівлі-продажу майна державного підприємства від 14.04.1993, відповідно до умов якого Фонд державного майна України, як продавець, продав, а організація орендарів Київського суднобудівного –судноремонтного заводу, як покупець, придбав майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київський суднобудівний-судноремонтний завод, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Набережно-Лугова,8 і відповідно до договору оренди від 04.01.1992 та 30.07.1992 було передано організації орендарів Київського суднобудівного –судноремонтного заводу в тимчасове платне користування з правом викупу.

Відповідно до копії Додатку до Акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Київського суднобудівельного-судноремонтного заводу, згідно Договору купівлі-продажу від 14.04.1993 Фонд державного майна України передав, а ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» прийняв викуплені об'єкти нерухомості, зокрема причальну стіну по вул. Набережно-Лугова, 8

18.07.2008 між відповідачем –ТОВ «Судноплавна компанія «Укррічтранс», як замовником, та позивачем –ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод», як виконавцем, було укладено Договір № 790 (далі –Договір № 790 від 18.07.2008), який підписано представниками замовника та виконавця і посвідчено печатками сторін, оригінал якого досліджувався судом в судових засіданнях по справі, а належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи.

Умовами Договору № 790 від 18.07.2008 сторони погодили, що виконавець (позивач) виконує докування двох несамохідних барж УДП-С-18 та УДП-С-5, розмірами 15,0х76,0 м, висота борту 3м., осадка 1,3 м., вагою 1100 тонн кожна (п. 1.1), а саме: підйом плавзасобів на стапель, переміщення та пересадку їх на стапельні тумби та заземлення (п. 1.1.1), очищення корпусів плавзасобів (п. 1.1.2), дефектування корпусів плавзасобів та оформлення актів дефектування (п.1.1.3), фарбування корпусів плавзасобів до висоти борту (п.1.1.4), спуск барж на воду після завершення робіт (п. 1.1.5), роботи, потреба в яких виникла після підписання цього договору, підлягають узгодженню з замовником з наступним оформленням додаткових угод, які після підписання їх сторонами стають невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3), замовник  (відповідач) здійснює оплату авансовим платежем в розмірі 50% суми договору в п'ятиденний термін після підписання договору та сплачує решту суми в 5-денний термін після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.1), завершені роботи оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт та підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 4.6), термін виконання робіт –45 днів (п. 4.8), датою початку робіт є день надходження коштів авансового платежу на рахунок виконавця (п. 4.9).

22.10.2008  відповідачем –ТОВ «Судноплавна компанія «Укррічтранс», як замовником, та позивачем –ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод», як виконавцем, було укладено Додаткову угоду № 1 та Додаткову угоду № 2 до Договору № 790 від 18.07.2008, якими зокрема визначено вартість робіт по основному Договору.

Відповідно до Акту № 294/09 від 03.02.2009 на суму 403 720,00 грн. та Акту № 253/08 від 20.11.2008 на суму 309 720,00 грн., підписаних представниками замовника (відповідача) та виконавця (позивача) і посвідчено печатками сторін, оригінали яких досліджувались судом в судових засіданнях по справі, а належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, виконавцем були виконані, а замовником прийняті без будь-яких зауважень та заперечень роботи по Договору № 790 від 18.07.2008 загалом на суму 713 440,00 грн.

Як зазначав відповідач у відзиві, та що не заперечувалось позивачем, відповідачем на виконання умов Договору № 790 від 18.07.2008 було здійснено авансові платежі, а саме: 159 720,00 грн. –за Додатковою угодою № 1 та 206 720,00 грн. –за Додатковою угодою № 2, а загалом –366 440,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні засвідчені відповідачем копії платіжних доручень № 44 від 15.01.2009 на суму 197 000,00 грн. та № 43 від 15.01.2009 –на суму 150 000,00 грн., в яких відповідачем призначенням платежу відповідно зазначено: «Оплата за ремонт баржі, згідно Додаткової угоди № 2 від 22.10.2008 до Договору № 790 від 18.07.2008»та «Оплата за ремонт баржі, згідно Додаткової угоди № 1 від 22.10.2008 до Договору № 790 від 18.07.2008», але на зазначених платіжних дорученнях шляхом проставлення штампу АКБ «Київ»зазначено, що грошові кошти в сумі 150 000,00 грн. та 197 000,00 грн. одержані банком, але відмітку банку АКБ «Київ»про їх перерахування на зазначений в них рахунок позивача –не проставлено.

Як зазначав відповідач у письмовому відзиві на позов, грошові кошти загалом в розмірі 347 000,00 грн. (150 000,00 грн. та 197 000,00 грн.) були списані з рахунку відповідача у АКБ «Київ», але на рахунок позивача не зараховані, оскільки у АКБ «Київ»введено мораторій на задоволення кредиторів строком на 6 місяців, тобто з 09.02.2009 по 09.08.2009 і АКБ «Київ»не має можливості виконати операції по платіжних дорученнях № 44 від 15.01.2009 на суму 197 000,00 грн. та № 43 від 15.01.2009 –на суму 150 000,00 грн. до закінчення строку дії мораторію, про що зокрема зазначено і у листі АКБ «Київ»№ 168/5 -03 від 14.04.2009, копія якого наявна в матеріалах справи.

16.02.2009 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 269 -33-27, відповідно до якої позивача зазначав, що ним було надано послуги по відстію двох плавзасобів: УДП-С-5 та УДП-С-18. 01.12.2008 був підготовлений договір оренди, його надано відповідачу для розгляду, але його не оформлено зі сторони відповідача, направлено рахунок на оплату в сумі 300 00,00 грн.

Позивачем до матеріалів позову додано належним чином засвідчену копію Договору оренди № 313/9 від 01.02.2009, який підписано представником ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» та посвідчено печаткою позивача, предметом якого є надання орендарем (ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод») орендарю (ТОВ «Судноплавна компанія «Укррічтранс») в орендне користування без права передачі в суборенду, належну орендодавцю на праві власності частину площі добудовної набережної за адресою: вул. Набережно-Лугова, 8; об'єкт оренди буде використано для відстію 2 плавзасобів: УДПс-5 та УДПс-18, вартість послуг зазначено в сумі 30000,00 грн. (за період з 01.02.2009 по 28.02.2009) та 10000,00 грн. (з 01.03.2009).

Також, судом встановлено, що згідно копії Договору оренди № 313/9 від 01.02.2009, представниками відповідача проект Договору оренди № 313/9 від 01.02.2009 –не підписано і печаткою ТОВ «Судноплавна компанія «Укррічтранс»- не посвідчено.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець, умови  Договору № 790 від 18.07.2008 виконав належним чином, а саме: ним було надано послуги передбачені п. 1.1 договору загалом на суму 713 440,00 грн., що підтверджується Актом № 253/08 від 20.11.2008 на суму 309 720,00 грн. та Актом № 294/09 від 03.02.2009 на суму 403 720,00 грн., а відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих позивачем послуг у строк передбачений п. 3.1 зазначеного договору, в 5-денний термін після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт - не виконав у повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату в якості авансового платежу, а  у строк до 25.11.2008 повинен був здійснити у повному обсязі оплату по Акту № 253/08 від 20.11.2008, а саме оплатити 150 000,00 грн., а у строк до 08.02.2009 –здійснити у повному обсязі оплату по Акту № 294/09 від 03.02.2009, а саме оплатити 197 000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що обслуговуючим банком відповідача АКБ «Київ»кошти загалом в розмірі 347 000,00 грн. (150 000,00 грн. та 197 000,00 грн.), які призначались для оплати у повному обсязі позивачу виконаних робіт по Договору № 790 від 18.07.2008, у повному обсязі були списані з рахунку відповідача, але не надійшли на рахунок позивача –є підставою для відмови позивачу у позові в частині задоволення вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 347 000,00 грн. –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить вимогам закону, зокрема ст. ст. 526, 909 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання, та не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт по Договору № 790 від 18.07.2008, які відповідачем прийняті без будь-яких заперечень та зауважень. Також, суд враховує і те, що умовами  Договору № 790 від 18.07.2008 не передбачено, що розрахунок за виконані роботи має здійснюватись відповідачем виключно з рахунку, відкритого у АКБ «Київ», а правовідносини щодо розпорядження грошовими коштами  на рахунку, відкритому у відповідній банківській установі, є правовідносинами між власником грошових коштів та банківською установою і невиконання банківською установою своїх зобов'язань щодо обслуговування рахунку особи не є підставою для не виконання особою своїх грошових зобов'язань перед контрагентами на підставі укладених договорів, а є підставою для господарської відповідальності особи, яка порушила свої договірні зобов'язання, зокрема зобов'язання по обслуговуванню рахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було здійснено у повному обсязі оплату за виконані позивачем роботи по Договору № 790 від 18.07.2008, а саме: оплата по Акту № 253/08 від 20.11.2008  в сумі 150 000,00 грн. у строк до 25.11.2008 –здійснена відповідачем не була, як не була здійснена оплата у строк до 08.02.2009 і по Акту № 294/09 від 03.02.2009 в сумі 197 000,00 грн., а загалом в сумі 347 000,00 грн., належних та допустимих доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у  відповідача перед позивачем по Договору № 790 від 18.07.2008 існує непогашена заборгованість загалом в сумі  347 000,00 грн., а саме: по Акту № 253/08 від 20.11.2008 - в сумі 150 000,00 грн., а по Акту № 294/09 від 03.02.2009 - в сумі 197 000,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі та у визначений договором строк роботи в сумі 347 000,00 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною  належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по повній оплаті виконаних робіт по Договору № 790 від 18.07.2008 інфляційні втрати в сумі 12 855,00 грн., 3% річних –в сумі 2 436,24 коп. та 19 489,98 грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору № 790 від 18.07.2008, за несвоєчасну оплату робіт замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення. Суд враховує, що фактично сторонами у договорі було визначено порядок та умови розрахунку пені, як господарської санкції в розумінні ст.. 230 Господарського кодексу України.

Відповідно до постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107, з 30.04.2008 облікова ставка НБУ складає 12,0%.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не було здійснено у повному обсязі оплату за виконані позивачем роботи по Договору № 790 від 18.07.2008, а саме: оплата по Акту № 253/08 від 20.11.2008  в сумі 150 000,00 грн. у строк до 25.11.2008 (п.3.1 Договору № 790 від 18.07.2008) –здійснена відповідачем не була, як не була здійснена оплата у строк до 08.02.2009 (п.3.1 Договору № 790 від 18.07.2008) і по Акту № 294/09 від 03.02.2009 в сумі 197 000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.  

Суд враховує те, що по Акту № 253/08 від 20.11.2008 прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання перед позивачем по оплаті заборгованості в розмірі 150 000,00 грн. відбувалось з 26.11.2008 (п. 3.1 Договору № 790 від 18.07.2008) по 01.04.2009 (дата звернення позивача з позовом, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду), що складає 126 днів.

По Акту № 294/09 від 03.02.2009 прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання перед позивачем по оплаті заборгованості в розмірі 197 000,00 грн. відбувалось з 09.02.2009 по 01.04.2009 (дата звернення позивача з позовом, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду), що складає 50 днів.

З врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.97  N 62-97р “Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел” розмір інфляційних втрат складає:

По Акту № 253/08 від 20.11.2008:

(150 000,00 грн. х ((102,1% (індекс інфляції у грудні 2008) х 102,9% (індекс інфляції у січні 2009) х 101,5% (індекс інфляції у лютому 2009)/3)) –150 000,00 грн. = 9900,00 грн.

По Акту № 294/09 від 03.02.2009: (197 000,00 грн. х 101,5% (індекс інфляції у лютому 2009)) –197 000,00 грн. = 2 955,00 грн.

Загалом індекс інфляції складає: 9900,00 грн. + 2 955,00 грн. = 12 855,00 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розмір 3% річних складає:

По Акту № 253/08 від 20.11.2008:

150 000,00 грн. х 3% х 126 днів прострочення/ 365 = 1553,43 грн.

По Акту № 294/09 від 03.02.2009:

197 000,00 грн. х 3% х 50 днів прострочення/365 = 809,59 грн.

Загалом розмір 3% річних складає: 1553,43 грн. + 809,59 грн. = 2 363,02 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розмір пені згідно п. 7.2 Договору № 790 від 18.07.2008 складає:

По Акту № 253/08 від 20.11.2008:

150 000,00 грн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) х 126 днів прострочення/ 365 = 12 427,40 грн.

По Акту № 294/09 від 03.02.2009:

197 000,00 грн. х 24% х 50 днів прострочення/365 = 6 476,71 грн.

Загалом розмір пені складає: 12 427,40 грн. + 6 476,71 грн. = 18 904,11 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем у позові було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40 184,00 грн. збитків, розрахунок яких було надано відповідачем 28.04.2009, і відповідно до якого позивач при розрахунку збитків виходив з ціни, яка була досягнута в результаті переддоговірних переговорів щодо підписання договору на відстій барж УДП-С-5 та УДП-С-18.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розглянувши заявлену вимогу, судом встановлено, що відповідно до вимог ст.ст. 22, 906 Цивільного кодексу України, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність вини відповідача щодо наявності у позивача збитків в сумі 40 184,00 грн., оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, що саме внаслідок винних дій відповідача внаслідок невиконання умов Договору № 790 від 18.07.2008 щодо повної оплати виконаних робіт позивачем понесено реальні збитки в сумі 40 184,00 грн.

Також, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що заявлена до стягнення сума збитків в сумі 40 184,00 грн. є сумою збитків у формі упущеної вигоди,  оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б безспірно підтверджували б їх розмір, а доданий позивачем до позову розрахунок збитків не містить посилань на обставини, відповідні підтверджуючі документи щодо вартості послуг з відстію барж.   

Також, суд враховує і те, що позивачем станом на момент вирішення спору не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що Договір оренди № 313/9 від 01.02.2009 є укладеним між позивачем та відповідачем в порядку, встановленому ст. 638 Цивільного кодексу України, а тому посилання позивача на те, що позивач при розрахунку збитків виходив з ціни, яка була досягнута в результаті переддоговірних переговорів щодо підписання договору на відстій барж УДП-С-5 та УДП-С-18 –судом  на підставі ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України відхиляється як необґрунтоване.

Таким чином, судом встановлено, по-перше, відсутність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу загалом в сумі  40 184,00 грн., по-друге, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача  внаслідок невиконання умов Договору № 790 від 18.07.2008 щодо повної оплати виконаних робіт та негативними наслідками зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення позивачем  збитків в сумі 40 184,00 грн. –відсутні,  а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 40 184,00 грн.  збитків, - не є законною та обґрунтованою, і задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 347 000,00 грн. суми основного боргу, 12 855,00 грн. інфляційних втрат, 2 363,02 грн. 3% річних та 18 904,11 грн. пені. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрічтранс»(код ЄДРПОУ 34925789, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул.  Ярославів Вал, 36-38) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»(код ЄДРПОУ 03149949, місцезнаходження: 04071 м. Київ, вул. Набережно-Лугова,8) суму заборгованості в розмірі  347 000 (триста сорок сім тисяч) грн. 00 коп., 12 855 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2 363 (дві тисячі триста шістдесят три) грн. 02 коп. 3% річних та 18 904 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 11 коп. пені., а також  3811  (три тисячі вісімсот одиннадцять) грн.  22 коп. витрат по сплаті державного мита та 106 (сто шість) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Підписано: 14.08.2009р.