Ухвала

від 30.04.2015 по справі 804/16177/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2015 рокусправа № 804/16177/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. у справі № 804/16177/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 року форми "Р" №0006071720, № 0006021720, №0006031720 ,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконними дій Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган, Криворізька північна ОДПІ) щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0006071720 від 08.08.2013р. про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 330227,04грн., в т.ч. на 276093,87 грн. за основним платежем та нарахування штрафної санкції в сумі 54133,17грн. та його скасування, а також про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0006131720 від 08.08.2013р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1 грн. за порушення п. 1, 2 п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та про скасування вказаного рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось про безпідставність висновків податкового органу за результатами перевірки, на підставі яких відповідачем прийняті спірні рішення, оскільки під час проведення перевірки позивачем були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських відносин, які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково: податкові повідомлення-рішення відповідача скасовано. При цьому суд зазначив, що порушення, зазначені в акті перевірки щодо завищення ФОП ОСОБА_1 показників валових витрат, а відповідно і висновки про заниження оподатковуваного доходу не підтверджені належними доказами та є необгрунтованими. Суд погодився з платником податку - позивачем стосовно того, що господарські операції позивача направлені на отримання останнім прибутку, пов'язані з його безпосередньою діяльністю, а сформований за вказаними операціями податковий кредит підтверджено податковими накладними, оформленими відповідно до вимог закону, як того вимагає Податковий кодекс України. Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень суд визначився, що прийняття рішень за результатами перевірки, на підставі акту про порушення платником податку норм податкового законодавства податковий орган зобовязаний прийняти відповідне рішення. Суд також зазначив, що скасування прийнятих відповідачем рішень у даній справі є достатнім заходом щодо захисту та відновлення прав позивача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на законність дій та рішень податкового органу, наполягає на обґрунтованості висновків Акту перевірки.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 отримав свідоцтво про державну реєстрацію в Виконавчому Комітеті Криворізької міської ради Дніпропетровської області, дата проведення державної реєстрації 15.08.1994р. На податковому обліку в податковій службі позивач перебуває з 15.08.1994р., на дату складання акту знаходиться на обліку в Криворізькій північній МДПІ.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачем відповідно до наказу від 13.05.2013р. №538 та направлень від 22.05.2013р. №253/172, №254/172 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2013 року №23/17-211/НОМЕР_2 (а.с.16-45, т.1).

В акті перевірки зазначається про порушення позивачем:

- п. 44.3. ст. 44 Податкового Кодексу - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів - книги обліку доходів і витрат за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.;

- п.177.5. ст. 177 Податкового Кодексу - несвоєчасне надання до податкової інспекції декларацій про майновий стан і доходи за 2011р., 2012р.

- ст. 13 Декрету №13-92, п. 177.2., 177.4., 177.10. ст. 177 Податкового Кодексу, в результаті чого нараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за перевіряємий період у сумі 276093,87 грн., в тому числі по періодах:

- в 2010р. (ІV кв.) у сумі 60921,23 грн.;

- в 2011р. у сумі 181188,46 грн.;

- в 2012р. у сумі 33984,18 грн.;

- п.177.5.1., п.177.5.3. п. 177.5 ст.177 Податкового Кодексу - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, авансових платежів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.;

- пп.7.3.1. п.7.3, пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168/97, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу, в результаті чого донараховано податку на додану вартість всього у сумі 39953,40 грн., в тому числі по періодах:

- за жовтень 2010р. у сумі ПДВ 168,33 грн.,

- за грудень 2010р. у сумі ПДВ 22497,22 грн.,

- за лютий 2011р. у сумі ПДВ 709,46 грн.,

- за березень 2011р. у сумі ПДВ 112,05 грн.,

- за квітень 2011р. у сумі ПДВ 553,42 грн.,

- за червень 2011р. у сумі ПДВ 6855,00 грн.,

- за липень 2011р. у сумі ПДВ 210,00 грн.,

- за листопад 2011р. у сумі ПДВ 755,25 грн.,

- за січень 2012р. у сумі ПДВ 425 грн.,

- за квітень 2012р. у сумі ПДВ 600 грн.,

- за червень 2012р. у сумі ПДВ 2861,82 грн.,

- за липень 2012р. у сумі ПДВ 3331,85 грн.,

- за жовтень 2012р. у сумі ПДВ 64,83 грн.,

- за листопад 2012р. у сумі ПДВ 309,17 грн.,

- за грудень 2012р. у сумі ПДВ 500,00 грн.;

- п.203.2 ст.203 Податкового Кодексу - несвоєчасне перерахування податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.;

- п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу - несвоєчасне подання до податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010р., червень 2011р.;

- ст.19 Закону №889, п. 51.1. ст. 51, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу - неподання до податкової інспекції податкових розрахунків форми № 1 ДФ за 2010р. (IV кв.), 2011р. (І-IV кв.), 2012р. (І-IV кв.) про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків;

- п.1, 2 ст. 3 Закону №265/95 - не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на суму 50000,00 грн.;

- пп.267.1.1. п.267.1. ст.267 Податкового Кодексу - здійснення діяльності у сфері торгівлі без придбання торгового патенту за 17.07.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 був проінформований письмовим повідомленням від 13.05.2013р. №76 та копією наказу від 13.05.2013р. №538, які вручені останньому під підпис 13.05.2013р. Направлення про проведення перевірки від 22.05.2013р. №253/172, №254/172 пред'явлено ФОП ОСОБА_1 22.05.2013р. Копію наказу Криворізької північної ОДПІ від 01.06.2013р. №625 „Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки" позивачу вручено під підпис 04.06.2013р.

Тобто перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Криворізької північної ОДПІ, яке обрано місцем проведення виїзної планової перевірки.

На підставі акту перевірки від 17.06.2013 року за №23/17-211/НОМЕР_2 Криворізькою північною ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № НОМЕР_3 від 08.08.2013р., яким позвиачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 330227,04 грн., в т.ч. 276093,87 грн. за основним платежем та 54133,17 грн. за штрафною санкцією, та податкове повідомлення-рішення форми "С" № НОМЕР_4 від 08.08.2013р., яким до прозивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. за порушення п. 1, 2 п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а.с.12-13, т.1).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно зі ст.123 Податкового кодексу України (ПКУ), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

ѕ при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

ѕ при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

За приписми ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, тягнуть за собою накладення на платника податків - фізичну особу штрафу у розмірі 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом.

Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг -.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Відповідно до ст.13 Декрету №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Як свідчать матеріали справи, віднесення до податкового кредиту послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" сум ПДВ по фінансовим консультаціям підтверджується податковою накладною № 33417 від 02.02.2011р., подання аналітичних даних - податковою накладною № 7509/009 від 20.12.2011 р., оплата за участь у відкритих торгах - податковою накладною № 7603/009 від 20.12.2011р.), при цьому, зазначені послуги надавались, а грошові кошти сплачувались виключно в межах фінансово-господарської діяльності та пов'язані з нею виходячи з того, що торги проводились з визначення поставщика продукції, реалізацію якої здійснює ФОП ОСОБА_1

Щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по рекламним послугам (податкова накладна № 134 від 11.02.2011р. ТОВ "РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ "ЗІРКА-4"), то для просування продукції до споживача, збільшення товарообороту, в засобах масової інформації було розміщено реклама, вартість якої пов'язана з витратами поточного періоду по здійсненню фінансово-господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту податкової накладної № НОМЕР_5 від 04.02.2011р. (ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ") вбачається, що підприємець, в першу чергу, придбавав канцелярські товари, які є необхідними в господарській діяльності.

Щодо придбання шин у ТОВ "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (податкова накладна № 7551 від 12.04.2012р.), то з матеріалів справи вбачається, що в господарській діяльності підприємця ОСОБА_1 для перевезення товару (продукції) використовуються автомобілі марки MAN NUTZFAHRZEUGE, 2001 р.в., двиг. - 0589772555Р371 та автомобіль марки FORD TRANSIT 240TDE, 2006 р.в., двиг. - 6S19578, таким чином, витрати, понесені на заміну шин на автомобілі, які використовуються в господарській діяльності підприємця, прямо пов'язані з господарською діяльністю підприємця.

Щодо податкових накладних та розрахунків коригування ТОВ "КОЛОР ЮНІВЕРСАЛ", ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ІНОВАЩЙНА ФІРМА "ІНАГРОПРОМ", ТОВ "ПРІОРИТЕТ МАРКЕТ", ТОВ "ВІСТ ГРУП ЛІМІТЕД", ПМП "Відзев", з матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу було подано уточнюючі декларації, в яких були проведені відповідні коригування податкових зобов'язань та податкового кредигу підприємця.

Доводи податкового органу щодо оцінки договорів з точки зору їх нікчемності не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Більш того, слід зазначити, що нікчемність угоди не впливає на податкові зобов'язання сторони такої угоди як платника податку, оскільки податкова звітність це окремий вид звітності, який не пов'язується законом з характеристикою чи оцінкою угоди, а відображає певні наслідки операцій з майном або майновими правами платника податку.

Слід також зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, можливі порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Щодо документального підтвердження здійснення господарських операцій слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України» №996-ХІУ (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надано первинні бухгалретські документи (видаткові та податкові, расходні накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт), щодо оформлення яких податковим органом зауважень не зазначено. Судових рішень щодо контрагентів позивача або вироків у кримінальних справах щодо посадових осіб підприємств податковий орган до суду не надав.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно порушень Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі - продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Розрахункова операція, згідно з визначенням, наданим вказаним Законом - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України 265/95-ВР передбачається, що РРО та розрахункові крижки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

З урахуванням встановних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду щодо безпідставності доводів податкового органу.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. у справі №804/16177/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. у справі №804/16177/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна