Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/13282/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13282/15 11.08.15 р.

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про стягнення 469 843,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за договором № 18.05/15 від 18.05.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_2; ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДС" про стягнення 469 843,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2015 р.

16.06.2015 р. від ОСОБА_2 через відділ діловодства суду надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

17.06.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору та додаткові документи по справі.

17.06.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшла заява про визнання позову та додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 18.06.2015 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 18.06.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.07.2015 р.

20.07.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 21.07.2015 р. залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 03.08.2015 р.

28.07.2015 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

03.08.2015 р. через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про витребування документів.

Ухвалою від 03.08.2015 р. задоволено клопотання про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 11.8.2015 р.

07.08.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог суду.

11.08.2015 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справ.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа проти позову заперечила.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.11.2012 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄДС" (надалі - відповідач, Наймач) укладено Договір найму (надалі - Договір від 12.11.2012 р.), з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами до Договору.

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.5. Договору від 12.11.2012 р., за цим Договором Наймодавець передає Наймачу в тимчасове користування за плату нежилі приміщення - 250 (двісті п'ятдесят) кв. метрів, розташовані на першому поверсі надалі "Орендовані приміщення", за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 літера Г. Орендовані приміщення надаються для розміщення Медичного (стоматологічного) центру для здійснення медичної практики. Наймодавець гарантує Наймачу, що Орендовані приміщення не продані, не заставлені, не обтяжені іншим чином та по відношенню до них не існує ніяких судових обмежень та заборон. Ризик випадкової загибелі або пошкодження орендованих приміщень (стихійні лиха, військові дії тощо) несе власник майна. Наймодавець є власником Орендованих приміщень на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 22 березня 2005р. Записаний у реєстрову книгу №д.2п-199, за реєстром№2834п від 13 травня 2005р.

Пунктами 4.1. - 4.3., 9.2. Договору від 12.11.2012 р. передбачено, що сума Орендної плати за цим Договором складає 10 000 (десять тисяч) гривень на місяць. Нарахування орендної плати за цим Договором починаються здати підписання акту прийому-передачі Орендованих приміщень і закінчується у день підписання акту здачі-приймання. Оплата проводиться до 5 числа поточного місяця за поточний місяць (день закінчення строку платежу), шляхом перерахунку на поточний банківський рахунок Наймодавця, що вказаний в кінці тексту цього Договору. Цей Договір набирає чинності з дати підписання цього Договору уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2012 року.

12.11.2012 р. сторони підписали Акт прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень, за яким вказані приміщення передаються в орендне користування ТОВ «ЄДС».

01.01.2013 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору від 12.11.2012 р., відповідно до умов якої продовжили термін дії цього Договору до 31.12.2015 р.

30.12.2013 р. укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 12.11.2012 р., відповідно до якої Сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до Договору найму №б/н від 12 листопада 2012 року (надалі Договір), а саме викласти п. 4.1. Договору у наступній редакції: "4.1. Сума орендної плати за цим Договором складає 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. на місяць." Сторони прийшли до взаємної згоди, що НАЙМАЧ зобов'язується сплачувати зазначену вище суму орендної плати починаючі із січня 2014 року.

29.10.2014 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору від 12.11.2012 р., за якою дійшли взаємної згоди розірвати вказаний Договір, та встановили, що Наймач у найкоротший термін зобов'язаний здійснити погашення існуючої заборгованості по сплаті орендних платежів, що станом на 30.10.2014 року становить 379 843 грн., а також погасити існуючі платежі за комунальні та інші послуги у тому числі і за жовтень 2014 року.

30.10.2014 р. сторони підписали Акт приймання-передачі приміщення, чим підтвердили повернення орендованого за Договором від 12.11.2012 р. Наймачу.

Крім того, 01.08.2013 р. між тими ж сторонами укладено Договір оренди майна №01-08/13/2 (надалі - Договір №01-08/13/2), за умовами якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як орендодавець, та ТОВ «ЄДС», як Орендар, встановили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно перелік якого визначається у Додатку №1 разом із усією необхідною документацією (інструкціями, технічними паспортами, свідоцтвами про державну реєстрацію тощо), до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Об'єкт оренди). Орендодавець засвідчує відсутність претензій третіх осіб на Об'єкт оренди, а також те, що на момент підписання цього Договору Об'єкт оренди не знаходиться під арештом або забороною, не виступає предметом будь-якого іншого Договору, а право власності на нього не перебуває під жодним обтяженням. Об'єкт оренди передається Орендарю для використання його у відповідності до напрямів його господарської діяльності (п. п. 1.1. - 1.3. Договору №01-08/13/2).

Згідно з п. 3.1. Договору №01-08/13/2, строк оренди становить 2 роки 11 місяців 29 днів із моменту прийняття Орендарем Об'єкту оренди за Актом приймання-передачі.

Пунктами 4.1. - 4.5. Договору №01-08/13/2 встановлено, що за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень за кожен місяць терміну оренди, у тому числі ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної у п. 4.1 цього Договору на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. З ініціативи однієї зі Сторін та за взаємною згодою розмір орендної плати, періодичність платежів та їх форми можуть бути змінені у будь-який час. Передбачені в п. 4.3 узгодження Сторін фіксуються у відповідних додаткових угодах, що становлять невід'ємну частину даного Договору. Орендар вправі здійснювати авансову виплату орендної плати.

У додатку № 1 до Договору №01-08/13/2 сторони визначили найменування та кількість орендованого майна.

01.08.2013 р. сторони підписали Акт приймання-передачі майна, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно, вказане в Додатку № 1 до Договору №01-08/13/2.

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2013 р. до Договору №01-08/13/2 сторони внесли зміни до п. 4.1. Договору №01-08/13/2, виклавши його в наступній редакції: «За користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень за кожен місяць терміну оренди, у тому числі ПДВ», а також доповнили новими найменуваннями перелік майна, вказаний в Додатку № 1 до Договору №01-08/13/2.

Пунктом 3. цієї ж Угоди сторони погодили, що Орендар зобов'язується сплачувати зазначену вище суму орендної плати починаючи із вересня 2013 року.

29.10.2014 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору №01-08/13/2, за умовами якої сторони прийшли до взаємної згоди розірвати Договір оренди майна №01-08/13/2 від 01 серпня 2013 року, та що Орендар у найкоротший термін зобов'язаний здійснити погашення існуючої заборгованості по сплаті орендної плати, що станом на 30.10.2014 року становить 99500 грн. (п. п. 1., 3. Угоди).

30.10.2014 р. сторони підписали Акт повернення майна з оренди, за яким Орендар повернув, а Орендодавець прийняв майно, що було предметом Договору оренди майна №01-08/13/2 від 01.08.2013 р.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за Договором найму від 12.11.2012 р. у розмірі 370 373,00 грн.; за Договором оренди майна №01-08/13/2 - 99 500,00 грн.

17.06.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшла заява про визнання позову у повному обсязі.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Частиною 3 ст. 43 Кодексу передбачено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи заперечення третьої особи проти позовних вимог, суд не приймає визнання відповідачем позову та здійснює розгляд справи у відповідності до зібраних доказів.

Як стверджує третя особа, заперечуючи проти позову, дійсний розмір орендної плати завжди відповідав ринковим цінам. Кошти, завжди оплачувалась своєчасно в готівковій формі касиром ТОВ «ЄДС», що відображалось в прибутково-видаткових відомостях. Безпосередньо отримувала кошти з каси як сама ОСОБА_1, так і передавались через директора ТОВ «ЄДС» - Мельника В.Є. або іншого учасника Товариства - ОСОБА_6 Сума сплаченої орендної плати, за весь фактичний час оренди становила: з серпня 2012 року по серпень 2013 року сума у гривні, що за комерційним курсом на день розрахунку еквівалентна 5500 доларів США за кожен місяць (22 долари США за 1 м. кв.); з вересня 2013 року по вересень 2014 року сума у гривні, що за комерційним курсом на день розрахунку еквівалента 4600 доларів США за кожен місяць (18,4 долари США за 1 м. кв.).

Загалом сплачено з серпня 2012 року по вересень 2014 року у гривні, що за комерційним курсом на день розрахунку еквівалентно 126 700 доларів США.

Крім того, з 1 серпня 2012 року по 06 вересня 2013 року ТОВ «ЄДС» здійснило капітальній ремонт орендованого приміщення. Капітальний ремонт був здійснений з метою забезпечення відповідності приміщення технічним, санітарно-епідеміологічним, пожежним нормам з метою отримання ліцензії на медичну практику, а в підсумку - здійснення стоматологічної діяльності. Крім того, відповідачем було здійснено і улаштування прилеглої території за місцезнаходження стоматологічної клініки. Витрати ТОВ «ЄДС» на проведення вищевказаного ремонту становили 858 600 (Вісімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот) грн.

Проте, суду жодного доказу на підтвердження викладених третьою особою обставин не надано, у зв'язку з чим вищевикладені твердження не приймаються до уваги, як недоведені та необґрунтовані.

Заперечуючи проти наявності у відповідача заборгованості за Договором оренди майна №01-08/13/2, третя особа зазначає, що майно, яке передавалось в оренду відповідачу за цим договором, належить третій особі та ТОВ «МЦ «Прометек», на підтвердження чого надала суд копії Договорів на виготовлення меблів з додатками, протокол № 5 загальних зборів учасників ТОВ «МЦ «Прометек» та копію статуту вказаного товариства.

Відтак, третя особа вказує, що позивач не могла бути орендодавцем майна, яке їй не належить.

Як вбачається за матеріалів даної справи, майно, що передавалось відповідачу в орендне користування за Договором оренди майна №01-08/13/2 від 01.08.2013 р., не має індивідуально визначених характеристик, які можуть ідентифікувати таке майно як передане до статутного фонду ТОВ «МЦ «Прометек» або виготовлене на замовлення третьої особи.

Крім того, у вказаному Договорі визначено рік виготовлення майна - 2013, проте до статутного фонду ТОВ «МЦ «Прометек» певні меблі та обладнання вносились у 2011 році.

Також, суд звертає увагу на те, що на підтвердження виготовлення меблів саме на замовлення третьої особи, останньою надано такі докази:

- копії договору на виготовлення корпусних меблів № 01/10-13 від 11.10.2013 р., та Акту приймання-передачі до нього від 04.11.2013 р.;

- копію договору купівлі-продажу від 11.06.2013 р. з додатками, з яких вбачається виготовлення меблів за цим договором 16.08.2013 р.;

- копію договору на виготовлення корпусних меблів № 18-08 від 18.08.2013 р.;

- копії договору на виготовлення корпусних меблів № 2 від 20.03.2014 р. та Акту приймання-передачі товару за цим договором від 05.09.2014 р.

Таким чином, Договір оренди майна №01-08/13/2 від 01.08.2013 р., укладений до моменту набуття та фактичного отримання третьою особою меблів та обладнання, які, за її твердженнями, передавались відповідачу в оренду за вказаним Договором.

За таких обставин, суд вважає зазначені твердження третьої особи недоведеними та не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Кодексу передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 35 Кодексу, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначає третя особа, за її зверненням Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві відкрито кримінальне провадження за № 12015100100002704 від 10.03.2015р., щодо самоправства ОСОБА_6, а саме самовільного неповернення медичного обладнання та меблів, яке знаходиться за адресою м. Київ. АДРЕСА_2

Проте, з наданого витягу з кримінального провадження вбачається відсутність особи, якій повідомлено про підозру в межах цього провадження, крім того, заява ОСОБА_2 стосується громадянина ОСОБА_6, у той час коли Договір оренди меблів та обладнання укладений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

При цьому, суд зазначає, що договори, укладені між позивачем та відповідачем, у встановленому законом прядку не оспорювались, не визнавались недійсними або фіктивними, тож заперечення третьої особи проти позовних вимог не відповідають вимогам щодо належності та допустимості доказів.

У той же час, суд ухвалою від 03.08.2015 р. зобов'язав позивача надати, зокрема, документи, що підтверджують право власності позивача на всі меблі й обладнання, які передавались відповідачу в орендне користування (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи).

Оскільки станом на час розгляду даної справи позивачем зазначені вимоги суду не виконані, доказів, що підтверджують право власності позивача на меблі й обладнання, що передавались відповідачу за Договором №01-08/13/2 від 01.08.2013 р. та з огляду на оспорювання наявності такого права позивача зі сторони третьої особи, суд вважає вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за цим договором недоведеними та, відповідно, відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ст. 33ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 370 343,00 грн. заборгованості за Договором найму від 12.11.2012 р. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДС" (04053, м. Київ, провул. Бехтеревський, буд. 14-Г; код ЄДРПОУ 38464822) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01025, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 370 343 (триста сімдесят тисяч триста сорок три) грн. 00 коп. заборгованості за Договором найму від 12.11.2012 р. та 7 406 (сім тисяч чотириста шість) грн. 86 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.08.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна