Постанова

від 16.11.2015 по справі 910/13282/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 910/13282/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи - ОСОБА_2 особисто,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.08.2015 року

у справі № 910/13282/15 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення 469 843,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі № 910/13282/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДС» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 370 343,00 грн. заборгованості за Договором найму від 12.11.2012 р. та 7 406,86 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі № 910/13282/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 07.10.2015 року.

07.10.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло два клопотання про витребування доказів.

07.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року розгляд справи призначено на 28.10.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року було подовжено строк розгляду спору, задоволено клопотання про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 11.11.2015 року.

У судовому засіданні 11.11.2015 року по справі № 910/13282/15 оголошено перерву до 16.11.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

ОСОБА_2 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримала доводи, викладені в її апеляційній скарзі, просила суд рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі № 910/13282/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у поясненнях, наданих у судовому засіданні 11.11.2015 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДС» у судове засідання не з'явився.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також ухвали від 08.10.2015 року та від 28.10.2015 року надсилалась сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено два договори оренди.

12.11.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - позивач, Наймодавець, ФО-П ОСОБА_3.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄДС» (далі - відповідач, Наймач, ТОВ «ЄДС») укладено Договір найму (далі - Договір від 12.11.2012 року), з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами до Договору.

Відповідно до п.п. 1.1-1.5 Договору від 12.11.2012 року, за цим Договором Наймодавець передає Наймачу в тимчасове користування за плату нежилі приміщення - 250 кв.м., розташовані на першому поверсі надалі «Орендовані приміщення», за адресою: АДРЕСА_1, літера Г. Орендовані приміщення надаються для розміщення Медичного (стоматологічного) центру для здійснення медичної практики. Наймодавець гарантує Наймачу, що Орендовані приміщення не продані, не заставлені, не обтяжені іншим чином та по відношенню до них не існує ніяких судових обмежень та заборон. Ризик випадкової загибелі або пошкодження орендованих приміщень (стихійні лиха, військові дії тощо) несе власник майна. Наймодавець є власником Орендованих приміщень на підставі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ №376301 від 22.03.2005 року, записаний у реєстрову книгу № д.2п-199, за реєстром № 2834п від 13.05.2005 року.

Пунктами 4.1-4.3 Договору від 12.11.2012 року передбачено, що сума Орендної плати за цим Договором складає 10 000 гривень на місяць. Нарахування орендної плати за цим Договором починаються з дати підписання акту прийому-передачі Орендованих приміщень і закінчується у день підписання акту здачі-приймання. Оплата проводиться до 5 числа поточного місяця за поточний місяць (день закінчення строку платежу), шляхом перерахунку на поточний банківський рахунок Наймодавця, що вказаний в кінці тексту цього Договору.

Згідно з п. 9.2 Договору від 12.11.2012 року, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 року.

12.11.2012 року сторони підписали Акт прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень, за яким вказані приміщення передаються в орендне користування ТОВ «ЄДС».

01.01.2013 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору від 12.11.2012 року, відповідно до умов якої продовжили термін дії цього Договору до 31.12.2015 року.

30.12.2013 року укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 12.11.2012 року, відповідно до якої сторони виклали п. 4.1 Договору у наступній редакції: «Сума орендної плати за цим Договором складає 40 000,00 грн. на місяць.» Сторони погодили, що Наймач зобов'язується сплачувати зазначену вище суму орендної плати починаючі із січня 2014 року.

29.10.2014 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору від 12.11.2012 року про його розірвання, та встановили, що Наймач у найкоротший термін зобов'язаний здійснити погашення існуючої заборгованості по сплаті орендних платежів, що станом на 30.10.2014 року становить 379 843 грн., а також погасити існуючі платежі за комунальні та інші послуги у тому числі і за жовтень 2014 року.

30.10.2014 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення про повернення Наймачу орендованого майна за Договором від 12.11.2012 року.

01.08.2013 року між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «ЄДС» укладено Договір оренди майна № 01-08/13/2 (далі - Договір № 01-08/13/2).

За умовами п.п. 1.1-1.3 Договору № 01-08/13/2 ФО-П ОСОБА_3, як орендодавець, та ТОВ «ЄДС», як Орендар, встановили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно перелік якого визначається у Додатку № 1 разом із усією необхідною документацією (інструкціями, технічними паспортами, свідоцтвами про державну реєстрацію тощо), до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Об'єкт оренди). Орендодавець засвідчує відсутність претензій третіх осіб на Об'єкт оренди, а також те, що на момент підписання цього Договору Об'єкт оренди не знаходиться під арештом або забороною, не виступає предметом будь-якого іншого Договору, а право власності на нього не перебуває під жодним обтяженням. Об'єкт оренди передається Орендарю для використання його у відповідності до напрямів його господарської діяльності.

Згідно з п. 3.1 Договору № 01-08/13/2, строк оренди становить 2 роки 11 місяців 29 днів із моменту прийняття Орендарем Об'єкту оренди за Актом приймання-передачі.

Пунктами 4.1-4.5 Договору № 01-08/13/2 встановлено, що за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 5 000,00 гривень за кожен місяць терміну оренди, у тому числі ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної у п. 4.1 цього Договору на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. З ініціативи однієї зі Сторін та за взаємною згодою розмір орендної плати, періодичність платежів та їх форми можуть бути змінені у будь-який час. Передбачені в п. 4.3 узгодження Сторін фіксуються у відповідних додаткових угодах, що становлять невід'ємну частину даного Договору. Орендар вправі здійснювати авансову виплату орендної плати.

Додатком № 1 до Договору № 01-08/13/2 сторонами погоджено найменування та кількість орендованого майна.

01.08.2013 року сторони підписали Акт приймання-передачі майна, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно, вказане в Додатку № 1 до Договору № 01-08/13/2.

01.09.2013 року укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 01-08/13/2, відповідно до якої сторони виклали п. 4.1 Договору № 01-08/13/2 у наступній редакції: «За користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 7 000,00 гривень за кожен місяць терміну оренди, у тому числі ПДВ», а також доповнили новими найменуваннями перелік майна, вказаний в Додатку № 1 до Договору № 01-08/13/2. Сторони погодили, що Орендар зобов'язується сплачувати зазначену вище суму орендної плати починаючи із вересня 2013 року.

29.10.2014 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 01-08/13/2, за умовами якої сторони прийшли до взаємної згоди розірвати Договір оренди майна № 01-08/13/2 від 01.08.2013 року, та що Орендар у найкоротший термін зобов'язаний здійснити погашення існуючої заборгованості по сплаті орендної плати, що станом на 30.10.2014 року становить 99 500 грн.

30.10.2014 року сторони підписали Акт повернення майна з оренди, за яким Орендар повернув, а Орендодавець прийняв майно, що було предметом Договору оренди майна № 01-08/13/2 від 01.08.2013 року.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договорів щодо сплати орендних платежів, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором найму від 12.11.2012 року у розмірі 370 373,00 грн. та за Договором оренди майна № 01-08/13/2 - 99 500,00 грн.

17.06.2015 року від відповідача, у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про визнання позову у повному обсязі.

Проте суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розгляд справи у відповідності до зібраних доказів та не прийняв визнання позовних вимог відповідачем, у зв'язку з запереченнями третьої особи.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено вище, заборгованість за Договором від 12.11.2012 року встановлена в Додатковій угоді № 2 від 29.10.2014 року станом на 30.10.2014 року у розмірі 379 843 грн. та за Договором № 01-08/13/2 встановлена в Додатковій угоді № 2 від 29.10.2014 року станом на 30.10.2014 року у розмірі 99 500 грн.

Крім того, дана заборгованість також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 30.10.2014 року за Договором від 12.11.2012 року у розмірі 370 343 грн. та за Договором № 01-08/13/2 у розмірі 99 500 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості суду надано не було.

Третя особа, заперечуючи проти позову, зазначає, що дійсний розмір орендної плати завжди відповідав ринковим цінам. Кошти, завжди оплачувались своєчасно в готівковій формі касиром ТОВ «ЄДС», що відображалось в прибутково-видаткових відомостях. Безпосередньо отримувала кошти з каси як сама ОСОБА_3, так і передавались через директора ТОВ «ЄДС» - ОСОБА_4 або іншого учасника Товариства - ОСОБА_5 Сума сплаченої орендної плати, за весь фактичний час оренди становила: з серпня 2012 року по серпень 2013 року сума у гривні, що за комерційним курсом на день розрахунку еквівалентна 5 500 доларів США за кожен місяць (22 долари США за 1 м. кв.); з вересня 2013 року по вересень 2014 року сума у гривні, що за комерційним курсом на день розрахунку еквівалента 4 600 доларів США за кожен місяць (18,4 долари США за 1 м. кв.).

Загалом сплачено з серпня 2012 року по вересень 2014 року у гривні, що за комерційним курсом на день розрахунку еквівалентно 126 700 доларів США.

Крім того, з 1 серпня 2012 року по 06 вересня 2013 року ТОВ «ЄДС» здійснило капітальній ремонт орендованого приміщення. Капітальний ремонт був здійснений з метою забезпечення відповідності приміщення технічним, санітарно-епідеміологічним, пожежним нормам з метою отримання ліцензії на медичну практику, а в підсумку - здійснення стоматологічної діяльності. Крім того, відповідачем було здійснено і улаштування прилеглої території за місцезнаходження стоматологічної клініки. Витрати ТОВ «ЄДС» на проведення вищевказаного ремонту становили 858 600 грн.

Проте, жодного доказу на підтвердження сплати орендних платежів у зазначеному третьою особою розмірі суду надано не було, у зв'язку з чим вищевикладені твердження не приймаються до уваги, як недоведені та необґрунтовані.

За вказаних обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором від 12.11.2012 року у розмірі 370 343 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, заперечуючи проти наявності у відповідача заборгованості за Договором оренди майна № 01-08/13/2, третя особа вказує, що майно, яке передавалось в оренду відповідачу за цим договором, належить їй та ТОВ «МЦ «Прометек», на підтвердження чого до суду надано копії Договорів на виготовлення меблів з додатками, протокол № 5 загальних зборів учасників ТОВ «МЦ «Прометек» та копію статуту вказаного товариства.

Майно, що передавалось відповідачу в орендне користування за Договором № 01-08/13/2, не має індивідуально визначених характеристик, які можуть ідентифікувати таке майно як передане до статутного фонду ТОВ «МЦ «Прометек» або виготовлене на замовлення третьої особи.

Крім того, у вказаному Договорі визначено рік виготовлення майна - 2013, проте до статутного фонду ТОВ «МЦ «Прометек» певні меблі та обладнання вносились у 2011 році.

Також, суд звертає увагу на те, що на підтвердження виготовлення меблів саме на замовлення третьої особи, останньою надано такі докази:

- копії договору на виготовлення корпусних меблів № 01/10-13 від 11.10.2013 року, та Акту приймання-передачі до нього від 04.11.2013 року;

- копію договору купівлі-продажу від 11.06.2013 року з додатками, з яких вбачається виготовлення меблів за цим договором 16.08.2013 року;

- копію договору на виготовлення корпусних меблів № 18-08 від 18.08.2013 року;

- копії договору на виготовлення корпусних меблів № 2 від 20.03.2014 року та Акту приймання-передачі товару за цим договором від 05.09.2014 року.

Таким чином, Договір № 01-08/13/2, укладений до моменту набуття та фактичного отримання третьою особою меблів та обладнання, які, за її твердженнями, передавались відповідачу в оренду за вказаним Договором.

При цьому, вимоги суду першої інстанції про надання, зокрема, документів, що підтверджують право власності позивача на всі меблі й обладнання, які передавались відповідачу в орендне користування (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи), позивачем не виконані, доказів, що підтверджують право власності позивача на меблі й обладнання, що передавались відповідачу за Договором № 01-08/13/2 не надано.

З огляду на оспорювання наявності такого права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 01-08/13/2, оскільки позивачем не надано доказів права власності на нього.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 99 500 грн. заборгованості за Договором № 01-08/13/2.

Посилання позивача на кримінальне провадження за № 12015100100002704 від 10.03.2015 року, колегією суддів не може бути прийняте як належний доказ, який підтверджує факт самоправства ОСОБА_5 щодо самовільного неповернення медичного обладнання та меблів, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, оскільки за вказаним кримінальним провадженням жодну особу не визнано винною та не притягнуто до відповідальності.

У відповідності до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, обидва досліджені Договори у встановленому законом прядку не оскаржувалися, а отже є дійсними.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт є учасником ТОВ «ЄДС», а у даній справі розглядаються вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача заборгованості за Договором від 12.11.2012 року та Договором № 01-08/13/2.

Положеннями п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва.

Пунктом 51 даної постанови Пленуму Верховного Суду України встановлено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Згідно з п. 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» № 04-5/14 від 28.12.2007 року, до корпоративних спорів належать, також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що спір щодо стягнення заборгованості за Договором від 12.11.2012 року не зачіпає прав та охоронюваних законом інтересів апелянта, у тому числі, його корпоративних прав як акціонера, що є окремою підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Проте, стосовно Договору № 01-08/13/2 апелянт посилається на те, що за вказаним правочином було передано в оренду майно яке належить зокрема і йому, тобто зобов'язання за Договором № 01-08/13/2 зачіпаються його права та охоронювані законом інтереси. Таким чином, у цій частині суд першої інстанції обґрунтовано врахував доводи третьої особи та відмовив у задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості за Договором № 01-08/13/2.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості у сумі 370 343,00 грн. за Договором найму від 12.11.2012 року.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені ОСОБА_2 у апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі № 910/13282/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на ОСОБА_2 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі № 910/13282/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/13282/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.Ф. Синиця

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 23.11.2015 року.