Рішення

від 10.08.2015 по справі 916/2164/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2015 р.Справа № 916/2164/15

За позовом: Приватного підприємства „УКРБУДСЕРВІСВ» ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Банк „Фінанси та кредитВ» в особі філії „Одеське регіональне управлінняВ» ;

про розірвання договору та стягнення 348 151,30 грн.

Суддя Щавинська Ю.М .

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 05.05.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „УКРБУДСЕРВІСВ» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та КредитВ» в особі філії „Одеське Регіональне управлінняВ» Публічного акціонерного товариства В«БанкВ» , в якій, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.56-60), просить суд розірвати договір 44 на розрахунково-касове обслуговування 22.10.2009р.; стягнути з відповідача суму залишку грошових коштів у розмірі 348 151,30 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 8 181,69 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування №44 від 22.10.2009р., а саме припинення виконання платіжних доручень позивача, що і призвело до звернення останнього до суду з позовом про стягнення вищевказаної суми та розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015 року було порушено провадження у справі № 916/2164/15 із призначенням її до розгляду у засіданні суду 06.07.2015р.

Ухвалою суду від 06.07.2015р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 17.07.2015р.

У судовому засіданні 17.07.2015р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву (а.с.66-67), згідно якого останній просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказує на те, що надані позивачем в якості доказів платіжні доручення, кошти відповідно до яких банк мав перерахувати, не містять відмітки про проведення платежу або відмови в його проведенні відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. за № 22.

Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги, які полягають у стягненні суми залишку по рахунку у зв'язку з невиконанням платіжних доручень, строк виконання яких закінчився, суперечать чинному законодавству та задоволенню не підлягають.

При цьому вважає, що для вирішення спору значну роль повинна відігравати складна економічна ситуація банку, яка склалася під впливом негативних, об'єктивних, зовнішніх факторів.

У засіданні суду 17.07.2015р. представником відповідача було також надано клопотання про направлення справи № 916/2164/15 за підсудністю до господарського суду м. Києва (а.с.73).

В обґрунтування подання вказаного клопотання відповідач, посилаючись на п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», акцентує увагу на тому, що в Положенні про філію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не визначено кола повноважень філії «Одеське регіональне управління» стосовно представництва інтересів юридичної особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у суді, а відтак вважає, що справа повинна розглядатися за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи, а саме ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд.60.

Представник відповідача підтримав вказане клопотання, наполягав на його задоволенні, представник позивача в свою чергу заперечував проти його задоволення.

Судом у задоволенні вказаного клопотання про передачу справи №916/2164/15 за підсудністю до господарського суду м. Києва було відмовлено, виходячи з того, що відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України, з огляду на зміст п.4.1.7 положення про Філію (а.с.68-72) не доведено за допомогою належних доказів, що в довіреності керуючого філії відсутні повноваження на представлення інтересів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у суді.

До того ж, зміст вказаної довіреності був проаналізований судом при розгляді справ № 916/554/15-г, №916/2180/15, в яких відповідачем також є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», з урахуванням чого територіальна підсудність справи правомірно визначена позивачем відповідно до вимог ст.15 ГПК України за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Ухвалою суду від 17.07.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представників сторін було продовжено на п'ятнадцять днів та оголошено перерву у засіданні суду до 10.08.2015р.

У судове засідання 10.08.2015р. з'явився представник позивача, який надав суду додаткові письмові пояснення по справі (а.с.82-83), згідно яких зазначив про направлення позивачем на адресу відповідача запитів щодо розірвання договору та повернення коштів, вказуючи, що відповідачем було надано загальну відповідь, що не містить чітких намірів врегулювання спору, та також свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов'язань, взятих по договору.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення, наполягав на задоволенні таких вимог.

Представник відповідача у судове засідання 10.08.2015р. не з'явився, хоча про місце та час був цілком обізнаний та повідомлений, що підтверджується відповідною розпискою від 17.07.2015р. (а.с.75).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов про задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як свідчать матеріали справи, 22.10.2009р. між Публічним акціонерним товариством Банк „Фінанси та кредитВ» в особі філії „Одеське регіональне управлінняВ» (Банк) та Приватним підприємством „УКРБУДСЕРВІСВ» (Клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 44 (а.с.19-21), згідно п. 1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26008114124901 в національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, Банк здійснює розрахунково - касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.2.2 договору).

Згідно п. 3.1.1, п. 3.1.3 договору, Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому, право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; визначати і контролювати напрями використання Клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.3 договору на Банк покладений обов'язок здійснювати розрахунково - касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 16:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

З огляду на викладене, суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Пункт 3 статті 1068 ЦК України визначає, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частина 1 ст. 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Згідно п. 8.1. ст. 8 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Аналогічні вимоги встановлені п. 3.3.2 укладеного між сторонами договору, яким визначено обов'язок банку вести комплексне розрахункове-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Крім того, згідно ст.ст. 1091, 1092 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовані посилання позивача про невиконання банком умов договору банківського рахунку, суд вважає, що позивач правомірно згідно до вимог ст. 651 ЦК України звернувся до суду із позовом про розірвання договору.

При цьому, суд вказує наступне.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за ініціативою будь-якої із сторін, а також і в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством.

В силу приписів частини 1 статті 1075 Цивільного кодексу України клієнт банку вправі у будь-який час ініціювати процедуру розірвання Договору, що також було зроблено останнім в порядку ст. 188 Господарського кодексу України та пункту 8.2. договору шляхом направлення на адресу банку відповідного повідомлення про розірвання договору банківського рахунку та перерахування залишку коштів (а.с.86).

Враховуючи те, що ст. 1075 Цивільного кодексу України , та умовами Договору встановлено право позивача у будь-який час за власної ініціативи розірвати Договір та те, що відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про закриття рахунку та перерахування залишку коштів відповідач також припустився істотних порушень умов Договору, що, в свою чергу, також є підставою для його розірвання, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами Договору.

Згідно з ч. 1 п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі Інструкція), поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Пунктом 20.6. вказаної Інструкції передбачено, що Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].

Положеннями ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України також передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як вбачається зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З огляду на вищенаведене, у відповідача перед позивачем існувало зобов'язання щодо перерахування грошових коштів, передбачене Договором, у виконанні якого позивачу було безпідставно відмовлено.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ч. 1 ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням вищенаведених обставин та приписів чинного законодавства, позовні вимоги Приватного підприємства „УКРБУДСЕРВІСВ» про стягнення з відповідача коштів, що складають залишок на рахунку згідно з виписками банку (а.с.29,63), з огляду на відсутність доказів, що спростовують цей залишок та відсутність заборгованості перед банком (а.с.85), є цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача щодо спливу строку чинності платіжних доручень не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, вказані доручення були виготовлені та подані у строк, передбачений чинним законодавством, а недотримання відповідачем зокрема вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в України національній валюті, яка затверджена Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року, що спричинило їх невиконання за умови наявності на рахунку позивача відповідних коштів, не може бути підставою для відмови у захисту прав позивача. По-друге, право клієнта на розірвання договору, якому кореспондує обов'язок банку закрити рахунок та переказати (видати) залишок коштів, жодним чином не залежить від виконання або невиконання банком попередньо поданих платіжних доручень.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог Приватного підприємства „УКРБУДСЕРВІСВ» , витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Розірвати договір №44 на розрахунково-касове обслуговування від 22.10.2009р., укладений між Приватним підприємством „УКРБУДСЕРВІСВ» (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Данченка, б.17/58-Н, код ЄДРПОУ 31210756) та Публічним акціонерним товариством „Банк „Фінанси та КредитВ» (04400, м.Київ, вул.Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в особі філії „Одеське Регіональне управлінняВ» Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та КредитВ» (65014, м.Одеса, Лідерсовський б-р, буд. 3Б, ЄДРПОУ 21017660).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та КредитВ» (04400, м.Київ, вул.Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в особі філії „Одеське Регіональне управлінняВ» Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та КредитВ» (65014, м.Одеса, Лідерсовський б-р, буд. 3Б, ЄДРПОУ 21017660) на користь Приватного підприємства „УКРБУДСЕРВІСВ» (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Данченка, б.17/58-Н, код ЄДРПОУ 31210756) 348151/триста сорок вісім тисяч сто п'ятдесят одна/грн. 30 коп. суму залишкових грошових коштів та судовий збір у сумі 8181/вісім тисяч сто вісімдесят одна/грн. 03 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 14 серпня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська