Постанова

від 03.11.2015 по справі 916/2164/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа № 916/2164/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Головея В.М., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Одеське регіональне управління”

на рішення господарського суду Одеської області від 10.08.2015р.

по справі № 916/2164/15

за позовом Приватного підприємства “УКРБУДСЕРВІС”

до Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Одеське регіональне управління””

про розірвання договору та стягнення 348 151,30 грн.

                                                  Встановила:

          У травні 2015 року Приватне підприємство “УКРБУДСЕРВІС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Одеське регіональне управління”, в якому просило суд згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.56-60) розірвати договір 44 на розрахунково-касове обслуговування 22.10.2009р.; стягнути з відповідача суму залишку грошових коштів у розмірі 348 151,30 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 8 181,69 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування № 44 від 22.10.2009р., а саме припинення виконання платіжних доручень позивача, що і призвело до звернення останнього до суду з позовом про стягнення вищевказаної суми та розірвання договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено; розірвано договір №44 на розрахунково-касове обслуговування від 22.10.2009р., укладений між ПП „УКРБУДСЕРВІС” та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії „Одеське Регіональне управління” ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит”; стягнуто з ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії „Одеське Регіональне управління” ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” на користь ПП „УКРБУДСЕРВІС” 348 151,30 грн. суму залишкових грошових коштів та судовий збір у сумі 8 181,03 грн.

Мотивуючи рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також порушенням територіальної підсудності.

На думку апелянта, справа № 916/2164/15 повинна була розглядатись за місцезнаходженням відповідача – юридичної особи у місті Києві, а саме Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. № 60.

В апеляційній скарзі сторона посилається на приписи п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та акцентує увагу на тому, що в Положенні про філію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не визначено кола повноважень філії «Одеське регіональне управління» стосовно представництва інтересів юридичної особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у суді.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Сторони у судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2009р. між Публічним акціонерним товариством Банк „Фінанси та кредит” в особі філії „Одеське регіональне управління” (Банк) та Приватним підприємством „УКРБУДСЕРВІС” (Клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 44 (а.с.19-21), згідно п. 1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26008114124901 в національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, Банк здійснює розрахунково – касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.2.2 договору).

Згідно п. 3.1.1, п. 3.1.3 договору, Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому, право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; визначати і контролювати напрями використання Клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.3 договору на Банк покладений обов'язок здійснювати розрахунково – касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 16:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.           З матеріалів справи вбачається, що протягом січня-квітня 2015 року відповідач припинив виконувати доручення позивача щодо перерахування коштів з рахунку ПП “УКРБУДСЕРВІС” на користь третіх осіб. Позивач посилається на те, що у березні 2015 року ПП “УКРБУДСЕРВІС” надало через систему «банк-клієнт» до банку платіжних доручень на перерахування коштів з поточного рахунку №26008114124901 на загальну суму 23 435,94 грн. та у квітні – на загальну суму 328 883,00 грн.

Відповідачем посилання позивача про невиконання банком умов договору банківського рахунку не спростовані.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за ініціативою будь-якої із сторін, а також і в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством.

У зв'язку з неналежним виконанням банком своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування, позивачем було прийняте рішення щодо розірвання договору.

Вважаючи, що своєю бездіяльністю відповідач порушує умови договору, право власності позивача на грошові кошти, яке в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України є непорушним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до ст. ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З урахуванням положень п. 3 ст. 1068 Цивільного Кодексу України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.           Частина 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору

Крім того, згідно ст.ст. 1091, 1092 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання зобов'язання в натурі. Отже, звернення позивача до відповідача з позовом про зобов'язання перерахувати грошові кошти, відповідає способам захисту, встановленим вказаними нормами, оскільки, звертаючись з такою вимогою, позивач фактично просить примусити відповідача виконати обов'язок, покладений на нього умовами договору та приписами законодавства.

В силу приписів частини 1 статті 1075 Цивільного кодексу України клієнт банку вправі у будь-який час ініціювати процедуру розірвання Договору, що також було зроблено останнім в порядку ст. 188 Господарського кодексу України та пункту 8.2. договору шляхом направлення на адресу банку відповідного повідомлення про розірвання договору банківського рахунку та перерахування залишку коштів (а.с.86).

Враховуючи те, що ст. 1075 Цивільного кодексу України, та умовами Договору встановлено право позивача у будь-який час за власної ініціативи розірвати Договір та те, що відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про закриття рахунку та перерахування залишку коштів відповідач також припустився істотних порушень умов Договору, що, в свою чергу, також є підставою для його розірвання, судова колегія вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами Договору.

Положеннями ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України також передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як вбачається зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи та приписи вищезазначеного законодавства, зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору на розрахунково-касове обслуговування № 442 від 22.10.2009р., а відтак, а відтак, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, отже, підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо порушення територіальної підсудності спору, з огляду на наступне.

За положеннями ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Положення про Філію "Одеське РУ "Банк "Фінанси та кредит", затвердженого Спостережною радою АТ "Банк "Фінанси та кредит" 30.09.2009 року, Філія є відокремленим структурним підрозділом банку та вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені банку, на підставі цього положення та довіреності, виданої керуючому філією (п.п.2.1,2.2 Положення), а також має право від імені банку, в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого філії, бути позивачем та відповідачем в судах (п. 4.1.7 Положення). (а.с. 68-71)

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача стосовно спливу строку чинності платіжних доручень є безпідставними, оскільки вказані доручення були виготовлені та подані у строк, передбачений чинним законодавством, а недотримання відповідачем зокрема вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в України національній валюті, яка затверджена Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р., що спричинило невиконання платіжних доручень за умови наявності на рахунку позивача відповідних коштів, не може бути підставою для відмови у захисту прав позивача.

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Одеське регіональне управління” — залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. по справі № 916/2164/15 – залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 05.11.2015р.

Головуючий суддя                                                             В.А. Лисенко

Суддя                                                                                 В.М. Головей

Суддя                                                                                 Н.В. Ліпчанська