Ухвала

від 13.08.2015 по справі 826/4356/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4356/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Горяйнова А.М., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.10.2014 року № 142726552208.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтис Трейд» за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складений акт від 01.10.2014 року № 905/26-55-22-08/38544792.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 316 140,00 грн..

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про безтоварність укладених позивачем з ТОВ «Альтис Трейд» правочинів, а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками цих господарських операцій.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року № 142726552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 395 175,00 грн., в тому числі 316140,00 грн. - за основним платежем, 79035,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Альтис Трейд» укладено договір поставки від 10.02.2014 року № 10/02-2014. За умовами вказаного договору відвантаження та перевезення продукції здійснювалась контрагентом позивача.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: специфікації, заявки (замовлення) на поставку товару, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату товарів, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку. Зберігання придбаного товару підтверджується договором суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2013 року № 01/04

Також, між позивачем та ТОВ «Альтис Трейд» укладено договір на обслуговування системи автоматизованого обліку від 04.02.2014 року № 04./02-2014. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: додаток до договору, акт наданих послуг, податкові накладні, рахунки на оплату послуг, оборотно-сальдову відомість, виписки по особовому рахунку позивача. Факт використання придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується договором між позивачем та ТОВ «Домінос Піцца Юкрейн» від 01.07.2013 року № 01-07/13.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає про відсутність реального виконання укладених позивачем з контрагентами правочинів. При цьому, доводи податкового органу зводяться виключно до цитування окремих висновків акта перевірки позивача та норм Податкового кодексу України.

Крім того, в апеляційній скарзі податковий орган посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Проте, зазначене не є належним та допустимим доказом безтоварності укладених позивачем із контрагентом правочинів, оскільки зазначений акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача та не може давати оцінку реальності здійснення господарських операцій.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішенні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 14.08.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.