Рішення

від 19.08.2009 по справі 07/34-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/34-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "19" серпня 2009 р.                                                       по справі  № 07/34-92

від  19.08.2009р.                                  №  07/34-92

за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКУЛЬТУРА ВОЛИНЬ», смт.Голоби Ковельського району

до  Приватного підприємства «Володимир-Єлєна», м.Володимир-Волинський

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1, №2 від 29.10.2008р. та застосування правових наслідків недійсності правочину

       Суддя     Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача   : н/з

від відповідача : н/з

Суть спору: позивач – ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА ВОЛИНЬ» звернувся до суду з позовами, уточненими заявами від 25.05.2009р.  про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1, №2 від 29.10.2008р., укладених між позивачем та відповідачем – ПП «Володимир-Єлєна» та застосування правових наслідків недійсності правочину.

          Ухвалою суду від 01.06.2009р. було об'єднано справу № 07/37-92 за позовом ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА ВОЛИНЬ» до ПП «Володимир-Єлєна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2 від 29.10.2008р. та застосування правових наслідків недійсності правочину в одну справу із справою № 07/34-92 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 29.10.2008р. та застосування правових наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договори купівлі-продажу №1, №2 від 29.10.2008р. суперечать ст.ст.203, 655, 691, 692 Цивільного кодексу;  в договорах відсутній строк оплати товару, сторони обмежилися лише констатацією, що оплата проводиться після виконання умов договору №2/28 від 29.10.2008р.; договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, оскільки в договорі не зазначено обов'язку покупця оплатити придбаний товар.  

Відповідач у запереченні проти позову від 01.06.2009р. (а.с.56-58) вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки договори купівлі-продажу №1 і №2 від 29.10.2008р. укладені належним чином і з дотриманням законодавства.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвала суду від 01.07.2009р. про відкладення розгляду справи за клопотанням позивача, направлена на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією, на адресу суду не повернулась. Розгляд справи призначено на 19.08.2009р., явка представників сторін не визнавалась обов'язковою. Сторони в судове засідання не з'явилися, клопотань та заяв від сторін на адресу суду не надійшло, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.10.2008р. між ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА ВОЛИНЬ» (Продавець) та  ПП «Володимир-Єлєна» (Покупець) було укладено договори купівлі продажу №1 та №2 (надалі Договори), відповідно до яких Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Даними договорами передбачено найменування, кількість товару, одиниця виміру  кількості товару, загальна кількість товару, порядок передачі товару, ціна та умови оплати.

Згідно актів прийому-передачі від 29.10.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений договорами №1, №2 від 29.10.2008р. товар, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії АБВ №001202 та №001201 від 29.10.2008р. та не заперечується сторонами.

Посилання позивача на те, що в укладених договорах відсутній строк оплати товару, не зазначено обов'язку покупця оплатити придбаний товар та договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, спростовується наступним.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Обов'язок Покупця оплатити придбаний товар передбачений ст.692 ЦК України, відповідно до якої  Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.1.1 Договорів Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору, а згідно п.4.3 Договорів оплата проводиться після виконання умов договору 2/28 від 29.10.2008р.

Отже, оспорюваними договорами обумовлений порядок оплати товару, а саме: оплата проводиться після виконання умов договору 2/28 від 29.10.2008р.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Судом не встановлено, що договори купівлі-продажу №1, №2 від 29.10.2008р. суперечать вимогам законодавства чи моральним засадам суспільства. Укладаючи дані договори  сторони діяли на підставі власного волевиявлення, мали достатній обсяг повноважень і договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені та в інтересах юридичних осіб, що є сторонами у цих договорах.

Позивачем не було подано доказів та не доведено в судових засіданнях, що зазначені правочини було вчинено в результаті помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, що останні є фіктивними та удаваними.

Отже, оспорювані договори купівлі-продажу №1, №2 від 29.10.2008р., укладені між ТзОВ «Агрокультура Волинь» та ПП «Володимир-Єлєна» є таким, що укладені з дотриманням вимог, визначених законодавцем для дійсності правочину, а тому суд не вбачає підстав  для визнання їх недійсним.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 3, 6, 203, 215, 530, 627, 628, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 207 Господарського кодексу України, ст.ст.82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

          1. В задоволенні позовів відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позовів, прийняті відповідно до ухвал господарського суду Волинської області від 28.04.2009р.  у справах № 07/34-92 та № 07/37-92.  

Суддя                                                                                  О.Г. Сур'як

Дата підписання повного тексту рішення 25.08.2009р.

          Суддя                                                             Сур'як О. Г.