Ухвала

від 11.08.2015 по справі 820/18180/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 р.Справа № 820/18180/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі № 820/18180/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив - визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 238287, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 59571, 75 грн., видане Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відносно ФОП ОСОБА_1; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 181150, 46 грн. та штрафних санкцій на суму 45287, 62 грн., видане Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відносно ФОП ОСОБА_1; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.09.2014 р. про накладення штрафних санкцій на суму 510, 00 грн., видане Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області відносно ФОП ОСОБА_1; визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.09.2014 р. № 0006041703/НОМЕР_4 про донарахування єдиного внеску на суму 5304, 10 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі № 820/18180/14 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2014 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування суми податку в розмірі 5018, 92 грн. за основним платежем та 1254, 73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині донарахування суми податку в розмірі 87337, 09 грн. за основним платежем та 21834, 28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Скасовано рішення № 006041703/НОМЕР_4 від 22.09.2014 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 2045, 79 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судому засіданні представники сторін підтримали, подані ними апеляційні скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрована як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 22 червня 2012 року, що підтверджується копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-13 т.1), перебуває на обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та відповідно до свідоцтва № 200055341 зареєстрована як платник податку на додану вартість (а.с. 14 т.1).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 25 червня 2012р. по 31 грудня 2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 25 червня 2012р. по 31 грудня 2013 р.

Результати перевірки оформлені актом №2372/20-36-17-02-12/НОМЕР_4 від 08.09.2014 р. (а.с. 15 - 59 т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, в частині невірного відображення доходної та витратної частини обліку у 2012 р., 2013 р.;2. пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, ст. 138, пп.139.1.1, пп..139.1.6 п.139.1 ст.139 , п.177.4, п.177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., п.6.2 ст. 6 II р. Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано суму єдиного внеску у розмірі - 77496, 08 грн.; п. 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.199.1 ст. 199, п. 201.1, 201. 10 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість на загальну суму 238287,0 грн., а саме: за серпень 2012р. у сумі 27196 грн., за вересень 2012р. у сумі 13188 грн., за жовтень 2012р. у сумі 12267 грн., за листопад 2012р. у сумі 10761 грн., за грудень 2012р. у сумі 17960 грн., за січень 2013р. у сумі 12045 грн., за лютий 2013р. у сумі 14590 грн., за березень 2013р. у сумі 9357 грн., за квітень 2013р. у сумі 4824 грн., за травень 2013 р. у сумі 6293 грн., за червень 2013р. у сумі 12756 грн., за липень 2013р. у сумі 25681 грн., за серпень 2013р. у сумі 39713 грн., за вересень 2013р. у сумі 17476 грн., за жовтень 2013р. у сумі 4980 грн., за листопад 2013р. у сумі 7315 грн., за грудень 2013р. у сумі 1885 грн.; п. 176.2 ст. 176, п. 51.1 ст. 51, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартали 2012 р.

Не погодившись із висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 подано письмові заперечення № 12/09/14-1 від 12.09.2014 р. до акта перевірки (а.с. 1-8 т.3).

Індустріальною ОДПІ 22.09.2014 року направлено позивачу лист за № 1642/20-36-17-02-15 В«Про надання доповнення до актуВ» (а.с. 60-83 т.1).

Окрім того, листом від 24.09.2014 року за № 1661/20-36-17-62-14 Індустріальна ОДПІ повідомлено ФОП ОСОБА_1 про залишення без розгляду письмових заперечень у зв'язку із порушенням терміну їх подання (а.с. 9 т. 3).

З посиланням на висновки акту перевірки та доповнення до нього, податковим органом 22.09.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 238287, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 59571, 75 грн.;

- № НОМЕР_2 про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 181150, 46 грн. та штрафних санкцій на суму 45287, 62 грн.;

- № НОМЕР_3 про накладення штрафних санкцій на суму 510, 00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0006041703/НОМЕР_4 про донарахування єдиного внеску на суму 5304, 10 грн. (а.с. 84 - 87 т. 1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р., слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України через віднесення до податкового кредиту податкових накладних, на загальну суму ПДВ - 54172, 70 грн., підписаних особами відмінними від посадової особи, що наклала електронний цифровий підпис в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (чинного на час спірних відносин), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, визначено, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Колегія суддів зазначає, що жоден законодавчий акт не передбачає обов'язкову належність електронного цифрового підпису, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпису, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, одній особі.

Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджено факт реєстрації даних податкових накладних у Єдиному реєстрі.

При цьому відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо прізвища, імені, по батькові уповноваженої особи, що виписала податкову накладну, відповідають наявним у податкових накладних підписам (а.с. 11-193 т. 3).

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, що податкові накладні підписано уповноваженою особою платника податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 р., яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 22.09.2014 р., слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1, яке полягає у неправильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2012 р., 2013 р., відображеного в розділі III податкової декларації та додатку 5 до декларації, та пов'язано з віднесенням позивачем суми ПДВ, нарахованого на вартість реалізованих товарів (робіт, послуг). Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про те, що в порушення вимог пп. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищила доходи за 2012 р., 2013 р. на суму 624276, 41 грн.

Крім того, в акті перевірки відображено висновок про завищення витрат, понесених підприємцем протягом 2012 р., 2013 року на суму 513747, 58 грн., у тому числі: за 2012 - 60724, 17 грн., за 2013 - 453023, 41 грн., у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат помилково віднесено суми ПДВ, нарахованого на вартість придбаних товарів (робіт, послуг). Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про те, що в порушення вимог пп. 139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ ФОП ОСОБА_1 завищила витрати за 2012 р., 2013 р., на суму 513747, 58 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган, в порушення зазначених приписів податкового законодавства, не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів помилкового віднесення як до складу доходу сум податку на додану вартість, нарахованих на вартість реалізованих товарів, так і фактів помилкового віднесено до складу витрат сум податку на додану вартість, нарахованих на вартість придбаних товарів, що позбавляє можливості позивача спростувати або підтвердити вказані факти, а суд перевірити та надати відповідну правову оцінку зазначеним в акті перевірки фактам.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість зазначеного висновку податкового органу.

З приводу епізоду про безпідставність завищення витрат за рахунок віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у приміщеннях, розташованих за адресами: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -а, м. Харків, пр. Московський, 179-б та вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп'ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373, 55 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що власником приміщення розташованого за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -а (нежитлова будівля літ. В«Б-3В» , загальною площею 758, 4 кв.м.) є ОСОБА_2.

Наведене підтверджується копіями: декларації про готовність об'єкта до експлуатації, витягу про державну реєстрацію прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічного паспорту ( а.с. 172-193 т.2).

Також, копіями: договорів купівлі - продажу, витягів з державного реєстру правочинів, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту (а.с. 194 - 212 т.2) підтверджується, що власником приміщень, розташованих за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, 179-б (нежитлові приміщення 7-го поверху № 13, 14 в нежитловій будівлі літ. В«Г-9В» , загальною площею 91, 1 кв.м.; нежитлові приміщення 7-го поверху № 7 в нежитловій будівлі літ. В«Г-9В» , загальною площею 141, 5 кв.м.) є ОСОБА_2.

Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) і ПП В«ХарківбудконтактВ» (Підрядник) 01.08.2012 року укладено договір № 01.08.12.

Згідно додатку до зазначеного договору - В«Перелік об'єктів замовника на яких виконуються роботи передбачені договоромВ» сторони погодили, що роботи, визначені п. 1.1. Договору будуть проводитись на наступних об'єктах Замовника: нежитлова будівля, розташована за адресою: Україна, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -А; нежитлові приміщення № 7, № 13, № 14 на 7 (сьомому) поверсі, що розташовані за адресою: Україна, м. Харків, пр. Московський, 179-б; приміщення 1 (першого) поверху, загальною площею 88, 6 кв. м., що розташоване за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

Отже, судом встановлено, що позивачем укладено договори на проведення ремонтних робіт у приміщеннях, які їй не належать.

Крім того, позивачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано, доказів на підтвердження реєстрації будь-яких речових прав на вказане майно за нею у відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі з приводу помилковості застосування судом першої інстанції положень ст. 1000 ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Позивач в адміністративному позові та апеляційній скарзі посилається на існування договору доручення від 23.06.2012р. № 1/12 укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Повірений) та гр. ОСОБА_2 (Довіритель).

Так, за умовами вказаного договору Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується вчиняти юридичні дії спрямовані на управління та збереження майна Довірителя підтримання його в належному технічному стані, проведення поточного та капітального ремонтів майна визначеному в ньому Договорі, за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним з наступного.

Згідно п. 4.1. договору за вчинення дій, визначених цим Договором, Довіритель виплачує Повіреному плату (комісійну винагороду), у розмірі 1000, 00 грн., щомісяця.

При цьому, п. 1.1. Договору передбачено, що дії мають бути вчиненими за рахунок грошових коштів, отриманих в ході управління цим майном Повіреним, тобто не за кошти, отримані ним від здійснення власної підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст. 1000 ЦК України передбачається, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Статтею 1007 ЦК України визначено обов'язки довірителя.

Зокрема, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Так, частиною 2 цієї статті встановлено, що довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення та відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення (ч. 3 цієї ж статті).

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ч. 4 ст. 1007 ЦКУ).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено протягом перевіряємого періоду до витрат вартість матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у приміщеннях, розташованих за адресами: Харківська область, м. Харків, вул. Хабарова, 2 -а, м. Харків, пр. Московський, 179-б та вартість придбаних товарів (чайник, пилосос, комп'ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року, оскільки набувачем за укладеними ФОП ОСОБА_1 у подальшому договорів оренди нерухомого майна є не позивач, а довіритель якому і належить вказане нерухоме майно.

З досліджених актів списання матеріалів від 31.12.2012 р., 31.03.2013 р., 30.06.2013 р., 30.09.2013 р., 31.12.2013 р. (а.с. 194-209 т. 3), судом встановлено, що у них відсутні будь - які підтвердження про використання матеріалів у ремонтних роботах.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документальне підтвердження, в яких саме роботах вказані матеріали були використані.

При цьому, протягом 2012 р., 2013 р. за штатом підприємця рахувався 1 найманий робітник, який згідно трудового договору займав посаду адміністратора, тобто у штаті підприємця були відсутні наймані робітники, які мали будівельні спеціальності.

Враховуючи вищенаведене, на підставі наданих документів, не можливо визначити які саме ремонтні роботи були проведені та які самі матеріали були використані при його проведенні. Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

Позивач також посилається на те, що товарно-матеріальні цінності, які придбавались нею і не були будівельними за своїм призначенням, купувались з метою забезпечення функціонування об'єктів оренди за вказаними адресами, та були передані в орендне використання разом із такими об'єктами.

На підтвердження наведених обставин позивачем надано відповідні акти прийому-передачі, підписані із ТОВ В«АКБ ОФ БрігВ» та ЧПТП В«БрігВ» (а.с. 205-210 т. 6).

Дослідивши вказані акти, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що вигодонабувачем за договорами оренди, які позивач укладав із третіми особами, є довіритель за договором доручення від 23.06.2012 р. № 1/12 ОСОБА_2, в тому числі й орендна плата, в розмір якої входить й користування товарно-матеріальними цінностями, які придбавались позивачем і не були будівельними за своїм призначенням.

Отже, висновки контролюючого органу про те, що вказані ТМЦ придбавались позивачем без мети їх використання у власній господарській діяльності підприємця, є правомірними. Крім того, ці витрати згідно положень ЦК та договору доручення носять компенсаційний від довірителя характер.

З урахуванням наведених обставин та доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для донарахування сум ПДВ за вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 22.09.2014 р.

Таким чином, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 238875 грн., в тому числі за 2012 р. в сумі 81758 грн., за 2013р. у сумі 152491 грн., а саме: за серпень 2012 р. у сумі 27196 грн., за вересень 2012р. у сумі 12982 грн., за жовтень 2012р. у сумі 12814 грн., за листопад 2012р. у сумі 10871 грн., за грудень 2012р. у сумі 18224 грн., за січень 2013 р. у сумі 10006 грн., за лютий 2013р. у сумі 14590 грн., за березень 2013р. у сумі 9374 грн., за квітень 2013 р. у сумі 4824 грн., за травень 2013 р. у сумі 6227 грн., за червень 2013 р. у сумі 11468 грн., за липень 2013 р. у сумі 25671 грн., за серпень 2013 р. у сумі 39576 грн., за вересень 2013 р. у сумі 17476 грн., за жовтень 2013 р. у сумі 4984 грн., за листопад 2013 р. у сумі 7296 грн., за грудень 2013р. у сумі 999 грн.

Завищення податкового кредиту за серпень - грудень 2012 р., січень - грудень 2013 р. виникло за рахунок безпідставного включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням будматеріалів, квітів та інш., які відповідно наданих до перевірки документів, не були використані у підприємницькій діяльності та станом на 31.12.2014 р. на залишках не лічаться.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включались послуги з благоустрою території за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 в сумі 20833, 35 грн. 2013р., які надавалися стороннєю організацією ТОВ В«СКСВ ЛегіонВ» (код ЄДРПОУ 34390030).

Вказані послуги отримано в межах укладеного з ТОВ В«СКСВ ЛегіонВ» (код ЄДРПОУ 34390030), договору підряда №29/07-10 від 29.07.2013 р., відповідно до якого ТОВ В«СКСВ ЛегіонВ» (код ЄДРПОУ 34390030) за завданням Замовника ФОП ОСОБА_1 надає послуги щодо благоустрою території за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 2-а, що не відповідає предмету договору.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на документи, надані до матеріалів справи: рішення В«Про надання дозволу на збереження самочинного будівництва та розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації, обслуговування об'єктівВ» від 25.12.2013 року № 1374/13, витягу з протоколу № 15 засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва від 04.12.2013 року, попередній договір № 36П-1311 від 17.10.2013 р., пропозицію про його укладання, акт погодження меж земельної ділянки б/н, б/д (а.с. 238 - 244 т. 1), оскільки земельна ділянка за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 не належить позивачу та не перебуває у його користуванні.

Позивачем не надано доказів реєстрації будь-яких речових прав на вказане майно за позивачем у відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу витрат послуги по благоустрою території за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72 в сумі 20833,35 грн. 2013 р., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємця.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи.

Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Суб'єктом права приватної власності відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України є фізичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 1 ст. 51 ЦК України).

Розділ IV ПК України, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, регулював питання сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до вимог п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2., п. 177.3 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) на доходи фізичних осіб.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

П.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З акту перевірки також слідує, що контролюючим органом встановлено, що протягом ІІІ-IV кв. 2012 р. позивач нараховував та виплачував заробітну плату найманому працівнику, але податковий розрахунок за ф. № 1ДФ за ІІІ-IV кв. 2012 р. ФОП ОСОБА_1 до ОДПІ не надано, чим порушено п. 176. 2 ст. 176, п. 51.1 ст. 51, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

При цьому, пунктом 51.1. ст. 51 ПК України встановлено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно п. 176.2. (б) ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

У п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 ПКУ встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 2.1. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 р., № 1020, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Згідно п. 119.2. ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним застосування відповідачем санкції до позивача за неподання податкового розрахунку за ф. № 1ДФ за ІІІ та за IV кв. 2012 р.

У зв'язку із виявленими порушеннями перевіряючими розраховано відхилення суми чистого оподатковуваного доходу, на яку нараховується єдиний внесок: 2012 рік - 82380, 07 грн., 2013 рік - 140951, 6 грн.

Штрафна санкція у розмірі 5304, 1 грн. відповідно до рішення №0006041703/НОМЕР_4 була розрахована відповідно до п. 2, п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» .

Водночас, у зв'язку із вище встановленими обставинами по справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість донарахування позивачу частини штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 2045, 79 грн. згідно рішення № 006041703/НОМЕР_4 від 22.09.2014 року.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі № 820/18180/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 13.08.2015 р.