Постанова

від 14.07.2020 по справі 820/18180/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/18180/14

адміністративне провадження № К/9901/8934/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 (суддя Бадюков Ю.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.)

у справі № 820/18180/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просила суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001631720 від 22.09.2014 про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 238 287 грн та штрафних санкцій на суму 59 571,75 грн; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001641720 від 22.09.2014 про збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 181 150, 46 грн та штрафних санкцій на суму 45 287,62 грн; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001651720 від 22.09.2014 про накладення штрафних санкцій на суму 510,00 грн; визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.09.2014 р. № 0006041703/2851419007 про донарахування єдиного внеску на суму 5304,10 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015, адміністративний позов задоволено частково:

скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001631720 від 22.09.2014 в частині донарахування суми ПДВ в розмірі 5018, 92 за основним платежем та 1254, 73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001641720 від 22.09.2014 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині донарахування суми податку в розмірі 87 337, 09 грн за основним платежем та 21834, 28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

скасовано рішення № 006041703/2851419007 від 22.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 2045, 79 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржувалися.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що при постановлені рішень суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, застосовуючи наслідки недійсності правочину за договором, який не був визнаний недійсним судовим рішенням. Суди помилково дійшли висновку, що суб`єкту господарювання до складу витрат можна відносити лише ті витрати, які понесені на відновлення об`єкту, що належить суб`єкту господарювання виключно на праві власності. Позивачем документально підтверджено право на віднесення сум до складу податкового кредиту та складу витрат. Суди дійшли помилкових висновків щодо безоплатного отримання товарів. Позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на благоустрій території прилеглої до належної позивачу будівлі за вимогою Харківської міської ради.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2014 по 22.08.2014 на підставі наказу від 05.08.2014 № 1366 та письмового повідомлення від 05.08.2014 № 61, направлень від 11.08.2014 № 1567.№ 1568, № 1569, відповідно до пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 25.06.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 25.06.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 08.09.2014 № 2372/20-36-17-02-12/2851419007.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, в частині невірного відображення доходної та витратної частини обліку у 2012 році, 2013 році ; підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136, статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.4, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 6.2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого донараховано суму єдиного внеску у розмірі - 77 496, 08 грн; пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 238 287 грн; пункту 176.2 статті 176, пункту 51.1 статті 51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартали 2012 року.

З посиланням на висновки акту перевірки та доповнення до нього, направлені позивачу листом від 22.09.2014 № 1642/20-36-17-02-15 Про надання доповнення до акту , податковим органом 22.09.2014 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001641720, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на доходи фізичних осіб в сумі 226 438, 08 грн, в тому числі 181 150, 46 грн - за основним платежем та 45 287,62 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001631720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 297 858, 75 грн, в тому числі 238 287 грн - за основним платежем та 59 571,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001651720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 510 грн - за штрафними санкціями;

№ 006041703/2851419007, яким за порушення пункту 3 статті 11, статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування застосовано штрафні санкції у розмірі 5304,10 грн.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у дод. 5 за 2012 р. 2013 р. річної податкової декларації, встановлено безпідставне завищення витрат за рахунок:

- віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у власних приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп`ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не обліковуються на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373,55 грн;

- за рахунок віднесення до витрат вартості послуг по благоустрою території за адресою: АДРЕСА_1 , яка не пов`язана з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 на суму 20833,35 грн.

Щодо епізоду стосовно завищення витрат за рахунок віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонт нерухомого майна, судами попередніх інстанцій встановлено, що власником приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлова будівля літ. Б-3 , загальною площею 758, 4 кв.м.) є ОСОБА_2 , що підтверджується копіями декларації про готовність об`єкта до експлуатації, витягу про державну реєстрацію прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічного паспорту.

Також ОСОБА_2 є власником приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлові приміщення 7-го поверху № 13, 14 в нежитловій будівлі літ. Г-9 , загальною площею 91, 1 кв.м.; нежитлові приміщення 7-го поверху № 7 в нежитловій будівлі літ. Г-9 , загальною площею 141, 5 кв.м.), що підтверджується копіями договорів купівлі - продажу, витягів з державного реєстру правочинів, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту.

Як вбачається з матеріалів справи між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ПП Харківбудконтакт (підрядник) був укладений договір № 01.08.12 від 01.08.2012 року. Згідно додатку до зазначеного договору Перелік об`єктів замовника на яких виконуються роботи передбачені договором сторони погодили, що роботи, визначені п. 1.1. Договору будуть проводитись на наступних об`єктах Замовника:

-нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2;

-нежитлові приміщення № 7, № 13, № 14 на 7 (сьомому) поверсі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3;

-приміщення 1 (першого) поверху, загальною площею 88, 6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди встановили, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом надано запит № 1291/10/20-36-17-02-14 від 05.08.2014р. щодо надання копій документів, які підтверджують показники фінансово-господарської діяльності. До пакету документів наданих ФОП ОСОБА_1 на запит контролюючого органу долучені лише акти списання будівельних матеріалів, без вказання о`бєктів, на яких витрачено дані будматеріали. Згідно наданих первинних документів ФОП ОСОБА_1 були закуплені будівельні матеріали: арматура, цемент, грунтівка, плити потолочні, труби ПВХ, фарба та інше.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині виходячи з наступного. Харківським окружним адміністративним судом та Харківським апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи по суті встановлено, що у наданих до матеріалів справи актах списання матеріалів від 31.12.2012 р., 31.03.2013 р., 30.06.2013 р., 30.09.2013 р., 31.12.2013 р. відсутні будь-які підтвердження про використання матеріалів у ремонтних роботах. Крім того, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документальне підтвердження, в яких саме роботах вказані матеріали були використані. При цьому протягом 2012-2013 рр. за штатом у позивача рахувався 1 найманий робітник, який згідно трудового договору займав посаду адміністратора, тобто у штаті підприємця були відсутні наймані робітники, які мали будівельні спеціальності. Враховуючи вищенаведене, на підставі наданих документів, не можливо визначити які саме ремонтні роботи були проведені та які матеріали були використані при його проведенні. А набувачем за укладеними ФОП ОСОБА_1 у подальшому договорами оренди нерухомого майна є не позивач, а довіритель, якому й належить вказане нерухоме майно.

За Договором доручення від 23.06.2012 № 1/12, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Повірений) та гр. ОСОБА_2 (Довіритель), Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується вчиняти юридичні дії спрямовані на управління та збереження майна Довірителя підтримання його в належному технічному стані, проведення поточного та капітального ремонтів майна визначеному в ньому Договорі, за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним.

Згідно п. 4.1. Договору за вчинення дій, визначених цим Договором, Довіритель виплачує Повіреному плату (комісійну винагороду), у розмірі 1000,00 грн., щомісяця. Як зазначено у п. 1.1. Договору, дії мають бути вчиненими за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним, тобто не за кошти, отримані ним від здійснення власної підприємницької діяльності.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно відносила протягом перевіряємого періоду до витрат вартість матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 , оскільки набувачем за укладеними ФОП ОСОБА_1 у подальшому договорами оренди нерухомого майна є не позивач, а довіритель якому й належить вказане нерухоме майно.

З приводу епізоду про безпідставність завищення витрат за рахунок віднесення до витратної частини вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп`ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373, 55 грн, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками відповідача щодо встановленого порушення, викладеними у акті перевірки.

Позивачем зазначалося, що товарно-матеріальні цінності, які придбавались позивачем і не були будівельними за своїм призначенням, купувались з метою забезпечення функціонування об`єктів оренди за вказаними вище адресами та були передані в орендне використання разом із такими об`єктами, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, що були укладені із ТОВ АКБ ОФ Бріг та ЧПТП Бріг .

Вигодонабувачем за договорами оренди, які позивач укладав із третіми особами, є довіритель за договором доручення від 23.06.2012 р. № 1/12 ОСОБА_2 В розмір орендної плати входить й користування товарно-матеріальними цінностями, які придбавались позивачем без мети їх використання у власній подальшій господарській діяльності і не були будівельними за своїм призначенням (квіти, ноутбук, блендер, чайник, пароварка тощо). Крім того, ці витрати згідно положень ЦК та договору доручення носять компенсаційний від довірителя характер.

Відповідно до вищевикладеного, суди попередніх інстанцій погодились з висновком відповідача про наявність підстав для донарахування сум ПДВ. ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 233 268,08 грн. Завищення виникло за рахунок безпідставного включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням будматеріалів та товарно-матеріальних цінностей, які відповідно наданих до перевірки документів, не були використані у підприємницькій діяльності та станом на 31.12.2014 р. на залишках позивача не обліковувались.

Стосовно епізоду безпідставного завищення витрат за рахунок віднесення до витрат вартості послуг по благоустрою території за адресою: АДРЕСА_1 , яка не пов`язана з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги з благоустрою території надавалися сторонньою організацією ТОВ СКСВ Легіон .

Вказані послуги отримано в межах укладеного з ТОВ СКСВ Легіон , договору підряду №29/07-10 від 29.07.2013 р., відповідно до якого ТОВ СКСВ Легіон за завданням Замовника ФОП ОСОБА_1 надає послуги щодо благоустрою території за адресою: АДРЕСА_1.

Суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано відхилили посилання позивача на надані до матеріалів справи рішення Про надання дозволу на збереження самочинного будівництва та розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації, обслуговування об`єктів від 25.12.2013 р. № 1374/13, витягу з протоколу № 15 засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва від 04.12.2013 року, попередній договір № 36П-1311 від 17.10.2013 р., пропозицію про його укладання, акт погодження меж земельної ділянки б/н, б/д, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не належить позивачу та не перебуває у його користуванні.

Позивачем не надано доказів реєстрації будь-яких речових прав на вказане майно за позивачем у відповідності до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу витрат суму 20833,35 грн (послуги по благоустрою території за адресою: АДРЕСА_1, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємця).

Оскільки податковим органом доведено факт заниження позивачем доходу, вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 006041703/2851419007 від 22.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 2045,79 грн і, відповідно, залишення донарахування на суму 3258,31 грн.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У даному випадку витрати у вигляді вартості ремонту та обслуговування орендованих основних засобів, зокрема, приміщень, не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця.

Розділ IV Податкового кодексу України, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, регулював питання сплати податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2., п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) на доходи фізичних осіб.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ( Податок на прибуток підприємств ). Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб`єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

П.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом касаційної скарги позивач не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, не наводить аргументів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0001651720 про накладення штрафних санкцій на суму 510, 00 грн.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 820/18180/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко