Ухвала

від 04.08.2015 по справі 817/1148/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" серпня 2015 р. Справа № 817/1148/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Шведюк М.М. ,

за участю представника апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського міського центру зайнятості на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" травня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського міського центру зайнятості про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач звернувся до з позовом, в якому проси визнати протиправними та скасувати накази Рівненського міського центру зайнятості від 04.12.2014 №НТ141204 та від 30.12.2014 №НТ141230 ; встановити позивачу статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними, оскільки при зверненні до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, позивачем були надані усі достовірні дані та відомості. Проте, після надання позивачу статусу безробітного, відповідачем прийнято рішення про позбавлення позивача такого статусу. Рішення відповідача обґрунтоване тим, що позивач являється засновником приватного підприємства, відноситься до категорії зайнятого населення, а тому не наділений правом отримувати допомогу по безробіттю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Рівненського міського центру зайнятості від 30 грудня 2014 року №НТ141230 в частинах: припинення виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю з 30 грудня 2014 року; припинення реєстрації ОСОБА_3 як безробітного з 30 грудня 2014 року; та повернення ОСОБА_3 виплат (коштів) з 03 грудня 2014 року.

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про державну реєстрацію позивача як підприємця, а володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, суд зазначає, що наявність у позивача статусу засновника приватного підприємства не може вважатись підприємницькою діяльністю.

Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного від 26.11.2014 р.

За результатами розгляду заяви, відповідачем винесено наказ «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування» від 03.12.2014 р. №НТ141203, яким позивачу надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Наказом від 04.12.2014 р. №НТ141204 визнано недійсним наказ від 03.12.2014 р. №НТ141203, в частині початку виплати допомоги по безробіттю та відкладено виплату допомоги по безробіттю.

На підставі Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі іменується - Закон України №755-IV), 19.12.2014 р. на адресу Рівненського міського центру зайнятості надійшов Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що стало документальним підтвердженням факту, що ОСОБА_3 є засновником юридичної особи - приватного підприємства АТП «Автотур» (код ЄДРПОУ 31163570).

За результатами звірки був складений акт №12-83 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України №1533-III.

Наказом від 30.12.2014 р. №НТ141230 розпочато виплату позивачу допомоги по безробіттю, припинено виплату позивачу допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію безробітного та зобов'язано повернути отримані позивачем виплати.

Відповідач зазначає, що позивач, являючись засновником приватного підприємства, відноситься до зайнятого населення, а тому не має права на отримання статусу безробітного.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що наказ від 30.12.2014 р. №НТ141230 в частинах припинення виплати допомоги по безробіттю з 30.12.2014 р., припинення реєстрації безробітного з 30.12.2014 р. , та повернення позивачем отриманої виплати з 03.12.2014, підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Законну України «Про зайнятість населення України», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні такі гарантії, як добровільність праці та вільний вибір виду діяльності.

Згідно із статтею 2 Законну України «Про зайнятість населення», громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Пунктом «б» частини 3 статті 1 Законну України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 45 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Згідно із частиною 3 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці;

- самостійно або спільно з іншими особами.

Частиною 4 даної статті також передбачено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Отже, заснувавши приватне підприємство, з метою одержання прибутку, позивач вільно обрав для себе такий вид діяльності, а саме здійснення підприємницької діяльності через підприємство ним засноване.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на момент надання статусу безробітної особи відносився до категорії зайнятого населення (займався підприємницькою діяльністю), в зв'язку з чим права на забезпечення та отримання соціальних послуг в центрі зайнятості не мав.

Згідно із пунктом 6 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Однак, в порушення зазначеної норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивачем не було вжито жодних заходів, спрямованих на повідомлення центру зайнятості про наявність обставин, що унеможливлюють виплату допомоги по безробіттю на надання соціальних послуг.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наказ від 30.12.2014 №НТ141230 в частинах: припинення виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю з 30 грудня 2014 року; припинення реєстрації ОСОБА_3 як безробітного з 30 грудня 2014 року; та повернення ОСОБА_3 виплат (коштів) з 03 грудня 2014 року, винесений на підставі та в спосіб, передбачений Законом, а тому скасуванню не підлягає.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийшов до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанова суду першої інстанції позивачем не оскаржена.

З урахуванням викладеного та виходячи з положень статті 202 КАС України, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського міського центру зайнятості задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" травня 2015 р. скасувати та прийняти нову, про відмову у задоволенні позовних вимог .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч

С.М.Хаюк

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" серпня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Рівненський міський центр зайнятості вул.Кавказька,4,м.Рівне,33013

- ,