Ухвала

від 10.08.2015 по справі 806/1809/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" серпня 2015 р. Справа № 806/1809/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Шведюк М.М. ,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" червня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу Держземагенства у Ружинському районі Житомирської області про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Відділу Держземагенства у Ружинському районі Житомирської області , в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення відділу Держземагентства у Ружинському районі Житомирської області, оформлені про відмову в погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок №№ 32-621-0.4-1095/2-15, 32-621-0.4-1096/2-15 від 14.05.2015 року із зміною цільового призначення та зобов'язати відділ Держземагентства у Ружинському районі і повторно розглянути питання щодо погодження зазначених проектів із землеустрою.

Позов мотивований тим, що позивач вважає протиправною відмову суб"єкта владних повноважень погодити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення належних їй земельних ділянок, які мають цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на цільове призначення- землі промисловості, транспорту, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з тих підстав, що відповідно до ч.1 ст.65 ЗК України землі промисловості не можуть бути надані фізичній особі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови та задоволення позову з підстав неповного з"ясування судом обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, погоджуючись з правом позивача на зміну цільового призначення належної земельної ділянки відповідно до ч.3 ст.20 Земельного Кодексу України , відмовив їй у позові , посилаючись на приписи ч.1 ст.65 Земельного кодексу України, якою не передбачено право фізичних осіб щодо користування землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони таке право належить виключно підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 є власником чотирьох земельних ділянок:

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0826 га кадастровий номер - НОМЕР_1 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010822100078 ;

-для ведення особистого селянського господарства -площею 0,0368 га кадастровий номер НОМЕР_3; 0,0166 га кадастровий номер -НОМЕР_4; 0,1171 га кадастровий номер -НОМЕР_3 право власності на зазначені земельні ділянки посвідчуються Державними актами на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 які зареєстровані в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 010922100023, 010922100024, 010922100010 відповідно.

В жовтні 2014 року позивач звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Полісся» з заявою на розробку проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення належних земельних ділянок на цільове призначення- землі промисловості, транспорту, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Розглянувши документацію із землеустрою, Відділ Держземагентства у Ружинському районі надав висновки, якими не погодив розглянуті проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_3 з тих підстав, що відповідно до ч.1 ст. 65 Земельного кодексу України землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення надаються у встановленому законом порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. За проектом, земельні ділянки відводяться фізичній особі ОСОБА_3, що суперечить наведеній нормі.

Вважаючи, що прийняте відповідачем рішення порушує її права, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів також не вважає обґрунтованою відмову в погодженні вищезазначеного проекту землеустрою з тієї підстави, що

Згідно зі статтями 91, 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 19 ЗК України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» введена графа «цільове призначення ».

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до ч.3 ст.20 Земельного кодексу зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом і погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

З 01.01.2013 набули чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» та положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо заборони зміни цільового призначення земельної ділянки у випадку її невідповідності детальному плану території та/або плану зонування території. З 21.03.2013 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502, якою було раніше затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) - відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 цього Положення одним із основних завдань Держземагентства України є реалізація державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, бере участь у погодженні документації із землеустрою, організовує та проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу проектів землеустрою, документації з оцінки земель, а також матеріалів і документації державного земельного кадастру та надає за результатами її проведення відповідні висновки (пп. 2 п. 4 Положення).

Згідно пункту 7 Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Зі змісту частин 4 - 6 статті 186-1 Земельного кодексу України слідує, що розробник подає вказаному органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначений орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Позиція апеляційного суду в цій справі узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 07 липня 2015 року у справі № 710/672/15-а.

Як встановив суд у справі, що розглядається, відмовляючи ОСОБА_3 у погодженні проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення належних земельних ділянок, відповідач послався на приписи ст.65 ЗК України, якою, на думку суб"єкта владних повноважень, землі промисловості, транспорту надаються у встановленому порядку підприємствам, установам, організаціям для здійснення відповідної діяльності. Оскільки ОСОБА_3 не є суб"єктом господарювання, то підстави для зміни цільового призначення земельних ділянок відсутні.

Між тим, такий висновок, який підтриманий судом першої інстанції, не узгоджується з приписами чинного земельного законодавства.

Так, згідно з положеннями ст.65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч.2 ст.66 цього кодексу землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Аналогічна норма міститься і в ч.2 ст.67 ЗК України щодо земель транспорту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цьому конституційному принципу кореспондують положення ст.2 КАС України, якими передбачено, що суб'єкти владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності мають діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано; розсудливо; пропорційно.

Відмовивши позивачам у погодженні проекту землеустрою з підстав, не передбачених ст.186-1 Земельного кодексу України, відповідач діяв усупереч наведеним правовим нормам та прийняв протиправне рішення у формі висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, зазначені позивачами у адміністративному позові щодо протиправності відмови у погодженні проекту землеустрою, знайшли своє підтвердження та відповідають фактичним обставинам та доказам, встановленим судом, що мало б наслідком задоволення позовних вимог.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним і скасування висновків.

У зв'язку із скасуванням висновків про відмову у погодженні проекту землеустрою суд вважає за доцільне також покласти на відповідача обов'язок повторно розглянути проект землеустрою відповідно до вимог ст.186-1 Земельного кодексу України, тобто позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають задоволенню.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов .

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" червня 2015 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення відділу Держземагентства у Ружинському районі Житомирської області, оформлені висновками про відмову ОСОБА_3 в погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок №№ 32-621-0.4-1095/2-15, 32-621-0.4-1096/2-15 від 14.05.2015 року із зміною цільового призначення.

Зобов'язати відділ Держземагентства у Ружинському районі Житомирської області повторно розглянути питання погодження зазначених проектів із землеустрою.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" серпня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Відділ Держземагенства у Ружинському районі Житомирської області вул.Бірюкова,2-а,смт.Ружин,Житомирська область,13600

4-третій особі: - ,