Ухвала

від 23.07.2015 по справі 1170/2а-2606/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/16524/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012

у справі 1170/2а-2606/11

за позовом Підприємства «Центуріон 2000» Кіровоградського обласного відділу

міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з

організованою злочинністю

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Центуріон 2000» Кіровоградського обласного відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 позов задоволено частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Центуріон 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро» та ПП «Століття плюс» за період з 01.06.2008 по 01.09.2009, за наслідками якої складено акт №27/23-30/31204056 від 31.03.2011р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 443696,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 554620,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про відсутність реального виконання договорів, укладених позивачем з ПП «Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро» та ПП «Століття плюс».

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі 1170/2а-2606/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі 1170/2а-2606/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко