Ухвала

від 11.08.2015 по справі 825/3601/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/6838/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Бороди А.В.

відповідача - Труба А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

у справі № 825/3601/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 13.10.2014 № 0003332200, № 0003342200, № 0003352200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Смарт Крафт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.02.2013 по 31.12.2013, складено акт № 2199/22/38589985 від 29.09.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 1 312 048 грн.; п. 57.1 ст. 57 та підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» № 1213 від 28.09.2011, що призвело до заниження значення рядка 34 «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року» на 109 337 грн.; п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 381 103 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 13.10.2014 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003332200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 726 381 грн., в т.ч.: 1 381 103 грн. основного платежу та 345 278 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0003342200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 640 060 грн., в т.ч.: 1 312 048 грн. основного платежу та 328 012 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0003352200 про збільшення суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 956 697 грн., в т.ч.: 765 359 грн. основного платежу та 191 338 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Смарт Крафт» та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» було укладено договір про надання послуг № М001/04-13 від 01.04.2013, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги по популяризації товарів та послуг замовника, інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товару, який визначений в п. 1.2 цього договору, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатковими угодами до цього договору.

На підтвердження виконання умов договору було надано: платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, картка рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають, а надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний адміністративний суд посилався на те, що участь у таких операціях TOB «Смарт Крафт», ні що інше, як здійснення діяльності з метою завдання шкоди (отримання неправомірної вигоди) та вилучення коштів із державного бюджету шляхом штучного та безпідставного заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість та податку на прибуток, шляхом безпідставного формування витрат та кредиту.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Оптова компанія «Ельбрус», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні послуг, що придбані платником податку.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Судам слід врахувати, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Судам слід також врахувати, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки встановленому під час проведення перевірки порушенню щодо заниження значення рядка 34 «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року» на суму 109 337 грн. та не досліджено правомірності формування позивачем рядка 34 декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний