Ухвала

від 11.08.2015 по справі 2а-1417/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/27158/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Загороднього А.Ф.,

Федорова М.О.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 2а-1417/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудтелеком" (далі - Товариство) до ДПІ

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412320/2778 та №0000422320/2779 від 7.02.2012 року щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Зазначило, що висновки ДПІ не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, ДПІ не надала доказів щодо визнання договорів, укладених Товариством із контрагентами, недійсними.

23 травня 2012 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення - рішення №0000412320/2778 та №0000422320/2779 від 7.02.2012 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що господарські операції Товариства із субпідрядником ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» фактично здійснені та підтверджені первинними документами.

Належних доказів визнання недійсними угод, укладених між Товариством та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ДПІ, не надала.

ДПІ звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 12.01.2012 року до 19.01.2012 року ДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку Товариства з питань господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 1.12.2010 року до 30.09.2011 року, за результатами якої 25.01.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.1, п.2 ст. 215 , ст.ст. 203 , 216 , ст. 228 Цивільного кодексу України , був занижений податок на прибуток у розмірі 48 921,06 грн.; у порушення п. 138.1 , 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , п.1, 2 ст. 215 , ст. 203 , 216 , 228 Цивільного кодексу України , був занижений податок на прибуток у розмірі на 2 656,50 грн.; у порушення п.п.7.2.3. п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.1, п.2 ст. 215 , ст. 203 , 216 , ст. 228 Цивільного кодексу України був занижений податок на додану вартість у розмірі 39 136,85 грн.; у порушення п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.4 , п. 198.5 ст. 198 , п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України був занижений податок на додану вартість у розмірі 2 310,00 грн.

7 лютого 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення: №0000412320/2778 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмір 63 808,83 грн.; №0000422320/2779 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 232,06 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову обгрунтованими з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1.12.2010 року з між Товариством та ТзОВ «Елітар» був укладений договір підряду №121 щодо влаштування проколів горизонтально-направленого буріння у м. Тернополі по вул. Гайовій.

15 листопада 2010 року між Товариством та ТДВ «Модем» був укладений договір №4/2010/ВОЛЗ щодо прокладання захисної поліетиленової трубки на дільниці ВОЛЗ «Воловець-Свалява».

На підтвердження виконання господарських операцій за зазначеними договорами Товариство надало протоколи погодження договірної ціни, переліки основних матеріалів, календарні плани виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, акти приймання - передачі будівельного майданчика.

Відповідно листів ТОВ «Елітар» від 01.12.2010 року та листа ТДВ «Модем» від 15.11.2010 року контрагентами Товариства не заперечувалось залучення до здійснення робіт за договорами №121 та №4/2010/ВОЛЗ субпідрядників.

1 грудня 2010 року між Товариством та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були укладені договори підряду № 21 та № 22.

З змісту вказаних договорів вбачається, що вони були укладені з метою виконання договірних зобов'язань Товариства перед ТДВ «Модем» та ТзОВ «Елітар».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мав ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка була чинною на час здійснення господарських операцій із Товариством.

Виконання господарських операцій між Товариством та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за договорами № 21 та № 22 підтверджені актами приймання виконаних підрядних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, протоколами узгодження договірної цини, розрахунками договірної ціни, актами приймання - передачі будівельного майданчика

3 січня 2011 року між Товариством та ТзОВ СП «Інфоком» був укладений Договор №Т/О-03 щодо здійснення технічного обслуговування та ремонту комплектів комунікаційного обладнання: маршрутизаторів, базових станцій радіо доступу WI-FI, модемів, блоків безперебійного живлення по Львівській області.

На підтвердження виконання господарських операцій за зазначеним договором Товариство надало протокол погодження договірної ціни, Додаток № 2 до договору, яким визначений перелік об'єктів, на яких здійснюється технічне обслуговування, платіжні доручення, акт приймання - передачі виконаних робіт.

5 травня 2011 року між Товариством та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був укладений договір № Т/0 - 002/05 щодо здійснення технічного обслуговування та ремонту комплектів комунікаційного обладнання: маршрутизаторів, базових станцій радіо доступу WI-FI, модемів, блоків безперебійного живлення.

На підтвердження виконання господарських операцій за договором № Т/0 - 002/05 Товариство надало протокол погодження договірної ціни, Додаток № 2 до договору, яким визначений перелік об'єктів, на яких здійснюється технічне обслуговування, податкову накладну, платіжні доручення та акт приймання - передачі виконаних робіт.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку підготовкою. організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138 , пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу .

За нормами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Податкового Кодексу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку щодо реальності здійснених господарських операцій між Товариством та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і які були підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Загородній А.Ф.

Федоров М.О.