Рішення

від 05.08.2009 по справі 11/82-09-1936

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/82-09-1936

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2009 р.Справа  № 11/82-09-1936

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН";  

До відповідача:  Приватної виробничо-комерційної фірми "ОДЕСПРОДУКТКОМПЛЕКС";  

про стягнення 14464,02 грн.;  

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача:  Федоров А.А. (за довіреністю);

Від відповідача: Райлян О.Г. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 15.04.2009 р. за вх. № 2614 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілсон" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ПВКФ "Одеспродукткомплекс" (далі –Відповідач) 14464,02 грн. (основного боргу у розмірі 11800,00 грн., 1339,83 грн. пені, 1167,79 грн. –суми індексації простроченого платежу та 537,26 грн. річних).

Позивач на позовних вимогах наполягає, 02.06.2009 р. за вх. № 13854 надав клопотання про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката, 16.07.2009 р. за вх. № 17877 –пояснення по справі

Відповідач, 24.06.2009 р. за вх. № 15695 надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

У зв'язку з частковою оплатою заборгованості в ході розгляду справи Позивач р. за вх. №18481 від 23.07.2009 р.  уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 9800 грн. основного боргу, 1339,83 грн. пені, 1167,79 грн. –суми індексації простроченого платежу та 537,26 грн. річних.

31.07.2009 р. Відповідач надав уточнення та доповнення до відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до Специфікації № 6 від 21.10.2008 р. до договору поставки № 16 від 28.07.2008 р., позивачем за видатковою накладною № Вн-0000135 від 22.10.2008 р. було поставлено Відповідачу "Пальмова олія 36-39" у кількості 3000 кг. на загальну суму 22200,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4 Специфікації Відповідач повинен був здійснити 100% передоплату продукції, яка поставляється, проте здійснив передоплату лише частково внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 11800,00 грн.

За порушення умов поставки, відповідно до п. 3.1. Договору, п.6 ст. 232 ГК України, Позивачем було нараховано  Відповідачу пеню в сумі 1339,83 грн. крім того у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховано 1156,40 грн. інфляційних витрат та 3 %  в сумі 167,79 грн.

02.06.2009 р. за вх. № 13854 Позивач надав клопотання про стягнення з Відповідача судових витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Відповідач 24.06.2009 р. за вх. № 15695 надав відзив на позов, в якому проти нарахування інфляційних витрат та 3 % річних заперечує, з посиланням на те, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України необхідно попередньо було звернутись до нього із відповідною вимогою, і тому просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

16.07.2009 р. за вх. № 17877 Позивач надав пояснення у справі в яких зазначив, що  Відповідач після подання позову (15.04.2009 р.) здійснив часткове погашення заборгованості платіжним дорученням від 30.04.2009 р., а саме за даними бухгалтерського обліку Позивача 30.04.2009 р. від Відповідача надійшов платіж на суму 2 000,00 грн., внаслідок чого сума основної заборгованості зменшилася до 9 800,00 грн.

Позивач також вказує, що у зв'язку з тим, що розрахунок штрафних санкцій здійснений станом на 13.04.2009 р., часткова оплата Відповідачем 30.04.2009 р. частини основної заборгованості не впливає на перерахунок штрафних санкцій.

Також Позивач вважає безпідставними заперечення Відповідача викладені у відзиві на позов, з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів" від 23.06.2005 р. були скасовані положення про обов'язковість пред'явлення претензій як умову звернення за судовим захистом.

В уточненнях та доповненнях до відзиву  від 31.07.2009 р. Відповідач наполягає на тому ,що  договором та специфікацією №6 від 21.10.08 р. не міститься чіткої вказівки на строк виконання Покупцем грошового зобов'язання, тому з огляду на приписи ст.ст.526,530,625 ЦК України Відповідач вважає ,що на день подачі позову Позивачем не заявлена вимога про оплату заборгованості.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. Договору поставки № 16, укладеного 28.07.2008 р. між ТОВ "Вілсон" та ПВКФ "Одеспродукткомплекс", продавець зобов'язався передати (поставити) у власність покупцю Продукцію, а Покупець зобов'язався продукцію прийняти у власність та оплатити на умовах дійсного Договору.

Асортимент, кількість та ціна продукції зазначаються у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною дійсного договору.

21.10.2008 р. сторонами було підписано специфікацію № 6, на виконання якої Позивачем було поставлено Відповідачу за видатковою накладною № Вн-0000135 від 22.10.2008 р. продукцію: "Пальмова олія 36-39" у кількості 3000 кг. на загальну суму 22200,00 грн. Продукція була отримана представником Відповідача Черниш Ю.А. за довіреністю серії ЯНХ № 911540 від 22.10.2008 р.

Згідно до п.2.5. Договору Покупець зобов'язаний оплатити продукцію в порядку та строки зазначені в специфікації.

Пунктом 4 специфікації № 6 від 21.10.2008 р. були визначені умови оплати –100 % передоплата.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В порушення умов Договору поставки № 16 від 28.07.2008 р., п. 4 специфікації № 6, Відповідач за отриману продукцію розрахувався лише частково, заборгованість складає 11800,00 грн.

В ході розгляду справи Відповідачем було оплачено 2000,00 грн. основної заборгованості (платіжне доручення № 40 від 30.04.2009 р.).

Відповідно до п.3.1. Договору кожна із сторін за кожен день прострочки сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за весь час такої прострочки.

З огляду на викладене, Позивачем цілком обґрунтовано було нараховано Відповідачу пеню в сумі 1339,83 грн., а наданий Позивачем розрахунок, суд вважає обґрунтованим та здійсненим згідно діючого законодавства.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення Відповідача судом до уваги не приймаються як необґрунтовані, з огляду на те, що  порядок  та строк розрахунків встановлено сторонами  пунктом 4 Специфікації №6 від 21.10.08 р. до контракту №16 від 28.07.2008 р., а саме „ 100% передплата”  (а.с.12) , також суд зауважує , що   диспозиція ч.2 ст. 625 ЦК України не пов'язує  нарахування встановленого індексу інфляції та 3% річних із моментом пред'явлення вимоги, а навпаки встановлює право кредитора вимагати сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене Позивачем, у відповідності до чинного законодавства було нараховано Відповідачу інфляційні витрати в сумі 1156,40 грн. та 3 % річних в сумі 167,79 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Стосовно клопотання Позивача про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката в сумі 4000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень президії ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р. вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи

При цьому у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги характер спору та складність справи, суд вирішив віднести витрати по сплаті держмита в сумі 144,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а також частково, в сумі 2000,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката за рахунок Відповідача згідно статей 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватної виробничо-комерційна фірми "Одеспродукткомплекс" (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, б. 2, п/р 26004301537512 в ОЦВ "Промінвестбанк", м. Одеси, МФО 328135, код 30310778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілсон" (65010, м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, б. 38, к. 1, п/р №26003010004660 в ОФ ТОВ "УніКредит банк", м. Одеси, МФО 300744, код 35767873) –9800 грн. заборгованості, 1339,83 грн. пені, 1156,40 грн. інфляційних витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, 167,79 грн. –3% річних, 144,65 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.