Рішення

від 15.07.2009 по справі 15/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Справа №  15/247

15.07.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади»

до                           Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Люкс»

про                         стягнення 55 323,06 грн.

                                                                                                          Суддя Хоменко М.Г.

Представники:  

від позивача         не з'явився (у судовому засіданні 09.06.2009

                               брали участь Бурлаченко А.М., Решетова Н.М.)

від відповідача     не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади»(далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Люкс»(далі –відповідач) про стягнення 55 323,06 грн. (у тому числі 51 377,15 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 427,40 грн. інфляційних втрат та 518,51 грн. 3% річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2009 позовну заяву прийнято до провадження, порушено провадження у справі № 15/247 та призначено розгляд справи на 05.05.2009.

Ухвалою від 05.05.2009 розгляд справи відкладено на 09.06.2009.

Ухвалою від 09.06.2009 продовжено строк розгляду спору у справі № 15/247 до 30.10.2009, розгляд справи відкладено на 01.07.2009.

23.06.2009 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, у яких позивач зазначає, що відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, сплативши 200,00 грн., що підтверджується відповідними документами. У зв'язку з викладеним, позивач  просить стягнути з відповідача 55 123,06 грн. (у тому числі 3 427,40 грн. інфляційних втрат та 518,51 грн. 3% річних).

Крім того, 23.06.2009 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про залучення доказів до матеріалів справи та розгляд спору по суті без участі представників позивача на підставі доказів, наданих до матеріалів справи.

Ухвалою від 01.07.2009 розгляд справи відкладено на 15.07.2009.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 15.07.2009, не з'явився.

Відповідач у жодне з судових засідань свого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Про причини нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомляв, витребувані судом документи не надав, заявлені вимоги не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими належним чином про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи клопотання позивача про розгляд спору без участі представників позивача, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач зобов'язувався поставити товар, а відповідач - прийняти та оплатити  його.

На підставі рахунків-фактур № УБ-0006198 від 14.10.2008 та № УБ-0007226 від 29.11.2008 (належним чином засвідчені копії містяться у матеріалах справи) позивач поставив відповідачу декоративну кераміку на загальну суму 74 680,65 грн.

Відповідач отримав вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № УБ-0008669 від 22.10.2008 на суму 24 403,50 грн. та № УБ-0009951 від 29.11.2008 на суму 50 277,15 грн.

Отже, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, поставивши відповідачу товар на суму 74 680,65 грн.

Згідно з рахунками-фактурами № УБ-0006198 від 14.10.2008 та № УБ-0007226 від 29.11.2008 відповідач повинен був сплатити за товар відповідно до 16.10.2008 та до 02.12.2008.

Однак, на момент подачі позову до суду відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, перерахувавши на рахунок позивача кошти у розмірі 23 303,50 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар склала 51 377,15 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.03.2009, підписаним сторонами.

У процесі розгляду справи відповідач оплатив поставлений позивачем товар на суму 200,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 12.05.2009.

Виходячи з викладеного, станом на день вирішення спору розмір заборгованості  відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 51 177,15 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 51 177,15 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 427,40 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 518,51 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладеної норми, з урахуванням строків оплати товару, встановлених у рахунках-фактурах № УБ-0006198 від 14.10.2008 і № УБ-0007226 від 29.11.2008, та кінцевого строку нарахування 3% річних, визначеного позивачем, розмір 3% річних від простроченої суми за розрахунком суду становить 506,76 грн.

Водночас розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, визнається судом обґрунтованим.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню 3 427,40 грн. інфляційних втрат та 506,76 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також 553,11 грн. державного мита та 117,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Люкс»(01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, 36-38, код ЄДРПОУ 36003273, р/р 26001006947001 в банку "Надра" м. Київ, МФО 320564), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні склади»(83052, м. Донецьк, просп. Ілліча, 76/1, код ЄДРПОУ 32193611, р/р 26000563267001 в ДРУ «Приватбанк», МФО 335496) 51 177 (п'ятдесят одну тисячу сто сімдесят сім) грн. 15 коп. основного боргу, 3 427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 506 (п'ятсот шість) грн. 76 коп. 3% річних, 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 11 коп.  державного мита та 117,97 (сто сімнадцять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                               М.Г. Хоменко