Рішення

від 24.09.2009 по справі 41/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/83

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.09.09 р.                                                                                     Справа № 41/83                               

Суддя господарського суду Донецької області      Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації, м. Слов'янськ

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба”, с. Долина

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача: Долинська сільська рада, с. Долина

про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, суми у розмірі 81525,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Дика Г.О. – довіреність №01-38-0467 від 13.05.2009

від відповідача: не з'явились

від третьої особи  з боку позивача: Барабаш Т.С. – довіреність від 27.05.2009 №01-17-746-1

від третьої особи з боку відповідача: не з'явились

в засіданні брали участь: прокурор Фальченко І.В. – посвідчення №3061

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Слов'янського району звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації до Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки суми у розмірі 81525,54 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача Долинську сільську раду; залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач станом на 20.10.2008 року в порушення ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України, не маючи правовстановлюючих документів, самовільно зайняв та безкоштовно використовує на території Долинської сільської ради, за межами населеного пункту земельні ділянки загальною площею 93,3 га для вирощування сільськогосподарських культур.

Прокурором зазначено, що згідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної Слов'янській районній державній адміністрації внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди складає 81525,54 грн.

Прокурор звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог від 18.06.2009 року, відповідно до якої земельні ділянки, зайняті відповідачем, відносяться до земель резервного фонду Долинської сільської ради.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 26.04.2007 року на підставі рішення Долинської сільської ради № 5/9 75/9-2 від 16.04.2007 року між Долинською сільською радою та відповідачем був укладений попередній договір про укладання договору оренди земельної ділянки у майбутньому. Відповідачем зазначено, що відповідно до умов цього договору він протягом 2007-2008 років проводив комплекс заходів, направлених на покращення властивостей земель, сплачував відповідні втрати місцевого бюджету в розмірі 3740 грн. на рік.

Відповідач стверджує, що не використовував спірну земельну ділянку, а лише проводив ті необхідні заходи по зниженню негативному впливу на прилеглі земельні ділянки, які належать відповідачу, і ці дії були узгоджені з власником землі. Прокурором, як зазначає відповідач, не надано доказів вирощування сільськогосподарських культур і цей факт не встановлений.

Щодо укладання між відповідачем та Долинською сільською радою попереднього договору оренди земельної ділянки у майбутньому від 26.04.2007 року, прокурором додатково пояснено суду, що, по-перше, згідно ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір виключно про намір укласти основний договір і на підставі попереднього договору сторони не мають права здійснювати свої права та обов'язки, які можуть бути передбачені основним договором, право оренди земельної ділянки виникає лише після державної реєстрації договору оренди; по-друге, наведений договір дійсний до 31.12.2007 року, тобто на момент проведення перевірки його строк дії сплив; по-третє, Долинська сільська рада не мала права укладати зазначений договір, оскільки самовільно зайняті землі знаходяться за межами населеного пункту  і розпоряджатися ними має право лише Слов'янська районна державна адміністрація, у зв'язку з чим за протестом прокурора вказаний договір скасовано.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

Державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 20.10.2008 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці сільськогосподарського призначення Долинської сільської ради, результати якої викладені в акті перевірки від 20.10.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка площею 93,3 га із земель резервного фонду Долинської сільської ради сільськогосподарського призначення для обробки та вирощування сільськогосподарських культур, на момент перевірки дана земельна ділянка зорана разом з поживними залишками, тобто оброблена  без правовстановлюючих документів, без встановлення  меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), без оформлення документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Північним регіональним відділом Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу 20.10.2008 року видано припис № 021258, яким директору відповідача приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства у тридцятиденний термін.

Одночасно 20.10.2008 року Державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено протокол № 010249 про адміністративне правопорушення, вчинене директором відповідача та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні  відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється   (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право   оренди   землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на укладений між ним та Долинською сільською радою попередній договір від 26.04.2007р. оскільки, по-перше, як вбачається з п. 13 цього договору, він укладений строком на 8 місяців, тобто на момент перевірки та встановлення фактичного використання земельної ділянки – строк дії договору закінчився, будь-яких свідчень продовження його дії та/або укладання основного договору, відповідно до вимог попереднього договору до матеріалів справи не долучено.

Суд не приймає до уваги і посилання відповідача на те, що ним проводились заходи по зниженню негативного впливу на прилеглі земельні ділянки у відповідності до умов договору. Так, п. 14 попереднього договору передбачено, зокрема, забезпечення відповідачем захисту земель від заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям, збереження її корисних властивостей та попередження негативного впливу на родючий шар ґрунтів.

Проте, як зазначалось в ході перевірки встановлено, що земельна ділянка зорана разом з пожнивними залишками. Наявність пожнивних залишків на земельній ділянці свідчить не про проведення заходів боротьби з бур'янами, а про її використання відповідачем для вирощування сільськогосподарський культур.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.10.2008 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем земельною ділянкою площею 93,3 га із земель резервного фонду Долинської сільської ради сільськогосподарського призначення, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (за межами населеного пункту) площею 93,3 га із земель сільськогосподарського призначення Долинської сільської ради, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди склав 81525,54 грн.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Згідно статті 5 цього ж закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Пунктом 16 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року передбачено, що недоотримані суми вважаються шкодою і підлягають стягненню на користь власника, права якого порушено.

Земельна ділянка, зайнята відповідачем, є державною власністю, суб'єктом права якої з метою його захисту, згідно п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, виступає Слов'янська районна державна адміністрація.

Отже, протиправними діями відповідача, які полягають у незаконному, самовільному використанні земельної ділянки, завдано шкоду Слов'янській районній державній адміністрації в сумі 81525,54 грн.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 156, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 2, 5  Закону України “Про плату за землю”, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації до Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, суми у розмірі 81525,54 грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” (84140, Донецька область, Слов'янський район, с. Долина, вул. Радянська, 1, р/р 26009230539842 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Слов'янськ, ЗКПО 32536168) на користь Слов'янської районної державної адміністрації (84100, м. Слов'янськ, вул. Жовтневої революції, 45, р/р 33212812800354 в ГУДКУ в Донецькій області, код 13050200, ЗКПО 24165094, МФО 834016) суму шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 81525,54 грн.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” (84140, Донецька область, Слов'янський район, с. Долина, вул. Радянська, 1, р/р 26009230539842 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Слов'нськ, ЗКПО 32536168) на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 815,26 грн.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Ніколенко Івана Івановича (84629, м. Горлівки, вул. Оленіна, 8/49, ІПН 1706305679) на користь Державного бюджету України  (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя