Рішення

від 23.06.2009 по справі 15/277/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/277/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" червня 2009 р. Справа № 15/277/09

 м. Миколаїв                     

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ржепецький В.О.,

при  секретарі Сербіні К.Л.,

Від позивача: Бєлова С.І. довіреність від 18.03.2009р.

Від відповідача: Науменко І.В. довіреність № 8 від 20.01.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 15/277/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСНАБ-Південь», 54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграда, 91, кв. 203, код ЄДРПОУ 35674029;

До відповідача: Приватне підприємство «Милен», 54001, м. Миколаїв, вул. Будьоного, 64/2, код ЄДРПОУ 32458939;

                     про: стягнення 73 042,42 грн.  

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ГПК України порядку.

У судовому засіданні 23.06.2009р. за згодою представників сторін суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві від 02.06.2009р. позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в позові повністю.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд–

В С Т А Н О В И В:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСНАБ-Південь» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до приватного підприємства «Милен» про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 73 042,42 грн.

Позов обґрунтовано наступним.

11.03.08р. між Товариством з Обмеженою відповідальністю “АГРОСНАБ-Південь” і Приватним підприємством "Милен" був укладений договір постачання продукції для сільсьгоспвиробництва № 6-08 від 11.03.2008р. (далі-договір).

Згідно специфікації № 1 від 31.07.2008р. (доповнення до договору від  11.03.08р.) ТОВ «АГРОСНАБ-Південь»(далі-відповідач) повинен був поставити протягом трьох днів приватному підприємству «Милен»(далі-відповідач) добриво Leafdrip 17-7-21+ЗМgO+ТЕ (надалі-товар) в кількості 130-ти упаковок на загальну суму 40560 грн., загальна сума (еквівалент) дол. США по офіційному курсу НБУ 5,05, грн., що складає 8031,68 дол. США. В свою чергу відповідач зобов'язався здійснити стовідсоткову оплату за фактом постачання до 31.08.08р.

31.07.2008 року позивач поставив відповідачу товар в кількості 130-ти упаковок на загальну суму 40 560грн. (видаткова накладна № РН-0000100 від 31.07.08 року), проте відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції не виконав.

Внаслідок чого утворилась заборгованість за договором постачання в розмірі 40 560грн.

Згідно п. 4.1 ціна товару вказується в специфікації. Відповідно до п.4.2 договору суму договору формує загальна ціна товару з врахуванням змін офіційного курсу долара США.   

Ціна товару розрахована по офіційному курсу дол. США до української гривні на день підписання цього договору. На день фактичної оплати покупцем ціни товару, в разі збільшення курсу дол. США до української гривні, ціна товару автоматично збільшується на таку різницю.

Станом на день подання позову ціна дол. США по офіційному курсу НБУ складає 7,70грн., внаслідок чого виникає курсова різниця на суму 21 283грн. 94 коп. [(40560:5,05)*(7,70-5,05)=21283,94 грн.]           

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати складають 4 380грн. 48 копійок, виходячи з п.8.3.2 договору сума пені на лютий 2009 року складає 4 818 грн. 31 коп.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.02.09 року борг відповідача перед позивачем складає 40 560грн. Отже загальна сума заборгованості складає 71 042,73грн.

          Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

  Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

  Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено існування між сторонами договірних відносин стосовно поставки продукції для сільгоспвиробництва, а саме за договором №6-08 від 11.03.2008р. відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався поставити в обумовлений строк відповідачеві продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації.

Так, відповідно до наданої позивачем Специфікації №1 від 31.07.2008р. до договору №6-08 від 11.03.2008р., яку підписано сторонами у справі, встановлено порядок поставки наступної продукції: добриво Leafdrip 17-7-21+ЗМgO+ТЕ (надалі-товар) в кількості 130-ти упаковок на загальну суму 40560 грн. Строк оплати: 100% загальної ціни по факту поставки до 31.08.08р.

Аналогічні відомості щодо поставленого товару містять й інші документи у справі, зокрема, довіреність відповідача від 31.07.2008р. на отримання товару, видаткова накладна №РН-0000100 від 31.07.2008р., рахунок-фактура №СФ-0000108 від 31.07.2008р.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

                    Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що позивачем належними доказами обґрунтовано свої позовні вимоги, тому вони підлягають задоволенню, а заперечення відповідача стосовно недоведеності позивачем факту поставки товару за видатковою накладною №РН-0000100 від 31.07.2008р. в рамках виконання відповідних зобов'язань за договором поставки від 11.03.2008р. –відхиленню, як такі, що не відповідають матеріалам справи.

                    Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката підлягають віднесенню до складу судових витрат у справі, у відповідності до ст. 44 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Милен», 54001, м. Миколаїв, вул. Будьоного, 64/2, код ЄДРПОУ 32458939, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСНАБ-Південь», 54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграда, 91, кв. 203, код ЄДРПОУ 35674029,  - 40560,00грн. заборгованості, 21283,94грн. курсової різниці, 4380,48грн. інфляційних витрат, 4818,31грн. пені, а також 2000,00грн. витрат зі сплати за послуги адвоката, 680,43грн. держмита, 291,11грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя