Постанова

від 25.08.2009 по справі 15/277/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/277/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" серпня 2009 р. Справа № 15/277/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Разюк Г.П.

                                Колоколова С.І.                                  

(Відповідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 128 від 17.08.09 р. для розгляду справи № 15/277/09 колегію суддів у складі: Лавренюк О.Т, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. замінено на колегію суддів у складі: Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.)    

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Білова С.І., довіреність  № б/н від 18.03.09 р.

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  приватного підприємства “Милен”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009 року

по справі № 15/277/09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агроснаб-Південь”

до приватного підприємства “Милен”

про стягнення 73042,73 грн.

                                                       В С Т А Н О В И Л А:

05.05.2009р. ТОВ “Агроснаб-Південь” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПП “Милен” про стягнення заборгованості за договором постачання продукції для сільськогосподарського виробництва  № 6-08 від 11.03.2008р. в розмірі 73042,73 грн., що складається з 40560 грн. основної заборгованості, 21283,94 грн. курсової різниці ціни поставленої продукції на день подачі позову, 4380,48 грн. збитків від інфляції, 4818,31 грн. пені та 2000 грн. витрат на послуги адвоката, а також про стягнення з відповідача 730,43 грн. держмита та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009 р. (суддя —Ржепецький В.О.) позов задоволено частково, з ПП “Милен” на користь ТОВ “Агроснаб-Південь” стягнуто 40560 грн. заборгованості, 21283,94 грн. курсової різниці, 4380,48 грн. збитків від інфляції, 4818,31 грн. пені, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 680,43 грн. держмита та 291,11 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу добрива за договором поставки № 6-08 від 11.03.08 р. на загальну суму з урахуванням курсової різниці долару США –61843,94 грн. і несплати відповідачем вказаного боргу, а відповідно із цим з відповідача стягнуто основний борг з урахуванням курсової різниці долара США та 4380,48 грн. збитків від інфляції, 4818,31 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання. Часткове задоволення позову місцевий господарський суд обґрунтував тим, що позивач безпідставно включив до суми позову витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000 грн., тому суд відніс ці витрати до судових витрат та стягнув з відповідача держмито у сумі 680,43 грн., а не 730,43 грн., як це просив позивач, та 291,11 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП “Милен” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити ТОВ “Агроснаб-Південь” в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що 31.07.2008р. він дійсно отримав від позивача товар за видатковою накладною № РН-0000100 від 31.07.2008р., проте підставою для поставки товару був рахунок-фактура № СФ-0000108 від 31.07.2008р., а не договір поставки від 11.03.2008р., умови якого, як зазначає скаржник, сторонами взагалі не виконувались. Отже, на думку скаржника вимоги позивача щодо стягнення з ПП “Милен” основного боргу, пені, збитків від інфляції та курсової різниці на підставі договору поставки №8-08 від 11.03.08 р. є необґрунтованими, а відповідно із цим місцевий господарський суд помилково задовольнив позов ТОВ “Агроснаб-Південь” на підставі зазначеного договору.

Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що визначення офіційного курсу долару США на момент подачі позовної заяви є неможливим, оскільки оплату ціни товару ним не здійснено. Скаржник також зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про надання позивачу адвокатських послуг Біловим І.В. по вказаній справі, оскільки договір про надання адвокатських послуг № 93 від 18.03.2009р. передбачає надання послуг в сфері кримінального права, а згідно з актом здачі-приймання робіт № 93 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 154, адвокатські послуги Білова І.В. були оплачені позивачем раніше, ніж було подано позов до суду.

      Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник у судовому засіданні просив залишити її без задоволення вважаючи оскаржене рішення суду обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Скаржник в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, про причини неявки в судове засідання не повідомив, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

    11.03.2008р. між ТОВ “Агроснаб-Південь” (постачальник) та ПП “Милен” (покупець) укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 6-08 (далі —Договір).

    Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі —товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, а загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.

    Згідно з п.4.1 Договору, ціна товару вказується в специфікації. Ціна товару розрахована по офіційному курсу долара США до української гривні на дату підписання цього договору. На день фактичної оплати покупцем товару, у разі зростання офіційного курсу долару США до української гривні, ціна товару автоматично збільшується.

Відповідно до п.4.3 Договору, строк оплати за поставлену продукцію зазначається у специфікації.

Специфікацією №1 до Договору від 31.07.2008р. визначені: найменування товару —добриво Leafdrip 17-7-21+3MgO+TE, ціна одиниці товару —312 грн., загальна ціна товару —40560 грн., строк оплати ціни товару та нарахованих процентів — 100% загальної ціни товару по факту поставки до 31.08.2008р.

31.07.2008р. ТОВ “Агроснаб-Південь” відвантажило ПП “Милен” обумовлену Договором кількість товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000100 від 31.07.2008р., довіреністю НБМ №794885 від 31.07.09 р., податковою накладною №109 від 31.07.09 р. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000108 від 31.07.2008р. на оплату поставленого товару у сумі 40560 грн.

Як вже зазначалося, на день фактичної оплати покупцем товару, у разі зростання офіційного курсу долару США до української гривні, ціна товару автоматично збільшується. Оскільки оплата поставленого товару відповідачем проведена не була, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ “Агроснаб-Південь” та ПП “Милен” від 06.02.2009р., позивач при зверненні із позовом ціну товару визначив з врахуванням курсової різниці долару США, при цьому датою обчислення відповідного курсу долара США до української гривні є день подання позовної заяви –05.05.09 р. Долар США по офіційному курсу НБУ на цю дату складав 7,70 грн. Таким чином, на день подачі позову ціна товару складала 61879,94 грн., тому в своїх позовних вимогах крім вартості поставленого товару у сумі 40560 грн. позивач просив стягнути з відповідача курсову різницю у сумі 21283,94 грн.

   Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача вартість поставленого товару з врахуванням курсової різниці долара США, всього у сумі 61879,94 грн.

Пунктом 8.3.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Пунктом 8.4 Договору закріплено, що пеня за вказаним договором нараховується на весь строк прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем виконано за період з 01.09.2008р. по 28.02.2009р. Отже, враховуючи умови Договору та вищевказаної норми ГК України, колегія суддів вважає обґрунтованою заявлену до стягнення позивачем пеню в сумі 4818,31 грн., яку господарський суд правомірно стягнув з відповідача.

   Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги наведеної статті ЦК України місцевим господарським судом згідно із розрахунком позивача також правомірно стягнуто на користь останнього і збитки від інфляції у сумі 4380,48 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що підставою для поставки позивачем товару став рахунок фактура №СФ-0000108 від 31.07.2008р., оскільки цей рахунок є підставою для оплати товару, а не для поставки товару. Позивач не міг сам собі виписати рахунок-фактуру, як підставу для поставки товару. При цьому слід звернути увагу на те, що відповідач не надав будь-яких доказів, підтверджуючих наявність іншого договору на поставку тієї ж продукції, тієї ж кількості, за тієї ж ціною. Поставка продукції (добрива) відповідачу здійснена у чіткій відповідності із додатком №1 до договору №6-08 від 11.03.08 р. –специфікації №1 від 31.07.08 р., всі документи на поставку продукції оформлені в той же самий день що і дата підписання сторонами специфікації №1, в той же самий день здійснена і сама поставка продукції, тобто вказані обставини додатково свідчать про те, що поставка продукції здійснювалася саме за договором поставки №6-08 від 11.03.08 р., а вищенаведені доводи скаржника є спробою уникнути оплати поставленого товару та штрафних санкцій.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

    Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Агроснаб-Південь” та адвокатом Біловим І.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №359 від 02.03.05 р., яке на вимогу апеляційного суду надано представником позивача у відповідності із ст.ст.38,101 ГПК України) укладено договір № 93 від 18.03.2009р. на надання юридичної допомоги, відповідно до п.3.1 якого, за надання послуг за цим договором довіритель (ТОВ “Агроснаб-Південь”) сплачує адвокату (Білову І.В.) суму, яка становить 2000 грн.; вказана сума сплачується довірителем в повному розмірі при підписанні цього договору, а не після надання послуг. На підставі вказаного договору адвокатом Біловим І.В. виписано ордер №105 від 18.03.09 р., в якому зазначений саме договір №93 від 18.03.09 р.

В матеріалах справи містяться документи, яки видавалися на запити адвоката Білова І.В. (а.с.17,36,55), письмові пояснення адвоката Білова І.В. на відзив відповідача (а.с.53-54). В судовому засіданні представник ТОВ “Агроснаб-Південь” також пояснив, що позовна заява та додані до неї матеріали були підготовлені адвокатом Біловим І.В. Вказані обставини спростовують доводи скаржника про те, що адвокат Білов І.В. не надавав юридичних послуг позивачу.

Згідно із квитанцією № 154 від 18.03.2009р. позивач сплатив адвокату Білову І.В. 2000 грн. за юридичні послуги, що відповідає умовам договору, укладеного між позивачем та Біловим І.В.

Відповідно із ст.44 ГПК України до складу судових витрат у тому числі входять держмито, витрати на оплату послуг адвоката та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким же чином розподіляються і суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, якщо позов задоволено частково.

    За вищенаведених обставин місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача судові витрати: по сплаті держмита, на оплату послуг адвоката, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, але неправильно визначив суми, які підлягали стягненню з відповідача за ці витрати, оскільки не врахував положення ст.49 ГПК України щодо пропорційного розподілу витрат при частковому задоволенні позову.

Згідно із позовною заявою ТОВ “Агроснаб-Південь” ціна позову складала 73042,73 грн., до якої позивач безпідставно включив витрати на оплату послуг адвоката, тому суд 1 інстанції задовольнив позов частково у сумі 71042,73 грн., а відповідно із цим на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті держмита у сумі 710,42 грн., на послуги адвоката –1945,2 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –303,94 грн.  

У зв'язку із наведеним апеляційна скарга ПП „Милен” підлягає частковому задоволенню щодо судових витрат на оплату послуг адвоката із зменшенням їх розміру до 1945,2 грн., а оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції слід змінити в частині стягнення судових витрат.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника, оскільки його скарга по суті спору залишена без задоволення.

В той же час відповідно із п.1 ст.8 Декрета КМ України скаржнику слід повернути з Державного бюджету України 10,04 грн. зайво сплаченого державного мита.

                     Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК  України, колегія суддів, -

         П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства „Милен” задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.09 р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агроснаб-Південь” задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Милен” (54001, м. Миколаїв, вул. Будьоного, 64/2, код ЄДРПОУ 32458939, р/р 26007129800743 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агроснаб-Південь” (54025, м. Миколаїв, пр-т  Г.Сталінграду, 91, кв. 203, код ЄДРПОУ 35674029, р/р 26003060116292 в МФ КБ „Приватбанк” ) 40560 грн. 00 коп., 21283 грн. 94 коп. курсової різниці, 4380 грн. 48 коп. збитків від інфляції, 4818 грн. 31 коп. пені, 1945 грн. 20 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 710 грн. 42 коп. держмита, 303 грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.”

2.Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

3. Повернути приватному підприємству „Милен” (54001, м. Миколаїв, вул. Будьоного, 64/2, код ЄДРПОУ 32458939, р/р 26007129800743 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”) з Державного бюджету України (ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, МФО 828011, рахунок 31114095700008) зайве сплачене держмито у сумі 10 грн. 04 коп. про що видати відповідну довідку.

    Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

           Головуючий суддя                                             М.С. Петров

           Суддя                                                                    Г.П.  Разюк                                         

           Суддя                                                                    С.І. Колоколов