Рішення

від 30.03.2009 по справі 2591-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2591-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2009Справа №2-7/2591-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» (04205, м. Київ, Оболонський район, вул. Мате Залки, 6-Б, кв. 173; 02156, м. Київ, вул. Кіото, 27, ідентифікаційний номер 31036152)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» (95034, м. Сімферополь, вул. Терлецького, 1-А; 95034, м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 9, ідентифікаційний код 30025878)

Про стягнення 60 432,76  грн.

Суддя  І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача –  Власенко А. Г., предст., дов. від 05.02.2009 р.

Від відповідача  -  Коневський В. В., предст., дов. №13/24.03.09 від 24.03.2009 р.

Сутність спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» звернулося до господарського суду міста АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» 60 432,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються умови укладеного між сторонами договору №ЮО-007/08 від 13.10.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» складає 56 940,00 грн. та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1872,00 грн., 3% річних у розмірі 234,00 грн. та 1386,76 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав, проти задоволення позову усно не заперечував.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

13.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» (Покупець) був укладений договір №ЮО-007/08, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується у відповідності до строку, визначеного в замовленні, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю відповідний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно провести його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору предметом поставки є піротехнічні вироби.

Повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість товару, строки поставки, інші параметри містяться в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється товарними партіями, розмір яких встановлюється в кожному конкретному випадку у відповідності з заявкою, поданою Покупцем для виконання погоджених сторонами і підписаних специфікацій у відповідності до статті 2.1 цього Договору (п. 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору товар поставляється Покупцю в строк не пізніше 20 днів з моменту отримання заявки.

Датою поставки є дата отримання Покупцем товару на своєму складі (на підставі підписання представником Покупця товаросупроводжувальних документів – накладних, актів (п. 5.3 Договору).

В пункті 6.2 Договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 16 666,67 грн., але вона може протягом року поставки корегуватися за взаємним погодженням сторін, що оформлюється додатковою угодою.

Відповідно до пункту 5.6 Договору підставою для здійснення Покупцем оплати за поставлений товар є рахунок, виставлений Постачальником, а також надання Постачальником накладної на поставлену кількість товару по кожній партії товару.

Оплата за товар здійснюється Покупцем в українській національній валюті, по безготівковому рахунку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальник протягом 30 днів з моменту поставки товару Покупцю.

Повний розрахунок за товар, поставлений Покупцю протягом фінансового звітного періоду (який згідно з пунктом 6.1 починається з 01 лютого поточного року та триває до 01 лютого наступного року), має бути здійснено до початку нового фінансово-звітного року (до 01 лютого наступного року) (п. 6.7 Договору).

Право власності на товар, що поставляється, переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару у відповідності до п. 5.3 цього договору. Датою передачі товару вважається дата підписання накладної (п. 8.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 66 920,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:

- №ФК-0002192 від 22.12.2008 р. на загальну суму 52 690,00 грн.;

- №ФК-0002193 від 22.12.2008 р. на загальну суму 4250,00 грн.;

- №ФК-0001621 від 14.10.2008 р. на загальну суму 9980,00 грн.

Проте, вартість отриманого товару була оплачена відповідачем лише частково на суму 9 980,00 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки. Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» складає 56 940,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 56 940,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №ЮО-007/08 від 13.10.2008 р. товару, через що вимоги позивача про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» заборгованості у сумі 56 940,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.6 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Проте, позивачем допущені певні помилки при обчисленні розміру пені.

Так, статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За таких обставин, при обчисленні суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, слід виходити з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Як вже було вказано вище, в пункті 6.7 договору №ЮО-007/08 від 13.10.2008 р. сторони обумовили, що остаточний повний розрахунок за товар, поставлений протягом звітного періоду, має бути здійснено до 01 лютого наступного року.

Отже, сума пені має вираховуватися починаючи з 01.02.2009 р.

Враховуючи те, що позивачем розрахована пеня до 12.03.2009 р. (а. с. 25), стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» підлягає пеня у наступному розмірі:

- за період з 01.02.2009 р. по 12.03.2009 р. – 1 497,60 грн. (56 940,00 грн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 40 дн. (кількість днів прострочення)).

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» 3% річних у розмірі 234,00 грн. та 1386,76 грн. інфляційних втрат.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, при обчисленні сіми річних та інфляційних втрат позивачем були допущені аналогічні помилки, а саме: не враховано, що договором було обумовлено здійснення остаточного розрахунку до 01.02.2009 р.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 187,20 грн. (56 940,00 грн. х 3% : 365 дн. х 40 дн.) та 854,10 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позові підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піро-Шоу-Крим» (95034, м. Сімферополь, вул. Терлецького, 1-А; 95034, м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 9, ідентифікаційний код 30025878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрверк» (04205, м. Київ, Оболонський район, вул. Мате Залки, 6-Б, кв. 173; 02156, м. Київ, вул. Кіото, 27, ідентифікаційний номер 31036152) суму заборгованості у розмірі 56 940,00 грн., 1 497,60 грн. пені, 3% річних у розмірі 187,20 грн., 854,10 грн. інфляційних втрат, 594,79 грн. державного мита та 307,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.