Рішення

від 27.08.2009 по справі 22/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/253

27.08.09

За позовом     Приватного підприємства «Генріх»

до                     Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»

про                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                                                

                                                                                                                      Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Циган В.В. (довіреність № 170409/1 від 17.04.2009р.);

                               Хміль О.В. (довіреність № 170409/4 від 17.04.2009р.)

від відповідача:     не з'явились;  

27.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Генріх»(надалі ПП «Генріх», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»(надалі АТВТ «Святошино», відповідач) боргу в сумі 2 499, 96 грн., пені в сумі 599, 99 грн., інфляційних витрат в сумі 1 309, 53 грн. та 3% річних 175, 89 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнені, згідно заяви від 25.07.2009р. за вих. 14-25/07 на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 2 499, 96 грн., пені в сумі 3 550 грн., інфляційних витрат в сумі 3 442, 69 грн. та 3% річних 886, 38 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 25-ПО/2005 від 08.12.2005р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.  

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява направлялися на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу АТВТ «Святошино»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.04.2009р. наявна в матеріалах справи). Уточнення позовних вимог від 17.11.2008р. направлені на адресу відповідача 25.07.2009р., докази направлення (поштовий чек № 5921 від 25.07.2009р.) в оригіналі наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами, про що відповідача попереджено ухвалою від 27.07.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2005р. між АТВТ «Святошино»та ПП «Генріх»укладено договір № 25-ПО/2005 згідно з п. 1.1 якого продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує товар (технологічне обладнання) на умовах передбачених у договорі.

Загальна вартість товару сторонами визначена у п. 1.2 договору та складає 35 499, 96 грн., а відповідно до п. 1.3, 1.4 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 09.12.2005р.) продавець зобов'язувався виконати монтаж та налагодження поставленого обладнання в узгоджений сторонами термін за умови забезпечення покупцем технічних умов для монтажу та функціонування обладнання; а також виконати навчання технічних працівників покупця на протязі двох робочих днів з дня вводу обладнання в експлуатацію, що підтверджується актом прийому-передачі робіт.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору продавець поставляє товар на протязі 10 робочих днів з моменту підписання договору; датою поставки вважається дата на видатковій накладній продавця.

Передача обладнання підтверджується видатковою накладною № РН-0000114 від 08.12.2005р. на суму 35 499, 96 грн. (отримано на підставі довіреності серії ЯКЯ № 322632 від 08.12.2005р.), акт здачі-приймання маркувального обладнання по договору підписано сторонами 25.12.2006р. в якому відзначено, що виконані продавцем роботи відповідають умовам договору № 25-ПО/2005 від 08.12.2005р. та задовольняють вимоги покупця. Зазначені документи у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття обладнання, виконаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Згідно п. 8.5 договору договір діє до  повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідно зазначені вище документи підтверджують виконання договору.            

Поставлене у відповідності з умовами договору на користь відповідача обладнання оплачене ним не у повному обсязі (банківські виписки підтверджують надходження коштів в сумі 33 000 грн.), заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 2 499, 96 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Досягнення згоди щодо поставки обладнання за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

          Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Умови оплати сторони погодили згідно з протоколом розбіжностей від 09.12.2005р. у п. 4.2 договору, згідно з яким покупець здійснює 80% оплату на розрахунковий рахунок виконавця на протязі десяти банківських днів з моменту поставки товару. Остаточний розрахунок за договором –20% проводиться на протязі 5 банківських днів після виконання всього обсягу робіт та підписання акта прийому-передачі виконаних робіт та акта вводу обладнання в експлуатацію.

Враховуючи складення та підписання сторонами акту здачі-приймання маркувального обладнання по договору –25.12.2006р., строк виконання зобов'язань щодо здійснення статочного розрахунку настав 02.01.2007р..

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого обладнання та виконаних робіт за договором № 25-ПО/2005 від 08.12.2005р., вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 499, 96 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.2 Договору № 25-ПО/2005 від 08.12.2005р. у випадку невиконання покупцем п. 4.2 покупець сплачує продавцю пеню у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від сум несплачених в термін згідно п. 4.2 за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України

Таким чином, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою, а не строком протягом якого здійснюється нарахування пені до звернення з позовом в суд.

Помилковими в даному випадку визнає суд посилання позивача на те, що в договорі визначено інший строк нарахування пені, а саме за кожний день затримки сплати, оскільки умовами договору, зокрема п. 6.2 визначено розмір пені, який за кожний день затримки сплати становить подвійну облікову ставку НБУ, від сум несплачених в термін згідно п. 4.2, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 03.01.2007р. (від дня коли зобовязання мало бути виконано) по 02.07.2007р. (протягом встановленого законом строку –шість місяців) у відношенні простроченої суми 2 499, 96 грн. та оскільки при прийнятті рішення суд обмежений заявленими позовними вимогами, а позивачем нарахування пені проведено з 08.05.2008р., така сума пені не може бути стягнута з відповідача в межах заявленого позову.

Посилання позивача на ч. 4 ст. 232 ГК України судом не приймається, оскільки передбачена ст. 549 ЦК України неустойка (пеня) за своєю правовою природою не є процентами за користування чужими грошовими коштами, включена до глави «Забезпечення виконання зобов'язань», нарахування та сплата таких відсотків-санкцій не є обов'язком боржника у відповідності з нормами ГК України, однак може бути передбачена договором чи іншим законом, а проценти як вид цивільно-правової відповідальності передбачені ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання». Положення ч. 4 та ч. 6 ст. 232 ГК України не є загальною та спеціальною нормою, як про те визначає позивач у наданих суду поясненнях, а підлягають застосуванню до різних видів штрафних санкцій.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 3 442, 69 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 886, 38 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 25-ПО/2005 від 08.12.2005р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 2 499, 96 грн. основного боргу, 3 442, 69 грн. інфляційних збитків та 886, 38 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача у сумі 103, 79 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 270, 58 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»(03115, м. Київ, вул. Кричевського 19, р/р 26006962480998 у від. № 1 КВ ПУМБ м. Київ, МФО 322755, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 19480830) на користь Приватного підприємства «Генріх»(01014, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького 21, оф. 38, р/р 26002100849001 в Філії «КиївСіті»ЗАТ КБ «Приватбанку»МФО 380775, ідент. код 30969864) 2 499, 96 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять гривень 96 копійок) основного боргу, 3 442, 69 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні 69 копійок) інфляційних збитків та 886, 38 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень 38 копійок) 3% річних, 270, 58 грн. (двісті сімдесят гривень 58 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 31.08.2009