Рішення

від 11.08.2009 по справі 1/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2009 р.                     Справа № 1/54.

За позовом  Лукавецького сільського споживчого товариства

до: Лукавецької сільської ради

     Виконавчого комітету Лукавецької сільської ради

про визнання рішення недійсним, про визнання права власності на нерухоме майно вартістю 2122грн.

Суддя Желік Б.Є.

Представники:

Від позивача – Клим Н.І.

Від відповідача (1) – не з'явився

Від відповідача (2) – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14 травня 2009 року за позовом Лукавецького сільського споживчого товариства (ССТ) село Лукавці Вижницького району Чернівецької області до Виконкому Лукавецької сільської ради і до Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання:

- нечинним та про скасування рішення Виконкому Лукавецької сільської ради від 06 грудня 2006 року № 189, яким було оформлено право власності на будівлю магазину № 78, що розташована за адресою: село Лукавці, вул.Головна, 109 Вижницького району Чернівецької області за територіальною громадою села Лукавці;

- за Лукавецьким сільським споживчим товариством права власності на нерухоме майно – будівлю магазину № 78, яка розташована за адресою: село Лукавці, вул.Головна, 109 Вижницького району Чернівецької області.

09 липня 2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яким додатково просить суд визнати недійсним та скасувати оскаржуване у справі рішення Виконкому Лукавецької сільської ради № 189 від 6 грудня 2006 року зі змінами від 17 червня 2009 року про оформлення прав власності на будівлі магазину № 78, що знаходяться за адресою: с. Лукавці, вул. Головна, 109 Вижницького району Чернівецької області за територіальною громадою села Лукавці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач посилається на наступні обставини і докази.

У відповідності до Архівного витягу № 220 від 23 травня 2008 року згідно Протоколу № 11 засідання виконкому Верхньолукавецької сільської Ради депутатів трудящих від 08 серпня 1953 року було задоволено заяву правління Лукавецького споживчого товариства та передано йому будинок і два сараї під сільмаг.

З того часу і по даний вказані приміщення знаходяться на балансі Лукавецького ССТ, що підтверджується довідкою Товариства, Головною книгою з рахунку № 90 “Основні засоби” товариства, систематично, впродовж всіх років ремонтувалося та утримувалося силами і за рахунок Лукавецького ССТ.

Крім того, згідно Закону України № 22660-ХІІ від 10.04.1992р. “Про споживчу кооперацію”, Статуту Лукавецького ССТ, Відомостей про розміри основної частки пайовиків у  майні споживчого товариства вказане нерухоме майно входить до складу пайового фонду (капіталу) споживчого товариства та розподілено між його пайовиками і є майновою часткою кожного з них.

Вказане нерухоме майно необхідне Лукавецькому ССТ, постійно використовується ним для виконання його статутних завдань і є фактично власністю товариства.

У силу вимог статей 182, 203, 204, 316, 317, 320, 322, 328, 355, 386, 388 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., і, зокрема вимог п.1 ст. 182 про те, що “Право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації...”, а також частини 2 пункту 2 ст. 331 ЦК України про те, що “Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації...”, - правління Лукавецького ССТ звернулось до Лукавецької сільської ради про винесення останньою, у відповідності до ст.ст. 2, 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, підпункту а) пункту 6.1 розділу 6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.02.2002р. за № 157/6445, та Закону України від 01.07.2004р. “Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень”, - рішення про оформлення права власності на вказане приміщення магазину за Лукавецьким сільським споживчим товариством, з видачею свідоцтва про таке право власності на ім'я Лукавецького ССТ.

Однак, Лукавецька сільська рада своїм рішенням № 189 від 06 грудня 2006 року відмовила Лукавецькому ССТ у винесенні рішення про оформлення права власності на ряд магазинів товариства, в т.ч. на магазин № 78 на вул.Головній, 109 с.Лукавці, мотивуючи тим, що відсутній договір купівлі-продажу та знаходження на балансі приміщення вказаного магазину, ще не є ознакою визнання права власності.

Зазначене рішення є незаконним і таким, що винесено в порушення п.2 ст. 10 підпунктів 5,7 ст. 17 Закону України “Про споживчу кооперацію”, де зазначено, що “Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.”

“Рішення органів державної виконавчої влади, що зачіпають інтереси споживчої кооперації, приймаються після попереднього погодження їх з відповідними кооперативними органами.”

Крім того, оскаржуване рішення суперечить ст.ст. 328, 321, 393 ЦК України, відповідно до яких  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, яким у даній справі щодо спірного майна є рішення за протоколом № 11 засідання виконкому Верхньолукавецької сільської Ради депутатів трудящих від 08 серпня 1953 року про продаж позивачу спірного приміщення.

Другий відповідач –Виконком Лукавецької сільської ради відзив на позов у справі до суду не подав.

Перший відповідач –Лукавецька сільська рада позовні вимоги заперечила з підстав, наведених у відзиві, а саме.

Виконком сільської ради двічі розглядав дане питання (02.03.2005р., 07.11.2007р.) надаючи можливість позивачу зібрати та подати на розгляд виконкому необхідні документи, що підтверджують факт придбання даних будівель позивачем –Лукавецьким ССТ.

Документи, які були представлені позивачем на розгляд виконкому (а саме архівні рішення засідань виконкому від 1949-1958рр.) про надання бросових будинків колишніх односельчан під магазини не можуть бути підставою для визнання права власності на них за позивачем –Лукавецьким ССТ, оскільки дані споруди позивачем не будувалися, а належали фізичним особам - мешканцям с.Лукавці; позивачем не було представлено на розгляд виконкому будь-яких фінансових документів квитанцій, накладних, які б підтверджували факт придбання ним спірної споруди.

При прийнятті оскаржуваного рішення, продовжує відповідач, ним було також враховано те, що спірні приміщення використовувалися позивачем на протязі десятків років, однак знаходилися та знаходяться в занедбаному стані, про що неодноразово робилися зауваження та попередження керівництву Лукавецького ССТ і що є  доказом того, що на їх ремонт протягом багатьох років позивачем практично не вкладалися кошти.

Згідно п.7 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/225 від 02.04.1994 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності” перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. З урахуванням наведеного, виконком сільської ради одноголосно прийняв рішення про надання дозволу на оформлення права власності на дані приміщення за територіальною громадою села Лукавці. Спірна у справі будівля належала раніше фізичній особі –мешканцю села Лукавці, спадкоємці якого вправі звернутись за її успадкуванням.

Ухвалами від 09 червня, від 02 та від 15 липня 2009 року розгляд справи судом відкладався з підстав, наведених в ухвалах (а.с. 87, 93, 100).

Останньою ухвалою  розгляд справи судом було відкладено на 11 серпня 2009 року.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, незважаючи на те, що їх своєчасно і належним чином було повідомлено про час і місце розгляду справи; будь-яких пояснень щодо причин їх неприбуття від відповідачів до суду не надійшло, у зв'язку з чим спір розглядається судом за наявними у справі документами.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, суд встановив наступне.

Рішенням виконкому Верхньолукавецької сільської Ради депутатів трудящих від 08 серпня 1953 року було задоволено заяву правління Лукавецького споживчого товариства  про продаж йому будинку і двох сараїв під сільмаг (а.с. 15).

Відповідно до довідки відповідача та головної книги по рахунку № 90 “Основні засоби” спірна нерухомість з 1953 року перебуває на балансі Лукавецького споживчого товариства і на даний час використовується як будівля магазину № 78 (а.с. 32,33)

За довідкою Вижницької районної спілки споживчих товариств, яка виданою на підставі архівних даних, позивачем на придбання зазначених вище приміщень витрачено 4,0тис. руб. (а.с. 17).

Про факт оплати будинку свідчить виписка з розділу 15 балансу В.Лукавецької сільської ради про надходження вказаної вище суми як надходжень від реалізації державного майна (а.с. 16)

Відповідно до реєстраційної відомості Центральної спілки споживчих товариств від 24.02.2006 року магазин № 78, розміщений за  адресою село Лукавці, вул.Головна, 109 Вижницького району Чернівецької області  як об'єкт основних засобів внесений до електронного реєстру об'єктів споживчих товариств (ас.39,40).

Рішенням № 189 від 06 грудня 2006 року (а.с. 14) та наступним рішенням № 83 від 17 червня 2009 року (а.с. 114) Виконком Лукавецької сільської ради оформив право власності на будівлю магазину № 78 за територіальною громадою села Лукавці. На підставі цих рішень 19 червня 2009 року було видано свідоцтво про право власності на будівлю вказаного магазину (а.с. 116).

Відповідно до пункту 4 постанови Ради Наркому СРСР № 254 від 15.02.1936 року передача державними органами будівель та споруд споживачам та громадським організаціям провадилась з урахуванням її вартості.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 335 Цивільного кодексу України встановлено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий, а безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судовим слуханням, виконкомом Верхньолукавецької сільської Ради передано спірну будівлю позивачу, який на виконання даного рішення сплатив вартість придбаного приміщення та безперервно і добросовісно користується ним як магазином № 78, починаючи з 1953 року, факт чого не заперечується відповідачем у справі, а відтак суд вважає, що Лукавецьке ССТ правомірно набуло право власності на спірний будинок. Тому, оскаржуване у справі рішення Виконкому Лукавецької сільської ради № 189 від 06 грудня 2006 року та № 83 від 17 червня 2009 року є незаконними як в частині оформлення права власності на будівлю магазину за територіальною громадою села Лукавці  так і в частині видачі та реєстрації свідоцтва про право власності на цю будівлю.

Крім того, будь-яких правових підстав для прийняття оскаржуваних у справі рішень щодо оформлення права власності за територіальною громадою села Лукавці в рішеннях не вказано; порушено порядок набуття права власності на безхазяйну річ, встановлений статтею 335 Цивільного кодексу України.

За таких обставин позов слід задовольнити, визнати недійсним та скасувати рішення Виконкому Лукавецької сільської ради № 189 від 06 грудня 2006 року і № 83 від 17 червня 2009 року, а також визнати за позивачем право власності на спірне майно.

Ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись ст.ст. 328, 392  ЦК України, ст.ст. 44, 45, 47-1, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України с у д –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними та скасувати рішення Виконкому Лукавецької сільської ради від 06 грудня 2006 року № 189 “Про оформлення права власності на будівлю магазину № 78 с.Лукавці” та рішення Виконкому Лукавецької сільської ради № 83 від 17 червня 2009 року “Про внесення змін в рішення Виконкому за № 189 від 06 грудня 2006р року “Про оформлення права власності на будівлю магазину № 78 с.Лукавці”.

3. Визнати за Лукавецьким сільським споживчим товариством (село Лукавці, вул.Головна, 80 Вижницького району Чернівецької області, код 21438798) право власності на будівлю магазину № 78, що розташована за адресою: село Лукавці, вул.Головна, 109 Вижницького району Чернівецької області.

4. Стягнути з Виконкому Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (село Лукавці, вул.Головна, 164, код 04418268) на користь Лукавецького споживчого товариства (село Лукавці, вул.Головна, 80 Вижницького району Чернівецької області, код 21438798) 635грн. 50коп. на відшкодування судових витрат у справі, у т.ч. 313грн. з державного мита і 312грн 50коп. з інформаційно-технічних витрат по забезпеченню судового процесу у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження до Львівського апеляційного господарського суду.                    

                   Суддя                                                                  Б.Є. Желiк