Рішення

від 21.08.2009 по справі 15/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2009 р.   Справа № 15/77   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГЕР", 7-ий Лутугінський проїзд, 8, м.Луганськ, 91007,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЗахідІнвестКомпані", вул.Ленкавського, 22, м.Івано-Франківськ, 76000,

про визнання частково недійсним договору  та стягнення коштів в сумі 161970 грн.,

з участю представників сторін:     

від позивача Павчук І.С. - представник, довіреність б/н  від 06.08.2009 року,

від відповідача представники не з"явилися,

  встановив:

                    товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГЕР" (далі позивач) звернулося в суд із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗахідІнвестКомпані" (далі відповідач) про визнання частково недійсним договору  та стягнення коштів в сумі 161970 грн.

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2009 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні 16.06.2009 року.

                    Ухвалою суду від 16.06.2009 року розгляд справи відкладено на 26.06.2009 року.

                    Ухвалою заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2009 року продовжено строк вирішення спору.

                    Ухвалою суду від 26.06.2009 року розгляд справи відкладено на 11.08.2009 року.

                    Ухвалою суду від 11.08.2009 року розгляд справи відкладено на 21.08.2009 року.

                    Представник позивача в судовому засіданні 21.08.2009 року позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та поясненні. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на розробку і передачу проектної документації № 03-03/08П від 03.03.2008 року, в частині оплати, в результаті чого виникла заборгованість відповідача в сумі 150000 грн. та в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 10350 грн. інфляційних збитків, 1620 грн. 3 % річних та покласти на останнього судові витрати.

                    Представник відповідача в судове засідання 21.08.2009 року повторно не з"явився, вимоги суду  вказані в ухвалі від 26.05.2009 року, від 16.06.2009 року, від 26.06.2009 року та від 11.08.2009 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням, довідку про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на час подання позовної заяви та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 12416021 вручено 04.06.2009 року, № 12522476 вручено 19.06.2009 року, № 12612370 вручено 07.07.2009 року та № 12913750 вручено 16.08.2009 року.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року     № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

                    За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України,  враховуючи  те, що відповідач, належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються  позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    03.03.2008 року між ТзОВ "ВАГЕР" та ТзОВ "ЗахідІнвестКомпані" укладено договір     № 03-03/08П на розробку і передачу проектної документації (далі Договір), загальна вартість якого складала 327152 грн. і який фактично виконувався двома контрагентами.

За період дії Договору зі сторони позивача він виконаний в повному обсязі, що підтверджує факт виготовлення та направлення для проведення експертизи проектно-вишукувальної продукції (копія листа про направлення на експертизу проекту долучена до матеріалів справи).

Виконання та дію Договору підтверджує також і часткова оплата за проведення вишукувальних робіт, а саме перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів в сумі 177152 грн. в період з квітня по жовтень 2008 року (банківські виписки руху коштів по рахунку долучені до матеріалів справи).

Після виконання замовлених робіт, починаючи з жовтня 2008 року відповідач фактично почав уникати зустрічей із представниками ТзОВ "Вагер" та безпідставно відмовлятись від отримання виготовленої продукції, хоча замовлену продукцію отримав. Це підтверджується актами приймання-передачі, які неодноразово поштовими листами відправлялись на адресу відповідача (про що свідчить підпис уповноваженого представника на повідомленнях про вручення поштових відправлень), однак жодного разу відповідач не направив підписаного акту зворотному адресату. Це, також лист № 775 від 28.10.2008 року згідно якого направлялись рахунки та акти приймання-передачі та перелік продукції, який особисто отримав директор ТзОВ "Західінвесткомпані", про що свідчить його підпис (долучений до матеріалів справи), лист № 817 від 27.11.2008 року, в якому зазначається перелік продукції яка передається, який направлявся поштовим листом з повідомленням про вручення.

Також підтвердженням виконання умов договору зі сторони позивача та отримання продукції відповідачем, а саме пункту 5.2 Договору, є акт приймання-передачі № 12-П від 28.10.2008 року на якому міститься підпис директора ТзОВ "Західінвесткомпані" від 10.12.2008 року із зазначенням саме повторності отримання продукції (долучений до матеріалів справи).

Крім того, згідно накладної № 3 від 28.10.2008 року, в якій зазначається перелік проектно-вишукувальних робіт, замовлена продукція також повторно отримана уповноваженим представником відповідача, про що свідчить підпис на накладній (долучена до матеріалів справи).

Разом з тим, зважаючи на думку Вищого арбітражного суду України у Роз'ясненні від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", який роз'яснив, що відсутність відбитку печатки підприємства, установи, організації на скріпленій підписом угоді не є порушенням форми угоди, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, підпису уповноваженої особи відповідача достатньо для визнання факту виконання умов договору між позивачем та відповідачем.

Ще одним доказом отримання відповідачем замовленої продукції та відповідно виконання умов Договору зі сторони позивача є лист № 9-12/08 ТзОВ "Західінвесткомпані" на адресу ДП "Спеціалізована державна експертна організація" з проханням провести експертизу проектно-вишукувальної продукції від 09.12.2008 року. На копії цього листа міститься відмітка про отримання відповідної документації зазначеною експертною установою (долучено до матеріалів справи).

Таким чином, зважаючи на всю сукупність доказів, умови договору № 03-03/08П на розробку та передачу проектної документації укладеного між сторонами по справі повністю виконаний зі сторони позивача, і неналежно виконаний відповідачем.

На виконання умов договору № 03-03/08П на розробку і передачу проектної документації від 03.03.2008 року позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 327152 грн., що зазначено в зведеному кошторисі.

У відповідності до п. 4.1.2 Договору строк сплати за отриману проектно-вишукувальну продукцію у відповідача наступив через 10 днів з моменту її отримання, проте на час розгляду справи в суді відповідач позивачу не сплатив борг в розмірі 150000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 01.01.2009 року по 15.05.2009 року відповідачу нараховано суму збитків із врахуванням встановленого індексу інфляції, за несвоєчасну оплату кошті, в розмірі 10350 грн. та 3 % річних в сумі 1620 грн., що підтверджується розрахунковими документами.

Обґрунтовуючи необхідність визнання частково недійсним договору № 03-03/08П на розробку і передачу проектної документації, а саме в частині визнання недійсним п. 2.7 Договору позивач виходить з наступного.

Зазначеним пунктом Договору передбачається обов'язок позивача погодити проектну документацію з уповноваженими на це органами виконавчої влади та місцевого самоуправління з проходженням комплексної експертизи.

Однак, у відповідності до вимог п. 9.16 ДБН А.2.2.-3-2004, затвердженого наказом Державного комітету по будівництву та архітектурі № 8 від 20.01.2004 pоку, це зобов'язання покладене виключно на відповідача - (п. 9.16 Надання проектної документації (ТЭО, ТЭР, ЭП, П, РП) для погодження, експертизу і затвердження є обов'язком замовника), але по домовленості сторін такий обов'язок може бути покладений на позивача за окрему оплату за договором доручення.

Такої домовленості між сторонами немає і не було, а лист відповідача № 9-12/08 від 09.12.2008 року свідчить саме про це. Крім того, суперечність зазначеної норми договору (п.2.7) вимогам ДБН суперечить і п. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, де передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, також п. 1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України та п. З ст. 215 яка вказує, що в разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Такі ж вимоги містяться в ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Крім того у відповідності до ст. 236 п. 1 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 03.03.2008 року.

Тому суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про визнання недійсним п. 2.7 договору № 03-03/08П, укладеного між сторонами по справі.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно   до   закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання   господарських договорів  застосовуються   відповідні   положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів сплати заборгованості в сумі 150000 грн., 10350 грн. інфляційних збитків, 1620 грн. 3 % річних,  що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

          За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно договору на розробку і передачу проектної документації № 03-03/08П від 03.03.2008 року в сумі      150000 грн., 10350 грн. інфляційних збитків, за період з 01.01.2009 року по 15.05.2009 року, 1620 грн. 3 % річних, за період з 01.01.2009 року по 15.05.2009 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1704 грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та       312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 203, 215, 236, 509, 525, 526, 530 ЦК України, 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

                    Визнати частково недійсним з моменту укладення договору № 03-03/08П на розробку і передачу проектної документації від 03.03.2008 pоку, укладеного між ТзОВ "Вагер" та ТзОВ "Західінвесткомпані" в частині другого речення п. 2.7 зазначеного договору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗахідІнвестКомпані", вул.Ленкавського, 22, м.Івано-Франківськ, 76000, (код ЄДРПОУ 34623676), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГЕР", 7-ий Лутугінський проїзд, 8, м.Луганськ, 91007, (код ЄДРПОУ 21756498), 150000 грн. заборгованості згідно договору на розробку і передачу проектної документації № 03-03/08П від 03.03.2008 року, 10350 грн. інфляційних збитків, за період з 01.01.2009 року по 15.05.2009 року, 1620 грн. 3 % річних, за період з 01.01.2009 року по 15.05.2009 року, 1704 грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та     312 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Деделюк  Б. В.

                 Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  27.08.2009 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"