Рішення

від 01.09.2009 по справі 2/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/166

01.09.09

За позовом    Приватного підприємства «Ліга - Інвест»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «О'кей Україна»

про                 стягнення 27924,87 грн.

          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача       Гончаренко В.В.

Від відповідача   не з'явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Ліга - Інвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «О'кей Україна»про стягнення з відповідача заборгованості, пені та 3% річних, всього в сумі 27 924,87 грн. за Договором поставки №738/12/07-ПТ

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, від сторін витребовувались нові документи та пояснення по суті спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача був присутній у судовому засіданні 02.07.09р., також за його клопотання судом було відкладено судове засідання призначене на 16.06.09р.

В інші судові засідання представник відповідача в не з'являвся, про поважні причини неявки в ці судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Письмовий відзив на позов відповідач не подав, проте проти задоволення позову усно заперечував.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2007 року між Приватним підприємством «Ліга - Інвест» (Постачальник, Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «О'кей Україна»(Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки № 738/12/07-ПТ (далі - Договір).

Згідно з цим Договором Постачальник зобов'язався поставити а покупець - прийняти та оплатити Товар.

На виконання умов Договору Позивач за накладними, перелік яких наведено в позовній заяві (належним чином засвідчені копії накладних, згідно переліку, долучено до матеріалів справи) поставив Відповідачу товар на загальну суму 257 324 гривні 16 копійок.

Відповідач вважає, що на його думку немає належних доказів поставки Товарів за Договором, та у клопотанні від 02.07.09р. зазначає наступне.

В якості обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на видаткові накладні. В той же час, відповідно до п. 1.4. Договору Товар буде вважатися поставленим Відповідачу за умови, що: Сторони підписали товарно-транспортну накладну та/або товарну накладну, що засвідчує отримання Товару Відповідачем, Позивач надав Відповідачу всі передбачені Договором документи, та Позивач поставив Товар Відповідачу, відповідно до вимог даного Договору.

Окрім того, відповідно до п. 5.12.1., Позивач при поставці відповідної партії Товару передає до відділу приймання товарів Відповідача наступну супровідну документацію «товарно-транспортну накладну та/або товарну накладну, яка не повинна містити ціну Товарів; - посвідчення якості, ветеринарні свідоцтва чи довідки (для товарів тваринного походження), сертифікати відповідності, в разі необхідності сертифікати про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), карантинні сертифікати, акти фітосанітарного контролю, 1 ТН для алкогольної продукції, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагаються відповідно до нормативно-правових актів України для оптової чи роздрібної торгівлі; - у випадку поставки Товару, що підлягає ліцензуванню або державній реєстрації, Постачальник зобов'язується надати ліцензії, свідоцтва, інший документ, що підтверджує дозвіл на здійснення поставки або виробництво такого Товару. Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях.».

Також, п. 5.12.3. передбачає, що «Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки таку інформацію, яка також буде зазначена у Замовленні: - номер замовлення Покупця; - номер магазину Мережі магазинів «О'КЕЙ»: - дата замовлення; - штрих код Товару; - кодовий номер, найменування та кількість товарів, що поставляються; - назва і номер Постачальника; - назва перевізника. При цьому перелік артикулів Товарів за черговістю в усіх документах Постачальника, що стосуються поставки повинен точно відповідати черговості артикулів, який зазначений у Замовленні.»

Відповідно до п. 5.12.7., «У випадку не надання передбачених в пункті 5.12.1 даного Договору документів або надання документів, що не відповідають вимогам пункту 5.12.2, 5.12.3 даного Договору на відповідну партію Товару (включаючи податкову накладну), Покупець має право не оплачувати дану партію до моменту, поки Постачальником не буде надано відповідні документи.».

Зважаючи на вищенаведене, Відповідач зазначає, що Позивач не долучив до позовної заяви документи, що підтверджують факт належного виконання зобов'язань за Договором, тому для дослідження правильності виконання Позивачем своїх зобов'язань, необхідно дослідити всі вказані документи, тому Відповідач заявив клопотання про їх витребування.

Суд задовольнив клопотання Відповідача та зобов'язав Позивача подати вищенаведені документи.

Позивач, на підтвердження виконання умов Договору належним чином та поставки Відповідачу Товару за Договором, надав суду видаткові накладні, згідно переліку в позовній заяві та квитанції приймання товару магазинами Відповідача по вищенаведеним видатковим накладним.

Додатково позивач надав суду податкові документи –Рахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних за вищенаведеними видатковими накладними.

Всі вищенаведені документи в належним чином засвідчених копіях долучено до матеріалів справи, оригінали судом оглянуто в судовому засіданні.

Позивач зазначає, що на його думку він надав достатньо документів на підтвердження належного виконання з його боку умов Договору та поставки Товару.

Також на думку Позивача належне виконання з його боку умов Договору підтверджується тим, що Відповідач частково розрахувався за поставлений згідно Договору Товар, а також те, що з моменту поставки Товару від Відповідача до Позивача не надходило жодних претензій щодо неналежного виконання умов Договору щодо подання неналежних документів, якими відповідно до умов Договору супроводжується поставка Товару (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Крім того, Позивач зазначає, що Відповідно до ст. 1. Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності зі статтею 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо —безпосередньо після її завершення. У силу пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи —це письмові свідчення, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження й дозволу адміністрації (власника) на їхнє проведення.

Відповідно до пункту 2 Положення первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, Позивач вважає, що накладні, складені в момент проведення господарської операції, є первинними документами, що підтверджують факт господарської операції по передачі товару, і являють собою факт здійснення договору; доручення ТМЦ не є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення. Також, на думку Позивача, товарно-транспортна накладна є документом який підтверджує знаходження вантажу в дорозі, для чого вона й пред'являється органам ДАІ, при перевірці документів.

Позивач також заявив клопотання про витребування у Відповідача як доказів по справі щодо отримання ним Товару за Договором та накладними (відповідно до переліку зазначеному в позові): Книгу приходів матеріальних цінностей; Журнал-ордер по рахунку 631; Реєстр податкових накладних по місяцях по видаткових накладних (згідно переліку в клопотанні про витребування доказів) та  Декларацію ПДВ по місяцях по видаткових накладних (згідно переліку в клопотанні про витребування доказів).

Ухвалою від 14.07.09р. суд витребував у Відповідача вищенаведені Документи; відповідач витребувані ухвалою суду документи суду не подав.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Позивача про те, що поставка Товару за накладними (відповідно до переліку зазначеному в позові) Відповідачу була проведена належним чином у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства, оскільки Позивачем надані суду належні докази поставки Товару.

Відповідач не скористався своїм правом надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору, а саме проводив оплату Товару, поставленого за Договором по видатковим накладним (перелік наведено в позовній заяві, належним чином засвідчені копії долучено до матеріалів справи), несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по оплаті за поставлений по вищенаведеним накладним Товар згідно Договору, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 25 087,19 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 25 087,19 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Згідно умов Договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий Товар   Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу, та відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по сплаті пені, відповідно до якого заборгованість Відповідача по сплаті пені складає –2 524,08 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми пені за порушення умов Договору в частині сплати за отриманий Товар, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми пені –2 524,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок 3% річних, відповідно сума 3% річних складає –313,60 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми 3% річних, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 313,60 грн. –3% річних.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О'КЕЙ УКРАЇНА»(м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13; ідентифікаційний код 34356884) на користь Приватного підприємства «Ліга –Інвест»(м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34; код ЄДРПОУ 32071905) 25 087 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 19 коп. основного боргу, 2 524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 08 коп. пені, 313 (триста тринадцять) грн. 60 коп. 3% річних, 280 (двісті вісімдесят) грн. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –08.09.2009р.