Рішення

від 10.09.2009 по справі 22/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/276

10.09.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про                стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                               суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:         не з'явились;

від відповідача:     не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арда»(надалі ТОВ «Торговий дім «Арда», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(надалі ТОВ «Вестер Україна», відповідач) загальної  суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 59 375, 28 грн., 3% річних в розмірі 499, 96 грн., неустойки в розмірі 3 999, 69 грн., а всього в розмірі 63 874, 94 грн..

У заяві про зміну розміру позовних вимог позивач просив зменшити суму позовних вимог на 13 178 грн. та стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 51 199, 93 грн., оскільки за рахунок суми 13 178 грн. позивач здійснив погашення нарахованої ним суми пені та 3% річних відповідно до ст. 534 ЦК України.

Згідно поданого клопотання від 18.08.2009р. позивач просив розгляд справи здійснити без участі представника ТОВ «Торговий дім «Арда», а за розрахунком заборгованості від 18.08.2009р. просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 47 416, 21 грн., 3% річних 865, 06 грн., неустойки 6 756, 53 грн., а всього 55 037, 80 грн..

Заява та клопотання позивача приймається судом лише в частині зменшення суми основного боргу на 13 178 грн., оскільки на вказану суму повернутого відповідачем товару, що підтверджується накладними на повернення, і спору між сторонами не існує, позивач зменшуючи в цій частині позовні вимоги не просить вирішувати спір про стягнення коштів за повернутий товар в судовому порядку. Вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшеного розміру пені, інфляційних збитків та 3% річних по сумах заявлених у клопотанні від 18.08.2009р. не можуть бути розглянуті в межах заявленого позову оскільки, в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до клопотання не надано доказів направлення його відповідачу. Зазначена позиція викладена зокрема у п. 8 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96р. № 02-5/422 «Про судове рішення», згідно з яким зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

Окрім того, зазначеними уточненнями позивачем фактично збільшено розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення, і такі збільшені вимоги не оплачені державним митом у встановленому порядку.

Відповідно до частини 2, 3 статті 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Таким чином, процесуальним законом суд обмежений у прийняті заяв про збільшення позовних вимог без сплати державного мита у встановленому порядку та розмірах.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним господарським договором поставки № 4077 ХМЛ 2008 від 13.08.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.   

Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява направлені на юридичну адресу ТОВ «Вестер Україна»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.07.2009р. наявна в матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 06.08.2009р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2008р. між ТОВ «Вестер Україна»та ТОВ «Торговий дім «Арда»укладено договір поставки № 4077 ХМЛ 2008 за яким останнє зобов'язувалось передати (поставити) в обумовлені строки (строк) іншій стороні –покупцю товар (товари), а покупець (відповідач у справі) зобовязувався прийняти товар і оплатити його.

Згідно з п. 7.1 договору приймання товару по кількості, асортименту, товару, що поступив у тарі –по кількості місць, і якості (видимі недоліки, які можна виявити шляхом огляду товару без відкриття тари (упаковки)) проводиться покупцем в момент отримання товару від постачальника. Товар вважається прийнятим покупцем по кількості, асортименту, товар, що поступив в тарі –по кількості місць, і якості, з моменту підписання представником покупця товарно-транспортної накладної та/або товарної накладної.

Поставка товару з приводу оплати за який виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними, які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, їх перелік наведено у розрахунку суми позову що є додатком до позовної заяви.

За умовами договору з урахуванням додаткової угоди (п. 9.7) оплата товару проводиться шляхом безготівкового розрахунку протягом 21 календарного дня з дня отримання товару покупцем.

Відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, (частина банківських виписок на підтвердження оплати товару залучена до справи. Частина товару була повернута про що свідчать накладні на повернення наявні у справі) заборгованість відповідача перед позивачем складає 43 671, 60 грн., та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 9.7 Договору № 4077 ХМЛ 2008 від 13.08.2008р. згідно з додатковою угодою до договору, строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно накладних зазначених у переліку за розрахунком заборгованості наданим позивачем, станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару покупцем.

При поданні позовної заяви позивач виходив із суми заборгованості відповідача в розмірі 56 849, 19 грн. без врахування повернення товару на загальну суму 13 178 грн., яке здійснено відповідачем 14.04.2009р., тобто до подання позовної заяви до суду, що свідчить про завищення суми позову при зверненні до суду.

У заяві про зміну розміру позовних вимог, яка подана в судовому засіданні 06.08.2009р. позивач просив зменшити суму позовних вимог на 13 178 грн., зокрема в порядку ст. 534 ЦК України, оскільки 14.04.2009р. відбулось часткове погашення боргу. Згідно представлених документів (накладних на повернення), мало місце повернення товару, та здійснене таке повернення до звернення позивача з позовом до суду, відповідно посилання позивача на ст. 534 ЦК України є безпідставними, зокрема свідчать про невірність здійснених розрахунків штрафних санкцій при поданні позовної заяви, оскільки такі здійснені без врахування повернення товару на суму 13 178 грн..

Враховуючи наведене, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на час вирішення спору складає 43 671, 60 грн. та у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову. Документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем, в тому числі на вимоги суду (ухвали від 05.06.2009р., від 06.08.2009р.) не надано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 10.2 Договору № 4077 ХМЛ 2008 від 13.08.2008р. за прострочку оплати отриманого товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних збитків, 3% річних здійснені позивачем при поданні позовної заяви виконані невірно, оскільки здійснено нарахування штрафних санкцій на суму боргу в розмірі 56 849, 19 грн. без врахування повернення товару на загальну суму 13 178 грн., яке здійснено відповідачем 14.04.2009р., а також без врахування періоду прострочення за кожною накладною з урахуванням погашення боргу тощо, у зв'язку з чим не можуть бути прийнятими судом.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 06.08.2009р. позивача зобов'язано надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій: пені, інфляційних збитків, 3% річних із зазначенням дат з якої по яку здійснено нарахування, у відношенні якої суми заборгованості.

Зазначені вимоги суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, розрахунки пені, інфляційних збитків та 3% річних здійснені позивачем  до клопотання від 18.08.2009р. у збільшеному розмірі, які до розгляду судом в межах даної справи не можуть бути прийнятими, ненадання на вимоги суду банківських виписок (ухвали від 05.06.2009р., від 06.08.2009р.) у повному обсязі які зазначені у здійсненому розрахунку, унеможливлюють перевірку розрахунку позивача, у зв'язку з чим вимоги про стягнення нарахованих сум інфляційних збитків та 3% річних суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.  

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 506, 97 грн. та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 558, 93 грн..

Здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита в сумі 131, 78 грн. покладаються на позивача, оскільки зменшення позовних вимог у зв'язку невірністю заявленої до стягнення суми, не пов'язане з діями відповідача (станом на час подання позовної заяви частина товару на суму 13 178 грн. про стягнення оплати за який заявлено позов була повернута і включення вказаної суми до суми заборгованості заявленої до стягнення свідчить про завищення ціни позову в цій частині).

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вестер Україна” (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, р/р 26005074011501 в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35073676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова 1, ідент. код 32232867) 43 671, 60 грн. (сорок три тисячі шістсот сімдесят одну гривню 60 копійок) основного боргу, 558, 93 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 93 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                                             Р.І. Самсін