Рішення

від 27.07.2009 по справі 18/134/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/134/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09                                                                                        Справа №  18/134/09

Суддя   

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ ПЛЮС” (69037,                           м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45)

до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСТАЛЬ МЦ” (юридична адреса: 69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 16-б; поштова адреса: 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2)

про стягнення 97 274,64 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Банас Н.В., на підставі довіреності від 25.06.2009 р., № 6/01 (паспорт СА 594389 від 28.10.1997 р.);

від відповідача: Мінакова О.В. довіреність б/н від 01.07.2009 р. (паспорт СВ 261868 від 08.11.2000 р.).

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 26.05.2009 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ ПЛЮС” до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСТАЛЬ МЦ” з позовною заявою про стягнення 97274, 64 грн., а саме: 87500,09 грн. –основного боргу; 1087,40 грн. –3 % річних, 8687,15 грн. –втрат від інфляції, на підставі договору поставки № 04/01-07 від 04.01.2007 р. та ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 625, 629, 655, 692 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.06.2009 року порушено провадження у справі № 18/134/09, судове засідання призначено на 01.07.2009 р. У судовому засіданні 01.07.2009 р. оголошено перерву до 15.07.2009 р. Ухвалою суду від 15.07.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 27.07.2009 р.

У судовому засіданні 27.07.2009 р., представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові. Представник відповідача визнав суму боргу, надав клопотання, де просив: стягнення 97274,64 грн. боргу, розстрочити строком на один рік, оскільки підприємство відповідача не в змозі погасити вказану суму боргу єдиним платежем, і на сьогодні стан речей у роботі ТОВ “Інтерсталь МЦ” вельми скрутний, відсутня стабільність у роботі в металургійній галузі, що склалася в зв'язку із економічною кризою в Україні.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача, оскільки має інформацію про планування ліквідації підприємства відповідача.

Судом клопотання відповідача залишено без задоволення, оскільки доказів можливості сплати 97274,64 грн. боргу частинами, як зазначено у клопотанні, відповідач не надав, як і доказів на підтвердження скрутного становища відповідача і обставин викладених у його клопотанні.

В судовому засіданні 27.07.2009 р. розгляд справи закінчений, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справу розглянуто без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ ПЛЮС” (надалі –позивач та постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю “НТЕРСТАЛЬ МЦ” (надалі –відповідач та покупець) уклали договір поставки                  № 04/01-07 (надалі –договір).

Згідно із п. 1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача, товар: кремній технічний (металевий), кількістю 10 т., на суму 95000,00 грн. (з ПДВ).

Позивач, згідно умов договору, направляє відповідачу рахунок на оплату партії товару. Відповідач здійснює предоплату згідно виставленого рахунку, перераховуючи кошти на р/р позивача. Форма оплати –банківський переказ. Позивач, одночасно із поставкою, надає відповідачу: податкову накладну, сертифікат якості (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору поставки).

Згідно п. 6.1. договору, даний договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007 р. або до його розірвання, Сторони, в редакції додаткової угоди до договору № 1 від 29.12.2007 р., продовжили строк дії договору поставки до 31.12.2008 р.

Позивач, згідно умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 87500,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000118 від 07.10.2008 р. на суму 17500,01 грн. та видатковою накладною № РН-0000119 від 31.10.2008 р. на суму 70000,08 грн.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 87500,09 грн., підтверджується довіреністю серії ЯПГ № 437597 від 07.10.2008 р. та довіреністю серії ЯПГ № 437600 від 31.10.2008 р., які видані на ім'я Дорошенка Ю.М. на отримання цінностей від позивача.

Відповідно до умов договору, позивач виставляв на сплату отриманого відповідачем товару рахунок-фактуру № СФ-0000127 від 07.10.2008 р. на суму 17500,01 грн. (рахунок дійсний до сплати до 07.10.2008 р.) та рахунок-фактуру № СФ-0000129 від 31.10.2008 р. на суму 70000,08 грн. (рахунок дійсний до сплати до 04.11.2008 р.).

Відповідач, вказані рахунки-фактури хоча і отримав, але не оплатив.

Позивач направив відповідачу претензію № 1/12 (вих. 23/12-1 від 23.12.2008 р.) на суму 90381,72 грн., де зазначив, що оскільки відповідач вчасно не розрахувався за поставлений товар, то в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем були нараховані 3 % річних та втрати від інфляції, таким чином, відповідачу необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 87500,09 грн. –основного боргу, 415,68 грн. –3 % річних та 2465,95 грн. –втрат від інфляції.

Відповідач вказану претензію залишив без задоволення та реагування, і на момент звернення позивача із позовом до суду (26.05.2009 р. дата штампу відхідної кореспонденції канцелярії суду), заборгованість відповідача перед позивачем, за поставлений товар, не була погашена відповідачем і складала 87 500,09 грн.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 87 500,09 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму...

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, доведений представником позивача у судовому засіданні, та не заперечується з боку представника відповідача.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідач      87500,09 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі          1087,40 грн. за період часу з 08.10.2008 р. по 31.03.2009 р., а також 8687,15 грн. втрат від інфляції за період часу з 08.10.2008 р. по 31.03.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат суд вважає вірними, а вимоги про стягнення цих суми із відповідача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково …

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд, залишаючи без задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, виходив з того, що воно не підтверджено відповідними документальними доказами (зокрема: відповідач не надав ні приблизного графіку розстрочення суми боргу, ні документальних доказів дебіторської заборгованості інших боржників перед ним, ні фактів, що підтверджують об'єктивну можливість відповідача погасити свій борг перед позивачем).

Суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду, після набрання рішенням суду у даній справі законної сили, із відповідною заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСТАЛЬ МЦ” (юридична адреса: 69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 16-б; поштова адреса: 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2; код ЄДРПОУ 32649309; р/р № 26009318410611 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ ПЛЮС” (69037,   м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45; код ЄДРПОУ 31314910; р/р № 26005012088980 у філії “Запорізького РУ” ВАТ “Банк “Фінанси та кредит”, МФО 313731) 87 500 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 09 коп. основного боргу; 1 087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн. 04 коп. –3 % річних, 8 687 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 15 коп. –втрат від інфляції, 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 75 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                                                                                        В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03.08.2009 р.

ішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його