Рішення

від 10.08.2009 по справі 12/218/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/218/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" серпня 2009 р.                                                 Справа №  12/218/09

10.08.2009 року                                                                                    Справа № 12/218/09.

Позивач:                товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський завод будівельної                 

                        кераміки” 54008, м. Миколаїв, вул. Казарського, 3, код ЄДРПОУ 32543163.

Відповідач:          комунальне підприємство “Майно”, 55600, Миколаївська область, м. Новий  

                       Буг, вул. Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ  33176597.

Третя особа,  яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору на стороні відповідача:                        

                       Новобузька районна рада Миколаївської області, 55600, Миколаївська область,  

                       м. Новий Буг, вул. Гребеннікова, 1.

В судовому процесі бере участь прокурор.

про:                    визнання недійсною додаткової угоди № 7 до договору № 17 від 01.07.2005 ро-

                       ку оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад

                       міста, сіл Новобузького району (цегельний завод), укладеної між ТОВ “МЗБК”           

                       та КП “Майно”.

Суддя Семенов А.К.

Представники:

Від  позивача:          Науменко І.В., довіреність № 8  від 10.06.09 р.

Від відповідача:          Ярош О.Я., довіреність № 98  від 10.08.09 р.

Від відповідача:          Гафурова  Н.А., директор

Від 3-ої особи:          М'якенький С.В., довіреність № 6/09  від 22.07.09 р.

Прокурор                   Давиденко А.В.

СУТЬ СПОРУ:   

Позов поданий про визнання недійсною додаткової угоди № 7 до договору № 17 від 01.07.2005 року оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад                         міста, сіл Новобузького району (цегельний завод), укладеної між ТОВ “МЗБК” та КП “Май-но”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода № 7 суперечить ст. 5 ЗУ «Про плату за землю».

Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання направили, у пись-мовій формі проти позову заперечують.

Прокурор проти позову в усній формі заперечує.

Згідно з вимогами  ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.08.09 року за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  господарський  суд

                                                                         встановив:

01.07.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський за-вод будівельної кераміки” та  комунальним підприємством “Майно” був укладений договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста та сіл Ново-бузького району (цегельний завод).

Відповідно п.п. 1.1. договору, на підставі рішення сесії районної ради від 20.12.2005 року № 530,  згідно акту прийому –передачі відповідач (за договором Орендодавець) пере-дав позивачеві (за договором Орендар), а останній прийняв у першого в строкове платне ко-ристування майно - цегельний завод з пресовим, сушильними приміщеннями, печами випа-лення, іншими приміщеннями, яке розташоване за адресою: м. Новий Буг, вул. Заводська, 58 та знаходиться на балансі КП «Майно». Балансова вартість вказаного майна на час укладен-ня договору становила 265564 грн. 00 коп.

Договір від 01.06.05 року №17 містить розділ 3 –орендна плата.

Згідно п.п. 3.1. орендна плата становила за перший місяць оренди1200 грн. 00 коп. без ПДВ.

В подальшому, між товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський за-вод будівельної кераміки” та  комунальним підприємством “Майно” був укладений додаток № 7 до договору, згідно якої основний договір був доповнений п. 3.1.1., у котрому зазначено: ”Одночасно КП “Майно” виставляє рахунок по оплаті за землю площею 2.88 га у строки згідно чинного податкового законодавства. Кошти у сумі 844 грн. 33 коп. перераховуються до КП “Майно”.

Позивач просить суд визнати додаткову угоду № 7 до договору № 17 від 01.07.2005 року оренди майна недійсною з наступного.

Додаткова угода № 7 суперечить ст. 5 Закону України “Про плату за землю” в якій за-значено: “ Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар“.

КП “Майно” не є власником, користувачем або орендарем землі, що передана в орен-ду позивачу за договором, отже, не має права виставляти рахунок позивачу або вимагати від нього плату за землю.

В обґрунтування позову також посилається на  ч. 1 статті 215 та ч. 1 статті 203 Цивіль-ного кодексу України.

Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного.

КП “Майно” є платником земельного податку і ним згідно довідки Новобузької МДПІ від 16.06.98 року № 943/9/191 сплачено земельного податку за 2007 рік 16524 грн. 94 коп., за 2008 рік –16982 грн. 16 коп., за 2009 рік по 15.06.09 року включно –8151 грн. 26 коп. Умова-ми договору від 01.07.05 року №17 ТОВ “Миколаївський Будівельний завод кераміки” прий-няв на себе зобов'язання сплачувати як орендну плату так і земельний податок. Згідно статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капі-тальної споруди, складається з плати за користування нею і плати за користування земель-ною ділянкою. Додаткова угода №7 укладена до договору оренди майнового комплексу це-гельного заводу і відповідно до пункту 5 цієї додаткової угоди набирає чинність з 01.01.07 року та діє протягом дії договору оренди. Враховуючи той факт, що термін дії договору оренди закінчився 01.05.09 року, втратила  чинність і оскаржувана угода.

З тих же підстав заперечення проти позову підтримує у своєму письмовому поясненні третя особа - Новобузька районна рада, а в усній формі і прокурор.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу та проку-рора, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові з нижченаведеного.

           Згідно статей 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування зе-мельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ді-лянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земель-ної ділянки.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з найма-ча будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за корис-тування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідачем до матеріалів справи додані розрахунки суми орендної плати та відшко-дування податку на землю (аркуші справи 27,28).

Із наданих господарському суду в судовому засіданні представником відповідача ра-хунків №52 від 22.12.08 року та №26 від 17.03.09 року, які виставлені Комунальним підпри-ємством “Майно”  ТОВ “Миколаївський завод будівельної кераміки”, вбачається, що перше вимагає від другого сплатити орендну плату за майно (цегельний завод) та відшкодувати від-повідачу витрати по сплаті земельного податку.

Таким чином, із змісту п.2 додаткової угоди №7 до договору № 17 від 01.07.2005 року         оренди майна вбачається, що за цією додатковою угодою сторони домовились про відшкоду-вання орендарем орендодавцю понесених витрат по сплаті земельного податку.

З урахуванням викладеного додаткова угода №7, зокрема, її пункт 2 укладена відповід-но до статті 797 Цивільного кодексу України, отже, не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено, що додаткова угода № 7 до договору №17 від 01.07.05 року суперечить діючому законодавству.

Керуючись ст.ст.  22,44,49,77,82,84,85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення деся-тиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Ко-дексу.

   Суддя