Рішення

від 09.09.2009 по справі 8/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2009                                                                                                   Справа  № 8/52

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Логістик Сервіс”, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства „Автомех”, м. Хуст

про стягнення 45937,50 грн.

Суддя    –    В.С. Русняк

Представники:

Від позивача – не з'явився;

Від відповідача – Кішко П.Ю. – представник, довіреність від 01.07.09

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер Логістик Сервіс”, м. Київ заявлено позов до Приватного підприємства „Автомех”,                               м. Хуст про стягнення 45937,50 грн.

Відповідно до відзиву від 26.08.09 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер Логістик Сервіс” (Експедитором) та Приватним підприємством „Автомех” (Перевізником) укладено Договір №1271 від 07.11.08. Відповідно до умов Договору предметом Договору є доручення дане Перевізником Експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажу автотранспортом Перевізника, в зв'язку з чим Експедитор буде заказувати транспорт у Перевізника і проводити з ним від свого імені всі необхідні розрахунки, а Перевізник – надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному і міжміському сполученні згідно з Договором, і з підписаною сторонами Заявкою, яка визначає умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.11 та п. 3.12 Договору відповідач зобов'язаний, крім подачі автотранспортних засобів для доставки вантажу, забезпечити супровід вантажу комплектом документів, необхідних для виконання даного перевезення та зобов'язаний отримати всі дозволи, необхідні для своєчасного виконання заявок.

Відповідно до заявок №1482 та №1491 від 01.12.2008 р. позивач мав сплатити відповідачу передплату в розмірі 50% від загальної вартості перевезення, тобто 65625 грн. (підтверджено копіями заявок №1482 та №1491 від 01.12.08). Згідно з платіжним дорученням №14792 від 04.12.2008 р. ТзОВ „Інтер Логістик Сервіс” перераховано ПП „Автомех” 65625 грн. передплати (підтверджено копією платіжного доручення №14792 від 04.12.08).

11.12.2008 р. (в день завантаження вантажу) позивач через неготовність вантажу відмовляється від транспорту відповідача (підтверджено копією листа від 11.12.08). Внаслідок чого, звертається з проханням до відповідача повернути одержану передплату за винятком документально підтверджених витрат та штрафу за відмову позивача від транспорту згідно п. 4.1.2 Договору (у випадку відмови Експедитора від перевезення менш ніж за 7 днів, останній виплачує Перевізнику штраф у розмірі 15% від суми вказаної в заявці, а також відшкодовує вартість отриманих дозволів та погоджень).

Позивач посилається на те, що відповідачем були надані позивачу факсові копії двох первинних фінансових документів на загальну суму 5260 євро, які згідно пояснень відповідача є підтвердженням оплати дозволів на транзит негабаритних вантажів територією Італії, Словенії та Угорщини. Ці документи позивачем визнані не були. Крім того, повідомляє, що в жодному з цих документів немає ніяких посилань, які дозволили б чітко встановити, що ці документи стосуються саме перевезення згідно вищенаведених заявок. Відповідачем не надано ні оригіналів, ні копій невикористаних дозволів, які мали бути оплачені згідно цих документів.  Документ, виписаний італійською експедицією „Forer Logistic” є рахунком-фактурою і не підтверджує факт оплати. Документи виписані 17.12.08 та 18.12.08, що значно пізніше відмови від транспорту (11.12.08) і цілком можуть стосуватися іншого перевезення, виконаного відповідачем для іншого замовника. Під час телефонного спілкування та електронного листування з компаніями, що виписали ці документи, підтвердження того, що дані документи стосуються перевезення згідно вищезазначених заявок, отримано не було. Менеджери цих компаній заявили, що ці документи стосуються інших перевезень.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що представник відповідача здійснив виїзд в Угорщину та Італію і подав замовлення на дозволи на перевезення вантажу територіями Італії, Словенії та Угорщини в угорської компанії „Навігатор Центрум КФТ” та італійської компанії „Форер Логістік”. Дозволи виготовляють відповідні міністерства транспорту та є чинними протягом 10 днів від дати їх видачі, та передаються безпосередньо кордони, де вручаються водіям. Витрати на поїздку представника відповідача в Угорщину-Італію склали 300 євро або 3315 грн., про що було повідомлено позивача листом №1 від 18.02.09. Згідно заявок завантаження мало відбутися 10-11 грудня 2008 р., однак, позивач 11.12.08 у факсовому режимі повідомив Перевізника про тимчасове призупинення руху транспорту, а також оформлення страхового полісу та інших документів, у зв'язку зі зміною дати завантаження. Після цього, позивач повідомив про перенесення дати завантаження на 15.12.08. Вищенаведене свідчить про зміну позивачем декілька разів дати завантаження, що ускладнило виконання відповідачем умов Договору, в т.ч. виготовлення документів для супроводу вантажу. Дозволи відповідачем були оплачені (підтверджено листом угорської компанії „Навігатор Центрум КФТ” від 29.07.09, листом італійської компанії „Форер Логістік” та двома письмовими підтвердженнями угорської компанії „Навігатор Центрум КФТ” про розміщення замовлення на дозволи з датою прибуття конкретних автомобілів з конкретними габаритами причепів – 10-11 грудня 2008 р.). Оскільки, дата завантаження вантажу постійно змінювалась, то дозволи, оформлені строком на 10 днів втратили чинність. Твердження позивача є безпідставними та надуманими.

Оцінивши докази на предмет їх допустимості та доказової сили, суд дійшов до слідуючих висновків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач подав до суду підтвердження (переклад з німецької мови на українську, який вчинений перекладачем Дома О.В. і засвідчений нотаріусом Берегівського нотаріального округу за реєстраційним номером 2068 від 08.09.2009 р.) угорської компанії „Навігатор Центрум КФТ” від 07.09.2009 р. згідно якого фірма Навігатор підтверджує, що отримала замовлення від компанії ПП „Автомех” на придбання двох дозволів для спеціального перевезення. Замовником для перевезення було Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер Логістик Сервіс”. Маршрут перевезення м. Горіція, Італія (1/SLO) ДОМ Загонь, Угорщина (H/UA).

Обидва дозволи були готові 10.12.2008 р. і знаходились на кордоні Редіч. Угорський дозвіл набирає чинності з моменту його видачі та діє максимум 10 днів. Потім автоматично анулюється. Оскільки, дві вантажівки не прибули, дозволи були анульовані. Якщо дозвіл анулюється в Угорщині, кошти, що були витрачені на його отримання у відповідних органах, не повертаються. В підтвердженні також зазначено, що ПП „Автомех” було сплачено 2560 євро готівкою 17.12.2008 р. компанії „Навігатор” за дозвіл для ТзОВ „Інтер Логістик Сервіс”, що підтверджується рахунком №1408332 від 17.12.2008 р.

Таким чином, відповідачем документально підтверджено оплату дозволів на перевезення негабаритного вантажу фірми Навігатор по заявкам позивача на суму 2560 євро, що згідно курсу НБУ на час оплати становить 27110,40 грн.,  тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми 18827,10 грн. позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було надано суду документального підтвердження витрат на оплату дозволів італійській компанії „Форер Логістік” та витрат на поїздку представника відповідача в Угорщину та Італію.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до  ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 236,63 грн.

Справа вирішується в межах продовженого головою господарського суду Закарпатської області строку вирішення справи, що передбачено ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, ч. 3 ст. 69, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Автомех” (Закарпатська область,     м. Хуст, вул. І. Франка, 203, код 20468509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Логістик Сервіс” (м. Київ,                               вул. Автозаводська, 2, код 32915150) суму 18827,10 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень десять копійок) грн. та суму 236,63 (двісті тридцять шість гривень шістдесят три копійки) грн. відшкодування судових витрат.

          Видати наказ.

3.          В частині позову про стягнення 27110,40 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                         В.С. Русняк