Рішення

від 20.08.2009 по справі 21/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  21/56

20.08.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут прогресивних стоматологічних технологій»

доВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

простягнення  52623,42 грн.

                                    Суддя Шевченко Е.О.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Морозова Т.В. –представник за довіреністю № 46 від 19.05.2009 року;

Від відповідача:Спахова О.Ю. –представник за довіреністю № 484 від 13.12.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставлених медикаментів та пені в сумі 52623,42 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов, укладеного між сторонами договору, відповідач не здійснює оплату вартості отриманого від  позивача товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 52159,13 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку, та на яку нараховується пеня на загальну суму 467,29 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що відповідач на підставі умов Договору має право відмовити позивачу у здійсненні оплати вартості  товару, оскільки позивачем не надано повного пакету документів на оплату.  

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.03.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»(надалі –замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інституту прогресивних стоматологічних технологій»(надалі –виконавець, позивач) був укладений договір № 67/0/1-09 (далі - Договір) про медикаментозне забезпечення, відповідно до умов якого позивач зобов'язується за завданням відповідача забезпечувати медикаментами та медичними матеріалами застрахованих осіб відповідача (далі - клієнти), відповідно до Додатку № 1 до даного Договору, а відповідач зобов'язується оплатити вартість медикаментів, наданих позивачем клієнтам.

На виконання умов договору, позивачем були поставлені товари клієнтам відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними сторонами актами виконаних робіт від 08.04.2009, від 02.04.2009, від 26.03.2009, податковими накладними  від 26.03.2009 № 430 на загальну суму 4700,52 грн., від 26.03.2009 № 429 на загальну суму 19403,30 грн., від 31.03.2009 № 431 на загальну суму 8271,47 грн., від 31.03.2009 № 432 на загальну суму 740,34 грн., від 02.04.2009 № 531 на загальну суму 48,71 грн., від 02.04.2009 № 530 на загальну суму 5005,15 грн., від 10.04.2009 № 533 на загальну суму 6026,70 грн., від 10.04.2009 № 532 на загальну суму 7960,16 грн. Всього було здійснено поставку товару на загальну суму 52156,35 грн.

 Відповідно до п. 4.1 Договору оплата послуг виконавця здійснюється відповідачем на підставі наступних документів: рахунку позивача; акту виконаних робіт; копії або оригіналу рецепту за формою відповідача, або оригіналу рецепту за стандартною формою медичного закладу, або копії заяви на видачу медикаментів відповідача згідно форми; податкової накладної.

Дані документи надаються відповідачу позивачем не пізніше 5 числа місяця, наступним за звітнім. (п. 4.2 Договору).

Оплата відповідачем рахунку здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту одержання від позивача рахунку та інших документів, зазначених в п. 4.1 Договору (п. 4.3. договору).

Відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, що також не заперечується відповідачем.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач повністю визнає наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 52156,13 грн., проте зазначає що позивачем для здійснення оплати не було надано всі необхідні документи, а саме податкові накладні. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, за умовами договору розрахунок за поставлений товар відповідачем здійснюється протягом 7 днів з моменту одержання від позивача пакету документів. Позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача всього пакету документів, які передбачені п. 4.1 Договору.

За таких обставин, для встановлення строку виконання відповідачем зобов'язань по Договору, необхідно застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 23.04.2009 року направив відповідачу претензію № 37/09 від 23.04.2009 з вимогою негайно погасити заборгованість у розмірі 52623,42 грн.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та виконання.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що відповідач заборгованість за отриманий товар у розмірі 52156,13 грн. не погасив, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 467,29 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.3 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, як було встановлено судом, строк оплати відповідачем вартості товару, був встановлений сторонами, в залежності від моменту надання позивачем всього пакету документів, передбаченого п. 4.1 Договору, а позивачем не надано до суду доказів надання  відповідачу таких документів, то строк з якого відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання обчислюється з дати направлення претензії, а саме 23.04.2009.

За таких обставин та з урахуванням того, що за розрахунком пені наданим позивачем до суду, пеня розраховувалась за період з 12.03.2009 по 23.04.2009, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 838, 854, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

     2.  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11р, код 31241449, рахунок 26507001306565 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідаьністю «Інститут прогресивних стоматологічних технологій»(02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 11/53, код ЄДРПОУ 30529866, п/р 26004001107131 в КИФ АКБ УСБ м. Києва, МФО 322012)  заборгованість у  розмірі 52156 (п'ятдесят дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 13 коп.,    витрати по сплаті державного мита в сумі 521 (п'ятсот двадцять одна) грн. 56 коп., та 309 (триста дев'ять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частини позову відмовити.

      4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

      Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя                                  Шевченко Е.О.

Дата підписання: 01.09.2009