Рішення

від 05.02.2007 по справі 2/2000

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/2000

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2007 р.                                                     Справа № 2/2000

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенко О.М.

при секретарі Зоренко В.М.

за участю представників сторін

від позивача Мицько Р.М. (довіреність від 29.12.06)

від відповідача Кадука С.О. (довіреність від 01.01.07), Хомчук В.А. (довіреність від 03.11.06)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 22479139,77 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 17045667,55 грн. боргу за поставлений природний газ по договору № 10/16-1461 від 25.12.2000р., 2382899,10 грн. пені, 1837330,69 грн. інфляційних, 1213242,43 грн. 3% річних.

В наданому суді відзиві від 12.07.04р., відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та заперечує проти нарахування комерційних втрат і в частині стягнення пені.

В судове засідання представник позивача надав акт звірки розрахунків станом на 31.12.06, згідно якого основний борг відповідача, у зв'язку з частковою сплатою після пред'явлення позову до суду, становить 16491826,09 грн.

В своїх письмових поясненнях та доповненнях до пояснень, відповідач заперечує проти нарахування пені, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.03 №554-VІ та прийнятої на його виконання Постанови КМ України "Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги" від 27.06.03 №976 житлово-комунальними підприємствами на заборгованість громадян, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом за надані послуги укладалися договори на реструктуризацію на термін до 60 місяців, суми договорів яких включали в себе заборгованість споживачів станом на 01.07.03, в тому числі заборгованість за спожитий населенням природний газ в 2001 році. Статтею 5 вищевказаного закону чітко вказано, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальником енергоносіїв. Тобто, позивач, який виступає постачальником енергоносіїв для споживачів не мав правових підстав для нарахування пені на суму боргу за спожитий природний газ за 2001 рік населенням, яка була реструктуризована ВАТ "Житомиргаз".   

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.01.07 по 02.02.07 та з 02.02.07 по 05.02.07.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд 

ВСТАНОВИВ:

25.12.00 між ВАТ "Житомиргаз" та ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є позивач) був укладений договір на постачання природного газу №10/16-1461, згідно якого позивач зобов'язувався поставити природний газ , а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його до 10 числа наступного за звітним місяця.

На виконання умов договору, позивач протягом січня-грудня 2001 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 404918,894 тис. куб. м. на загальну суму 50398079,40 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу.

За отриманий газ відповідач розрахувався частково в сумі 33352411,85 грн.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 17045667,55 грн.

Згідно наданого позивачем в судове засідання акту звірки, відповідач частково погасив заборгованість після пред'явлення позову до суду в розмірі 553841,46 грн., тому суд припиняє провадження в справі в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі ст 80 ч.1 п.1-1 ГПК України.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 16491826,09 грн.

Відповідно дост.5.1 укладеного між сторонами договору остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10-го числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо невизнання позову в частині стягнення комерційних втрат.

Так, прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в актах приймання передачі з урахуванням комернційних втрат, відповідач, як покупець за договором в силу ст.ст. 4, 128, 130, 161, 162, 245 ЦК УРСР набув як право власності на вказану продукцію, так і ризик її випадкової загибелі (знищення), а відтак, зобов'язаний зобов'язаний здійснити оплату вказаної продукції за встановленими цінами.

Господарський суд не бере до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи від 03.10.06, яким не дана відповідь на поставлені судом питання.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за період з січня 2002 року по квітень 2004 року в сумі 1837330,69 грн. та 3% річних за 868 днів починаючи з 11.01.02  по 28.05.04 в сумі 1210242,43 грн.

Позов в цій частині підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Розрахунок суми інфляційних  нарахувань  на  суму  боргу  та  3%  річних  зроблений,  у  тому  числі,  за  період,  що  передував  набранню чинності ЦК України.  У цей період був  чинним ЦК УРСР,   статтею   214   якого   передбачена відповідальність  боржника  за  прострочення  виконання  грошового зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за  весь  період  прострочення,  а також   три   проценти  річних,  якщо  законом  або  договором  не встановлений  інший  розмір  процентів.  Прикінцевими  положеннями Закону  України  "Про  внесення  зміни  до  статті  214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.99 року N 1136-XIV, яким зазначена стаття викладена в новій редакції,  передбачено, що цей  Закон  не  поширюється  на  правовідносини,  що  виникають  з прострочення   виконання  грошового  зобов'язання,  пов'язаного  з оплатою населенням комунальних послуг.

Судом встановлено, що предметом укладеного між сторонами договору від 25.12.00,  на якому ґрунтуються  позовні  вимоги,  є  постачання природного  газу  для потреб населення.

Таким чином безпідставними є вимоги позивача про застосування індексів інфляції та стягнення 3% річних за період до 01.01.04, тобто до дня втрати чинності ЦК УРСР та набрання чинності ЦК України.

Така ж позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 14.02.06 №15/444.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних за період з січня 2004 р. по квітень 2004 року буде становити 494324,36 грн. з розрахунку:

17045667,55 грн. х 102,9% - 17045667,55 = 494324,36

Розмір 3% річних за період з 01.01.04 по 28.05.04 буде становити 207350,04 грн. з розрахунку:

17045667,55 грн. х 3% : 365 днів х 148 днів = 207350,04

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 29.05.03 по 28.05.04 в сумі 2382899,10 грн.

Позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково.

Пунктом 6.2 укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу за кожний день прострочення  розрахунків.

Відповідно до ст.232 ч.6 ГК України, який набрав чинності 01.01.04, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання  припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язаня мало бути виконаним.

Таким чином суд відмовляє в стягненні пені за період з 01.01.04 по 28.05.04, так як вимога в цій частині є безпідставною, та стягує пеню за період з 29.05.03 по 31.12.03 в розмірі 1418759,95 грн. з розрахунку:

17045667,55х7%х2:364днівх217днів=1418759,95.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача на позовну вимогу щодо стягнення пені з посиланням на статтю 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати,  плати  за  житлово-комунальні  послуги,  спожиті  газ   та електроенергію" від 20.02.2003 року, в якій зазначено, що на   суму   реструктуризованої заборгованості    не    нараховується   пеня   житлово-комунальним підприємствам  на  їхню   заборгованість   перед   постачальниками енергоносіїв,  інших  матеріальних цінностей,  що використовуються для надання послуг.

По-перше пеня нарахована по зобов'язанням, які виникли у 2001 році, тобто до набрання чинності вказаним законом.

По-друге позивачем не надано доказів реструктуризації боргу споживачів газу на суму боргу відповідача перед позивачем. З представлених позивачем копій договорів з громадянами-споживачами не вбачається за який період виникла заборгованість, яка розстрочується. Сума боргу споживачів по представленим договорам є незначною порівняно з боргом відповідача перед позивачем.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в частині стягнення 16491826,09 грн. основного боргу, 494324,36 грн. інфляційних, 207350,04 грн. 3% річних, 1418759,95 грн. пені, припиняє провадження в справі в частині стягнення 553841,46 грн. основного боргу та відмовляє в іншій частині позову.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35, код 03344071) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  (03035, м.Київ, вул.Урицького, 45)

- 16491826 грн. 09 коп. основного боргу,

- 494324 грн.36 коп. інфляційних,  

- 207350 грн. 04 коп.  річних (3%),

- 1418759 грн.95 коп. пені,

- 1449 грн. 45 коп. витрат по оплаті мита,

- 100 грн. 61 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Припинити провадження в справі в частині стягнення 553841,46 грн. основного боргу.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                                               Дата підписання  12.03.07.

Суддя                                                                     Тимошенко О.М.