Рішення

від 13.08.2009 по справі 28/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/239

13.08.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю “Акварель - прінт”, м. Київ

про          стягнення 24 463,92 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Косинська Т.М. за дов. б/н від 09.07.2009

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Міхаель Хубер Україна” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Акварель - прінт” про стягнення 24 463,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов'язань за Договором №10/09/07 від 10.09.2007 року щодо повної оплати вартості поставленого товару. Також позивач зазначає, що ним поставлявся відповідачеві товар і після закінчення дії Договору №10/09/07, однак відповідачем зазначений товар також оплачено не було.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.07.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 25 021,06 грн., які розміщені на п/р 26008053105637 в КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.08.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

10.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Укаїна»(далі за текстом –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Акварель - прінт»(далі за текстом –відповідач) було укладено договір №10/09/07,  відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач зобов'язувався своєчасно прийняти поліграфічні матеріали (далі –товар) та здійснювати оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна  сума договору складає 200 000,00 грн. у рік, яка може бути зменшена чи збільшена за згодою сторін. Ціни на товар, що поставляється, обумовлюються окремо на кожну партію поставки та вказуються в рахунках –фактурах (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплатити поставку протягом 30 календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної. Підставою для оплати товару є рахунок –фактура (п.3.5 договору).

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними документами:

-          видаткова накладна №МІХ-005505 від 24.10.07 на суму 2 423,48 грн. (р/ф №МІХ-004027 від 24.10.07, довіреність НБЄ №107012 від 24.10.07);

-          видаткова накладна №МІХ-005684 від 01.11.07 на суму 2 349,24 грн. (р/ф №МІХ-004145 від 01.11.07, довіреність НБЄ №107025 від 01.11.07);

-          видаткова накладна №МІХ-005852 від 09.11.07 на суму 493,92 грн. (р/ф №МІХ-004276 від 09.11.07, довіреність НБЄ №107032 від 09.11.07);

-          видаткова накладна №МІХ-006036 від 19.11.07 на суму 2 351,86 грн. (р/ф №МІХ-004402 від 19.11.07, довіреність НБЄ №107036 від 19.11.07);

-          видаткова накладна №МІХ-006191 від 26.11.07 на суму 1 927,44 грн. (р/ф №МІХ-004507 від 26.11.07, довіреність НБЄ №107048 від 26.11.07);

-          видаткова накладна №МІХ-001 803,60 від 05.12.07 на суму 1 803,60 грн. (р/ф №МІХ-004683 від 05.12.07, довіреність НБЄ №107055 від 05.12.07);

-          видаткова накладна №МІХ-006637 від 12.12.07 на суму 1 924,44 грн. (р/ф №МІХ-004833 від 12.12.07, довіреність НБЄ №107062 від 12.12.07);

-          видаткова накладна №МІХ-006842 від 20.12.07 на суму 4 927,44 грн. (р/ф №МІХ-004966 від 20.12.07, довіреність НБЄ №107072 від 24.10.07);

Крім того, позивачем відповідачу протягом січня-лютого 2008 року було здійснено поставку товару без укладання письмового договору на підставі наступних видаткових накладних:

-          видаткова накладна №МІХ-000154 від 16.01.08 на суму 1 891,66 грн. (р/ф №МІХ-000128 від 16.01.08, довіреність НБЄ №107085 від 16.01.08);

-          видаткова накладна №МІХ-000549 від 08.02.08 на суму 3 261,05 грн. (р/ф №МІХ-000435 від 05.12.08, довіреність НБЄ №107103 від 08.02.08);

-          видаткова накладна №МІХ-000934 від 29.02.08 на суму 2 509,80 грн. (р/ф №МІХ-000884 від 29.02.08, довіреність НБЄ №107112 від 29.02.08); всього на суму 25 863,93 грн.

Зазначені товарно –розпорядчі документи оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався з позивачем  частково, сплативши 21.02.2008 року 1 400,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 24 463,92 грн.

03.10.2008 року представнику відповідача було вручено позивачем претензію на суму 24 463,92 грн.

09.04.2009 року позивач направив відповідачу лист –вимогу (лист.№2 від 08.04.09) щодо сплати 7 662,51 грн., за товар отриманий протягом січня –лютого 2008 року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач відповідь на листи не надав, в повному обсязі за поставлені товари в установлені  строки не розрахувався, на дату звернення до суду розмір заборгованості складає 24 463,92 грн., що зокрема підтверджується довідкою за підписом директора та головного бухгалтера компанії, скріпленим печаткою позивача.

Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки №10/09/07.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу  України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено вище, п.3.1 Договору визначено, що оплата здійснюється відповідачем протягом 30-ти календарних днів з моменту оформлення видаткових документів.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №10/09/07 від 10.09.2007 року в розмірі 16 801,41 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що поза межами строку дії договору №10/09/07 відповідачу було поставлено позивачем товар на суму 7 662,51 грн.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В даному випадку матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ „Міхаель Хубер Україна” та ТОВ „Акварель - прінт” цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі ТОВ „Міхаель Хубер Україна” певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ „Акварель –прінт” зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір поставки в спрощений спосіб.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити суму заборгованості (лист –вимоги №2 від 08.04.2009 року) , однак, відповідач протягом встановленого законом строку з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача  суми заборгованості в розмірі 7 662,51 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав, в судові засідання не зявився, проти позову не заперечив.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

         Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Акварель - прінт»(04215, м. Київ, вул. Світлиць кого, 24-а, р/р 26008053105637 в  КРУ КБ “Приватбанк”, МФО 321842, код ЄДРПОУ 31514646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Міхаель Хубер Україна” (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9-г,  р/р 26002001305782 в ЗАТ „ОТП Банк, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33496053) 24 463,92 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні дев'яносто дві копійки) основного боргу, а також 244,64 грн. ( двісті сорок чотири гривні шістдесят чотири копійки) –державне мито та 312,50 грн. (триста дванадцять  гривень п'ятдесят копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 14.08.2009 року.