Рішення

від 14.08.2009 по справі 17/198/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/198/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.09                                                                                        Справа №  17/198/09

Суддя   

за позовною заявою: комунального підприємства “Запоріжагролізинг”, 69054,                     м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-В

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт”, 69065, м. Запоріжжя, м-н Інженерний, 1, кв. 417

про стягнення 77 204,74  грн.

                                                                                                   суддя          Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача:       не з'явився

від відповідача:   не з'явився     

СУТЬ СПОРУ:

18.06.09 до господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство “Запоріжагролізинг” (надалі - КП “Запоріжагролізинг”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” (далі - ТОВ “ВК “Запоріжсільгосппродукт”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш в сумі 77 204,74 грн., з яких: 66 994,40 грн. - сума основного боргу, 4 537,26 грн. пені, 1 892,03 грн. - інфляції, 3 781,05 грн. - 20 % річних.

Ухвалою від 18.06.09 судом порушено провадження у справі № 17/198/09, судове засідання призначено на 13.07.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалами від 13.07.09, 30.07.09 у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено відповідно на 30.07.09 та на 14.08.09.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування  технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 14.08.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив наступне. 15.12.08 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш, за умовами якого позивач передав відповідачу товар, а саме 145 т 640 кг пшениці фуражної на загальну суму 66 994,40 грн. Свої зобов'язання щодо оплати вартості товару відповідачем не виконані, внаслідок чого сума основного боргу на час звернення з позовом до суду становить 66 994,40 грн. За порушення строків оплати товару відповідачу нараховано пеню за період з 01.03.09 по 11.06.09 в сумі 4 537,26 грн. Окрім того, за користування чужими грошовими коштами відповідачу нараховано 20 % річних в розмірі 3 781,05 грн. У зв'язку з чим, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 525, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 225, 230, 231, 232  ГК України стягнути з відповідача 77 204,74 грн.  

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені за адресою, зазначеною в позовній заяві яка відповідає адресі вказаній у витязі державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 637558 станом на 30.07.09 згідно з яким місцезнаходженням ТОВ “Виробнича компанія “Запоріжстальпродукт” є: 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, 1, к. 417. Зазначене надає підстави для висновку про те, що судом були вжиті заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  

ВСТАНОВИВ:

15.12.08 між комунальним підприємством “Запоріжагролізинг” (Кредитор), який діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-виробниче підприємство “Інтерсоюз” (Боржник) і товариством з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу предмету застави в кредит № 3/пш, за умовами якого (п. п. 1.2, 1.2) Кредитор, на підставі ст. ст. 23, 24, 26, 27, 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень”, що дії від імені Боржника, зобов'язується передати в установлений строк Покупцю товар (145 т 640 кг пшениці фуражної), який є предметом застави за договором застави майбутнього врожаю, укладеного між Кредитором і Боржником від 30.10.07(далі договір застави), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, на умовах відстрочки платежу в порядку і в строки, що визначені даним договором.

Кредитор зобов'язується передати товар Покупцю в строк до 20.12.08 (п. 3.1). Датою передачі товару вважається дата підписання акту прийому - передачі товару, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.3).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору 16.12.08 КП “Запоріжагролізинг” передано, а ТОВ “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” прийнято пшеницю фуражну в кількості 145 т 640 кг на загальну суму 66 994,40 грн. про що свідчить акт приймання - передачі товару до договору купівлі - продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш, копія якого залучена до матеріалів справи.  

Відповідно до п. 4.3 зазначеного вище договору, оплата товару здійснюється частинами на умовах розстрочки платежу. Період розстрочки встановлюється з дати передачі товару до 28.02.09.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість за поставлений товар на підставі спірного договору становить 66 994,40 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 66 994,40 грн. підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не надав суду доказів сплати зазначеної заборгованості, суд вважає, що на підставі спірного договору на час розгляду справи № 17/198/09 в суді за відповідачем існує заборгованість в сумі 66 994,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 994,40 грн. основного боргу за  договором купівлі-продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш, суд визнає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний  сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати платежів, встановлених п. 4.3 даного договору, Покупець сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки платежу, за кожний день прострочки, а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних за весь період прострочки.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 4 537,26 грн. пені за період з 01.03.09 по 11.06.09.

Факт прострочення оплати товару матеріалами справи доведений. Пеня в сумі                   4 537,26 грн. розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 258 ЦК України та підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлено, що договором купівлі-продажу предмету застави в кредит № 3/пш, встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи наданий суду розрахунок позивача, розмір 20 % річних за період з 01.03.09 по 11.06.09 складає 3 781,05 грн. Вимогу в цій частині суд визнає доведеною та задовольняється судом.  

Також позивачем заявлено до стягнення 1 892,03 грн. інфляційних витрат за березень –травень 2009 року в сумі 1 892,03 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 772,05 грн. державного мита та 312,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” (69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, 1, к. 417, код ЄДРПОУ 36163989, р/р 26005060234580 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь комунального підприємства “Запоріжагролізинг” (69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-В, код ЄДРПОУ 32977175, р/р 26004056900001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) - 66 994 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 4 537 (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 26 коп. пені, 3 781 (три тисячі сімсот сімдесят одну) грн. 05 коп. 20 % відсотків річних, 1 892 (одну тисячу вісімсот дев'яносто дві) грн. 03 коп. - інфляції, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 05 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                   Суддя                                                     В.Л. Корсун