Рішення

від 15.09.2009 по справі 10/141-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/141-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15.09.2009                                                                Справа №  10/141-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Александрової Л.І. при секретарі Валігурському Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом Херсонського національного технічного університету

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"  

про стягнення 51819 грн. 78 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Ісаєв А.М. начальник юрвідділу; Євтушенко І.М. заступник головного бухгалтера; Андрєєв Д.В. - представник; Плесняєва-Іващенко С.М. - представник;

від відповідача - Гололобов М.І. - юрисконсульт.

Справу розглянуто за межами строку встановленого статтею 69 ГПК України на підставі ухвали голови господарського суду від 14.07.2009 р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з розрахункового рахунку відповідача 51819 грн. 78 коп. збитків.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що сторонами неправомірно встановлено у договорі про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до гуртожитків позивача від 01.01.06 р. №128 (юр) та від 01.11.2006 р. №128 (ТЕЦ) тариф для бюджетної установи, у той час, як на думку позивача, мав бути встановлений тариф "для населення". Внаслідок фактичної сплати вказаного тарифу, на думку позивача, останньому завдано збитки, що становлять різницю між тарифом "для бюджетних установ" та тарифом "для населення".

Заявою №60 від 14.09.2009 р. позивач збільшив позовні вимоги - просить також визнати недійсним п. 5 Договору №128 від 01.01.2006 р. з моменту укладення договору. Зазначеним пунктом договору визначено тариф, за яким відповідач зобов'язаний був оплачувати вартість наданих позивачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що оплата його послуг здійснювалась позивачем на підставі укладених між сторонами договорів, якими від 01.01.06 р. №128 (юр) та від 01.11.2006 р. №128 (ТЕЦ) за тарифами встановленими пунктом 5 вказаних договорів. Крім того, вважає, що позивачем необґрунтовано та не надано доказів того, що ним понесені збитки.

Щодо вимог про визнання недійсним п. 5 Договору №128 від 01.01.2006 р., то представник відповідача в судовому засіданні їх також не визнав, вказуючи на те, що спірним пунктом фактично встановлено ціну договору, яка є істотною його умовою, а при недосягненні згоди щодо істотної умови договору договір не може бути укладеним.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд  

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції0 (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 р., послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір).

Цією ж постановою затверджено типовий Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Між сторонами був укладений Договір №128 (юр) від 01.01.2006 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

01 листопада 2006 року сторонами був укладений новий Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №128 (ТЕЦ).

Відповідно до умов даних Договорів відповідач зобов'язався надати послуги з постачання позивачу теплової енергії, а відповідач - оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.   

Пунктом 5 Договору №128 (юр) від 01.01.2006 р. встановлено тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення в розмірі 92 грн. 97 коп./Гкал (з ПДВ). Пунктом 5 Договору №128 (ТЕЦ) від 01.11.2006 р. тариф встановлений в розмірі - 138,94 грн./Гкал (з ПДВ).

Визначені сторонами в пунктах 5 Договорів тарифи затверджені рішеннями Херсонської міської ради від 29.07.2005 р. №359 та від 30.06.2006 р. №301 як тарифи для установ бюджетної сфери.

Серед об'єктів позивача до яких відповідачем здійснюється надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є три гуртожитки. За період з січня 2006 року по березень 2007 року включно позивачем було сплачено за надані відповідачем послуги до гуртожитків, на підставі Договорів №128 (юр) від 01.01.2006 р. та №128 (ТЕЦ) від 01 листопада 2006 року, 204487 грн. 07 коп., що встановлено Актом перевірки Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області №03-18/20 від 12.09.2008 року.

Проте, позивач вважає, що розмір тарифу встановленого для установ бюджетної сфери був безпідставно визначений сторонами в Договорах  як тариф для оплати позивачем послуг, що надавались відповідачем щодо гуртожитків. Вважає, що фактично при оплаті послуг з централізованого постачання гарячої води та опалення до гуртожитків необхідно було здійснювати розрахунки за тарифом встановленим для населення.

Рішеннями Херсонської міської ради від 29.07.2005 р. №359 та від 30.06.2006 р. №301 тарифи для населення затверджені на рівні 78,09 за 1 Гкал та 116,7 за 1 гкал відповідно.

Різницю сплачених позивачем відповідачу коштів за тарифом "для бюджетних установ" та тарифом "для населення", яка становить 51819 грн. 78 коп., позивач вважає збитками, які і просить стягнути з відповідача.

Статтею 627 Цивільного кодексу визначено, що Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з  урахуванням вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог розумності та справедливості.

Договір №128 (юр) від 01.01.2006 р. укладений між сторонами на підставі чинного законодавства, а саме Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 р. і рішень Херсонської міської ради від 29.07.2005 р. №359 та від 30.06.2006 р. №301 та не суперечить їм.

Таким чином позивачем не надано доказів невідповідності спірного пункту договору чинному законодавству.

Ціна Договору встановлена сторонами у пункті 5 за взаємною згодою є істотною умовою договору, без досягнення згоди щодо якої договір вважався б неукладеним. Ціна встановлена сторонами у відповідності до тарифу встановленого органом місцевого самоврядування.

За таких обставин, в задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 5 Договору №128 від 01.01.2006 р. має бути відмовлено.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про внесення змін до спірного пункту договору .

Щодо вимоги про стягнення збитків в сумі 51819 грн. 78 коп. суд зазначає наступне.   

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Аналогічну норму містить ст. 224 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті  906 ЦК України, на яку посилається позивач встановлено, збитки, завдані  замовнику  невиконанням  або  неналежним виконанням  договору  про  надання  послуг  за  плату,  підлягають відшкодуванню виконавцем,  у разі наявності його вини,  у  повному обсязі,  якщо  інше  не  встановлено договором.  Виконавець,  який порушив договір про надання послуг за  плату  при  здійсненні  ним підприємницької  діяльності,  відповідає за це порушення,  якщо не доведе,  що  належне  виконання  виявилося  неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. Лише при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Для покладання на відповідача обов'язку відшкодування збитків, у даному випадку, необхідно довести факт невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При цьому причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім (прямим).

Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону.

Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Позивач пред'явивши позов про стягнення заподіяних збитків не посилається на неналежне виконання відповідачем свої обов'язків за Договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Не надано ним і доказів такого невиконання.

Позивачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не доведений факт  невиконання договірних зобов'язань відповідачем, що в свою чергу виключає порушення цивільних прав позивача, завдання йому збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нарахування вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювалось відповідачем та оплачувалось позивачем на підставі Договорів №128 (юр) від 01.01.2006 р. та №128 (ТЕЦ) від 01 листопада 2006 року. Зміни до умов зазначених Договорів  щодо тарифів на послуги сторонами не вносились.

За таких обставин, в задоволені позовних вимог про стягнення 51819 грн. 78 коп. має бути також відмовлено.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Копії даного рішення надіслати сторонам у справі.

         Суддя                                                                  Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 17.09.2009 р.