Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/11490/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/11490/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РТН» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення 9 294,85 доларів США

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Мачульний О.І. (довіреність від 23.03.2015); Хорошайло О.В. (довіреність від 23.03.2015); від відповідача - не з'явився.

встановив:

05.05.2015 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РТН» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про зобов'язання відповідача перерахувати кошти за платіжними дорученнями в іноземній валюті № 006 від 10.12.2014 на суму 72 648 дол. США 59 центів, № 10 від 25.12.2014 на суму 20 300 дол. США Raycom Shipping Service Corporation, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на його користь пеню у розмірі 9 294 дол. США 85 центів.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем перерахунку коштів за платіжними дорученнями відповідно до договору на розрахунково-касове обслуговування № 1/15/776.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.05.2015 порушено провадження у справі № 910/11490/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2015.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що станом на 10.06.2015 залишок коштів на поточному рахунку клієнта становить 175,00 доларів США та з платіжних доручень клієнта вбачається, що строк їх виконання сплив, а виконання відповідачем платіжних доручень, строк виконання яких сплив, суперечить вимогам діючого законодавства України. Крім того відповідач зазначав, що перекази грошових коштів банком були здійснені вчасно, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з банку пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 21.07.2015.

02.07.2015 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюється приписами ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Клопотання позивача про витребування в ПАТ «Фінанси та Кредит» документів SWIET в форматі МТ 103 по платежам ТОВ «РТН» у доларах США, які було здійснено за період з 11.12.2014 по 22.01.2015 не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість, крім того позивачем не подано доказів відмови вказаного органу від надання позивачу необхідних відомостей. Крім того, ухвалою суду від 27.07.2015 зобов'язано відповідача надати зазначені у клопотанні позивача докази.

Представники позивача з'явилися в судове засідання 11.08.2015, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2015 не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (відповідачем, банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РТН" (позивачем, клієнтом) укладено договір № 1/15/776 на розрахунково - касове обслуговування (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26002115177601, і поточний рахунок в іноземній валюті: № 26001115177602 та № 26057115177601 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Відповідно до п. 2.2. договору списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно пункту 2.4. договору умови та порядок роботи за системою "Клієнт - Банк" регламентуються окремим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3.2. договору визначено, що банк також, взяв на себе зобов'язання вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1 договору).

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "РТН" було надано відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" платіжні доручення в іноземній валюті № 006 від 10.12.2014 та № 10 від 25.12.2014 про перерахування з поточного рахунку позивача у відповідача на рахунок бенефіціара 0514322803405 IBAN AE310260000514322803405 Raycom Shipping Service Corporation, 3411 Silverside Road, Rodney Building, Suite 104, Wilmington, USA, відкритий у банку - бенефіціара Emirates NBD Bank PJSC, P.O. Box 43884, Abu Dhabi, U.A.E. SWIFT: EBILAEADADB, грошових коштів у розмірі 72 648,59 дол. США та 20 300,00 дол. США.

Згідно із наявної у матеріалах справи банківської виписки Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" здійснив переказ коштів з належного позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "РТН" з рахунку №2600.1.1.151776.02 на транзитний рахунок по списанню платежів з кореспондентського рахунку філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», дата відправки валюти банком за платіжним дорученням № 006 від 10.12.2014 на суму 72 648,59 дол. США - 11.12.2014; за платіжним дорученням № 10 від 25.12.2014 на суму 20 300,00 дол. США - 26.12.2014.

03.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 4 від 03.02.2015, в якому просив надати відомості щодо невиконання платіжних дорученнь за період з 11.12.2014 по 22.01.2015 включно.

Із матеріалів справи вбачається, що компанія Raycom Shipping Service Corporation банківські перекази у розмірі 72 648,59 дол. США та у розмірі 20 300,00 дол. США у відповідності з платіжними дорученнями № 006 від 10.12.2014 та № 10 від 25.12.2014 не отримувала.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти за платіжними дорученнями № 006 від 10.12.2014 та № 10 від 25.12.2014.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами пункту 21.1 статті 21 та статті 22 Закону ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Відповідно до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Статтею 30 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Згідно з пунктами 2.15, 2.16 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

Пунктом 2.19 Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Позивач документально підтвердив невиконання відповідачем умов Договору та невиконання платіжних доручень.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у прийнятті до виконання платіжних доручень № 006 від 10.12.2014 та № 10 від 25.12.2014 та повернення їх позивачу без виконання з встановлених законом підстав.

Крім того, позивач подав суду банківські виписки з рахунку Raycom Shipping Service Corporation за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з яких вбачається, що грошові кошти на визначений позивачем рахунок не надійшли та Банком у встановленому чинним законодавством України та договором порядку спірні платіжні доручення не виконані.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодекс України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до 2.1. договору передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Отже, оскільки умовами договору не передбачено іншого, то відповідач був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження (пункт 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі, зокрема, порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Отже, не виконанням наданих позивачем платіжних доручень № 006 від 10.12.2014 та № 10 від 25.12.2014, та не перерахуванням коштів за вказаними у них реквізитами, є порушенням з боку відповідача встановлених договором, укладеним між сторонами, та Законом зобов'язань щодо повного та вчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача, а відтак, позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжні доручення № 006 від 10.12.2014 та № 10 від 25.12.2014 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9294,85 доларів США, суд зазначає таке.

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% від суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам діючого законодавства.

Щодо розподілу судових витрат у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з 01.01.2014 розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становить 1218 грн., а за подання позовних заяв майнового характеру - не менше 1827 грн. та не більше 73080 грн.

Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача виконати подані позивачем платіжні доручення на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування. З огляду на це суд дійшов висновку, що фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

У підпунктах 1.6 та 1.24 пункту 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» також надано тлумачення, що документом на переказ є, зокрема, паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу та їх клієнтами для передачі доручень на переказ коштів, а переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Отже, із наведеного тлумачення також вбачається, що наслідком зобов'язання банку виконати платіжне доручення буде рух певної конкретної визначеної у дорученні суми грошових коштів, які відповідно можуть бути вартісно оцінці.

Висновку про те, що вимога виконати платіжне доручення є майновою вимогою дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 № 3-24гс15, який вказав, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

При цьому висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, суд доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжні доручення направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, та отже такі позовні вимоги є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

Ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову (п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Із платіжного доручення № 289 від 29.04.2015 вбачається, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 6 574,07 грн.

Враховуючи те, що заявлена вимога є майновою, а також виходячи з офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України на день подання позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 43 208,08 грн.

Враховуючи часткову сплату позивачем судового збору при зверненні до суду із даною позовною заявою, з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 36 634,01 грн. несплаченого судового збору.

Крім того, враховуючи задоволення позовних вимог, а також положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6 574,07 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) перерахувати грошові кошти за платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю "РТН" (03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд 19, код 37441500) № 006 від 10.12.2014 на суму 72 648,59 дол. США та № 10 від 25.12.2014 на суму 20 300,00 дол. США одержувачу Raycom Shipping Service Corporation (3411 Silverside Road, Rodney Building, Suite 104, Wilmington, USA, 0514322803405, IBAN AE310260000514322803405, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТН" (03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд 19, код 37441500) 9294,85 доларів США пені, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Державного бюджету України 36 634 грн 01 коп. судового збору, видати наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТН" (03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд 19, код 37441500) 6 574 грн 07 коп. судового збору, видати наказ.

В судовому засіданні 11.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 17.08.2015.

Суддя В.О. Демидов