Рішення

від 10.08.2015 по справі 910/14969/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015Справа №910/14969/15

За позовом Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 233 450, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ляпін Д.В.;

від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство «Гроцький Транс Експедиція» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 233 450, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами-заявками № 0902/15 від 09.02.2015 та № 1702/15 від 17.02.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

02.07.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю останнього надати обґрунтований відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення.

У судовому засіданні 02.07.2015 та 06.08.2015 оголошувалась перерва до 06.08.2015 та 10.08.2015 відповідно у порядку ст. 77 ГПК України.

10.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що листом від 23.03.2015 відповідач підтвердив наявність заборгованості за договорами і повне виконання позивачем своїх зобов'язань.

Крім того, позивач пояснив, що сума заборгованості розраховувалась станом на 23.03.2015 за комерційним курсом купівлі банком валюти, що становив 29 грн. за євро. У зв'язку з чим сума боргу дорівнювала 233 450, 00 грн. (8050 євро*29,00 грн.), при цьому, у разі проведення розрахунку суми заборгованості за офіційним курсом Національного банку України, то сума боргу складає 2 494, 6303*80,5 = 200 817, 74 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність заборгованості.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2015 р. між Приватним підприємством «Гроцький Транс Експедиція» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір-заявку № 0902/15, відповідно до умов якого відповідачем здійснено замовлення вантажоперевезення за маршрутом м. Познань (Польща) - м. Тбілісі (Грузія).

Дата та час завантаження: 11.02.2015.

Транзитний строк доставки вантажу: 18.02.2015.

Ставка фрахту: 4 050, 00 євро.

Строк оплати: 100 % розрахунку протягом 15 днів.

Також, 17.02.2015 р. між Приватним підприємством «Гроцький Транс Експедиція» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір-заявку № 1702/15, відповідно до умов якого відповідачем здійснено замовлення вантажоперевезення за маршрутом м. Гадка - м. Познань (Польща) - м. Тбілісі (Грузія).

Дата та час завантаження: 20.02.2015.

Транзитний строк доставки вантажу: 27.02.2015.

Ставка фрахту: 4 000, 00 євро.

Строк оплати: 100 % розрахунку протягом 15 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено перевезення вантажу за договорами - заявками № 0902/15 від 09.02.2015 та № 1702/15 від 17.02.2015, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR 0000210 та СМR 0000180.

Як стверджує позивач, відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8 050, 00 євро, що за комерційним курсом купівлі банком валюти становить 233 450, 00 грн. (8 050*29 грн.).

Листом від 23.03.2015 відповідач повідомив позивача, що станом на 23.03.2015 оплата згідно договорів № 0902/15 від 09.02.2015 та № 1702/15 від 17.02.2015 не здійснена. Причини несплати відповідачем послуг полягають в неотриманні коштів зі сторони отримувача вантажу, що не стосується Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція».

08.04.2015 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про сплату грошових коштів № 138 від 02.04.2015, в якій зокрема, позивач просив відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 233 450, 00 грн. на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція», яка отримана відповідачем 10.04.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 233 450, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів-заявок № 0902/15 від 09.02.2015 та № 1702/15 від 17.02.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами перевезення вантажу.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1-2 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, надав відповідачу послуги з перевезення на суму 8 050, 00 євро.

Однак відповідач оплати наданих послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені договорами-заявками, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги з перевезення на договором № 1702/15 від 17.02.2015 настав з 18.03.2015, оскільки відповідно до СМR 0000210 датою отримання вантажу є 02.03.2015.

Разом з тим, з товарно-транспортної накладної СМR 0000180 не вбачається дати отримання вантажу, при цьому, враховуючи те, що листом від 23.03.2015 відповідач визнав заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг з перевезення за товарно-транспортною накладною СМR 0000180 настав з 23.03.2015.

Отже, з наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем розрахована сума заборгованості за комерційним курсом купівлі валют станом на 23.03.2015, що становить 29 грн. за євро.

Однак, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 200 817, 74 грн., що розрахована станом на 23.03.2015 за офіційним курсом Національного банку України (2494, 6303*8050,00).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договорів-заявок № 0902/15 від 09.02.2015 та № 1702/15 від 17.02.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 200 817, 74 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63 ідентифікаційний код - 19244992) 200 817 (двісті тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 74 коп. - заборгованості та 4 016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 35 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.08.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.