Постанова

від 21.10.2015 по справі 910/14969/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14969/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Ляпін Д.В.,

від відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 21.08.2015

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015

у справі №910/14969/15

за позовом приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 233450грн.00коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2015 (суддя Бондарчук В.В.) частково задоволено позов ПП «Гроцький Транс Експедиція» та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 200817грн.74коп. вартості послуг перевезення вантажу за договорами-заявками №0902/15 від 09.02.2015 та №1702/15 від 17.02.2015. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем не оплачено виконані позивачем перевезення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Не заперечуючи наявність заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення відповідач посилається на те, що причиною невиплати вантажоперевізнику (позивачу) боргу за надані послуги стало існування заборгованості замовника доставки вантажу перед відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В поданому відзиві позивач зазначає про безпідставність доводів апелянта та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

09.02.2015 р. між ПП "Гроцький Транс Експедиція" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір-заявку № 0902/15, відповідно до умов якого відповідачем здійснено замовлення вантажоперевезення за маршрутом м.Познань (Польща) - м. Тбілісі (Грузія). Дата та час завантаження: 11.02.2015. Транзитний строк доставки вантажу: 18.02.2015. Ставка фрахту: 4 050, 00 євро. Строк оплати: 100 % розрахунку протягом 15 днів.

Також, 17.02.2015 р. між ПП "Гроцький Транс Експедиція" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір-заявку № 1702/15, відповідно до умов якого відповідачем здійснено замовлення вантажоперевезення за маршрутом м. Гадка - м. Познань (Польща) - м. Тбілісі (Грузія). Дата та час завантаження: 20.02.2015. Транзитний строк доставки вантажу: 27.02.2015. Ставка фрахту: 4 000, 00 євро. Строк оплати: 100 % розрахунку протягом 15 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено перевезення вантажу за вказаними договорами - заявками, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR 0000210 та СМR 0000180.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8 050, 00 євро, що за комерційним курсом купівлі банком валюти становить 233 450, 00 грн. (8 050*29 грн.).

Листом від 23.03.2015 відповідач повідомив позивача, що станом на 23.03.2015 оплата згідно договорів № 0902/15 від 09.02.2015 та № 1702/15 від 17.02.2015 не здійснена. Причини несплати відповідачем послуг полягають в неотриманні коштів зі сторони отримувача вантажу, що не стосується ПП "Гроцький Транс Експедиція".

08.04.2015 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про сплату грошових коштів № 138 від 02.04.2015, в якій зокрема, позивач просив відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 233 450, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, яка отримана відповідачем 10.04.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 233 450, 00 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1-2 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договорами, надав відповідачу послуги з перевезення на суму 8 050,00євро, що не заперечується самим відповідачем.

При цьому безпідставними є посилання відповідача викладені в поданій скарзі про те, що причиною невиплати вантажоперевізнику (позивачу) боргу за надані послуги стало існування заборгованості замовника доставки вантажу перед відповідачем, оскільки зобов'язання з оплати вартості перевезення вантажу виникають виключно у відповідача, так як за умовами укладених договорів-заявок відповідач є замовником здійснення перевезень.

Враховуючи строки оплати встановлені договорами-заявками, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги з перевезення на договором №1702/15 від 17.02.2015 настав з 18.03.2015, оскільки відповідно до СМR 0000210 датою отримання вантажу є 02.03.2015.

Разом з тим, з товарно-транспортної накладної СМR 0000180 не вбачається дати отримання вантажу, при цьому, враховуючи те, що листом від 23.03.2015 відповідач визнав заборгованість перед позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк оплати наданих позивачем послуг з перевезення за товарно-транспортною накладною СМR 0000180 настав з 23.03.2015.

З наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем розрахована сума заборгованості за комерційним курсом купівлі валют станом на 23.03.2015, що становить 29 грн. за євро.

Однак, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму заборгованості у розмірі 200 817, 74 грн., що розрахована судом станом на 23.03.2015 за офіційним курсом Національного банку України (2494, 6303*8050,00).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, викладені заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі №910/14969/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

2. Справу № 910/14969/15 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін