Рішення

від 10.08.2015 по справі 911/2728/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р. Справа № 911/2728/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФорксВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Завод будівельних матеріалів і конструкційВ» , м. Вишгород

про стягнення 291 229,24 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -ОСОБА_1 предст. дов. б/н від 05.08.2015;

відповідач - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФорксВ» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Завод будівельних матеріалів і конструкційВ» (відповідач) про стягнення 291 229,24 грн., з яких 191 412, 12 грн. суми основного боргу, 65 994, 83 грн. пені та 33 822,29 грн. 30% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2015р. у справі №911/2728/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 10.08.2015р.

Присутній у судовому засіданні 10.08.2015 року повноважний представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Також надав суду копію статуту ТОВ «Форкс» та банківські виписки позивача станом на 07.08.2015р.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 10.08.2015 року, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав, хоча про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0730106216779 від 09.07.2015р.

Також відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 10.08.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

28 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФорксВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Завод будівельних матеріалів і конструкційВ» (покупець) було укладено Договір поставки № 28-14 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність компресор ЕКО 55, виробництва компанії ЕКОМАК (обладнання), а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах Договору.

У відповідності з п. 1.1. вищевказаного Договору вартість обладнання складає 196 999,20 грн. у т.ч. ПДВ, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить еквівалент 11 126,00 євро, що розраховано за офіційним курсом євро до української гривні, а саме 1 євро = 17,706 грн. та підлягає зміні у випадку зміни офіційного курсу євро по відношенню до української гривні більше ніж на 5%.

Згідно п. 1.2 Договору, постачальник поставляє обладнання у відповідності зі Специфікацією, що є Додатком № 1 до даного Договору та складає його невід'ємну частину.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що позивач здійснює поставку обладнання протягом трьох робочих днів від дня підписання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару покупцю підтверджується належним чином оформленою, підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №481 від 02.09.2014 року, а також довіреністю від 28.08.2014р. № 153, виданою ОСОБА_2 на отримання від ТОВ «Форкс» компресора.

Умовами договору передбачено, що перші тридцять днів після поставки, компресор проходить випробування на виробництві покупця і може бути повернутий постачальнику без оплати за використання, якщо компресор не відповідає задекларованим у специфікації параметрам або незадовільно працює (п. 1.3 договору).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів несправності переданого товару або його невідповідності технічним нормам та повернення його постачальнику, а тому суд приходить до висновку про належне виконання позивачем вимог договору щодо передачі в обумовлені договором строки товару відповідачеві.

Умовами п. 3.2. Договору передбачено, що у випадку зміни курсу євро по відношенню до української гривні більше ніж на 5% на дату, що передує даті платежу оплата здійснюється по курсу на відповідну дату (дату, що передує даті платежу).

У відповідності з умовами Договору, а саме п. 3.1., відповідач зобов'язаний здійснити оплату в такий спосіб: не пізніше 30-ти календарних днів від дати поставки обладнання 30% вартості обладнання, що складає еквівалент 3 337,80 євро, тобто в строк до 01.10.2014 року ; протягом 60-ти календарних днів від дати підписання Договору 30% вартості обладнання, що складає еквівалент 3 337,80 євро, тобто в строк до 26.10.2014 року; протягом 90-ти календарних днів від дати підписання Договору 40% вартості обладнання, що складає еквівалент 4 450,40 євро, тобто в строк до 25.11.2014 року.

Таким чином, граничний строк оплати за поставлене обладнання становить 25.11.2014р.

В свою чергу, на виконання умов договору, відповідачем проведена оплата за обладнання наступним чином:

Дата фактичної оплатиСума платежу, грн.Дата, що передує даті платежуКурс євро, на дату, що передує даті платежуОплата в еквіваленті євро 13.02.2015 50 000,00 12.02.2015 28,397 1760,75 01.04.2015 20 000,00 31.03.2015 25,449 785,89 16.04.2015 10 000,00 15.04.2015 24,219 412,9 22.04.2015 5 000,00 21.04.2015 23,863 209,53 24.04.2015 5 000,00 23.04.2015 24,212 206,51 Всього 90 000,00 3375,58

Оскільки умови Договору передбачають застосування курсу на дату, що передує даті платежу, то використовувався курс на відповідну дату. Також курс, що діяв на дату підписання Договору, а саме 17,706 грн. за 1 євро змінився більше ніж на 5%, тобто був більше ніж 18,591 грн. за 1 євро. Курс євро, встановлений НБУ являється загальновідомою інформацією, що не потребує доказування. Інформація про курс валют отримується із сайт Національного банку України.

Всього надійшло по Договору 90 000,00 гривень, що за умовами Договору становить еквівалент 3 375,58 євро. Повністю вся вартість обладнання відповідачем не оплачена.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що на момент укладення Договору, вартість товару складала 11 126,00 євро, а оплачено товар на загальну суму 3375,58 євро, сума боргу становить 7750,42 євро.

Беручи до уваги п. 3.2 договору про зміну вартості обладнання в залежності від курсу євро на відповідну дату, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за поставлене обладнання складає 191412,12 грн. (де 1 євро станом на 23.06.2015р. (день подачі позову) складає 24,697 грн., тобто 7750,42 євро*24,697 грн.= 191412,12 грн.).

Враховуючи те, що станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором у розмірі 191412,12 грн. залишилась непогашеною, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2672,18 євро пені, що по курсу євро НБУ станом на дату позову - 23.06.2015р. складає 65 994,83 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності з п. 4.2. Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених Договором, покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язань по оплаті.

В свою чергу, суд проаналізувавши умов договору (п. 4.2) встановив, що сторони фактично змінили тривалість позовної давності, встановлену ст. 259 Цивільного кодексу України, а не збільшили кількість днів для нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 232 ГК України.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, нарахування пені здійснено за 211 календарні дні, починаючи з 25.11.2014р. (з дня останнього строку оплати за договором) по 23.06.2015р.(по дату складання позову), тобто за період, який перевищує шестимісячний термін.

А тому, судом було перевірено правильність розрахунку пені, наданого позивачем та встановлено, що штрафні санкції підлягають стягненню за шість місяців (182 календарні дні), починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - 25.11.2014року по 25.05.2015р.

Крім того, з поданого позивачем розрахунку слідує, що пеня нарахована в євро, виходячи з суми боргу, еквівалентної на момент оплати та подвійної ставки НБУ, яка діяла в момент оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, з приводу грошової одиниці, в якій має бути обчислено пеню, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, і тому, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні .

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. № 3-29г15.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Отже, згідно з арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, встановлено, що до стягнення підлягає пеня за наступні періоди і в розмірі:

- З 25.11.14р. 13.02.2015р. в розмірі 20 388,57 грн.,

- З 14.02.2015р. по 03.03.2015р. в розмірі 5436,04 грн.,

- З 04.03.2015р. по 01.04.2015р.в розмірі 11357,46 грн.,

- З 02.04.2015р. по 16.04.2015р. в розмірі 5121,53 грн.,

- З 17.04.2015р. по 22.04.2015р. в розмірі 1921,83 грн.,

- З 23.04.2015р. по 24.04.2015р. в розмірі 634,90 грн.,

- З 25.04.2015р. по 25.05.2015р. в розмірі 9091,82 грн.,

Таким чином, загалом за вказаний період 25.11.2014р. по 25.05.2015р. (182 дні) підлягає до стягнення пеня в розмірі 53952,15 грн. замість заявленої в сумі 65994,83 грн.

Також позивач просить стягнути 30% річних в розмірі 1369,49 євро, що становить 33822,29 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.7 договору визначено, що у випадку порушення грошового зобов'язання більш ніж на 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 30% річних від простроченої суми.

Судом перевірено розрахунок 30 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову в сумі 33 822,29 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором поставки обладнання підлягають задоволенню частково в сумі 191412,12 грн. основного боргу, 53952,15 грн. пені та 33 822,29 грн. 30% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул.. Шлюзова, 1, код ЄДРПОУ 32837994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форкс» (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54а, к. 4, код ЄДРПОУ 36136929) - 191412 (сто дев'яносто одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 12 коп. основного боргу, 53 952 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 15 коп. пені та 33 822 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 29 коп. 30% річних, 5 583 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 73 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення:17.08.2015р.

Суддя О.В. Щоткін