Рішення

від 21.08.2009 по справі 41/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/415

21.08.09

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Трубосталь»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Плюс»

простягнення 9 028,78 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:    Вигівська О.В. –дов. № б/н від 12.05.2009 року;

від відповідача : не з'явився;

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Трубосталь» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Плюс»про стягнення  8 402,39 грн. основного боргу, 117,63 грн. –індексу інфляції, 452,13 грн. –пені та 56,63 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № Т-59/1206  від 18 січня 2007 року.

Ухвалою від 30.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.07.2009 року.

В судовому засіданні 27.07.2009 року, представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 21.08.2009 року.

В судовому засіданні 21.08.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, яке відбулося 21.08.2009 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.08.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Трубосталь", іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Плюс", іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № Т-59/1206 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Договором, металопродукцію (далі –товар) в кількості та асортименті,  за ціною та в строки, вказаними в Додатках або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю товару, вартість партії та загальна сума Договору вказується в додатках або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною  даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору відвантаження продукції постачальником здійснюється залізничним транспортом у відповідності з вагонними нормами відвантаження, автомобільним транспортом або самовивозом  зі складу.

Згідно з пунктами 2.3 та 2.4 Договору строк поставки товару вказується в додатках або рахунках-фактурах до Договору. Перехід права власності на товар, а також, ризиків його втрати й пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати поставки.

У відповідності з пунктом 2.5 Договору зазначено, що датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної або залізнична квитанція.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що оплата товару за даним Договором здійснюється в безготівковій формі на рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника, яка визначається за датою в банківській виписці постачальника.

Згідно з пунктами 4.3 та 4.4  Договору умови оплати: оплата вартості узгодженого сторонами товару, який необхідно поставити 100 % передплата. За домовленістю сторін допускається відстрочка платежу на 21 банківський день.

Позивач посилаючись на умови Договору та норми чинного законодавства просить стягнути з відповідача борг в сумі 8 402,39 грн., так як з моменту підписання останнього акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008 року на суму 115 743,31 грн. відповідач заборгованість погасив частково в сумі 107 340,92 грн., що підтверджується банківськими виписками на суму 7 000,00 грн. від 03.02.2009 року, на суму 34 236,12 грн. від 06.02.2009 року, на суму 2 000,00 грн. від 06.02.2009 року, на суму 9 500,00 грн. від 19.02.2009 року, на суму 15 000,00 грн. від 20.02.2009 року, на суму 6 000,00 грн. від 23.02.2009 року, на суму 19 604,80 грн. від 26.09.2009 року, на суму 10 000,00 грн. від 27.02.2009 року, на суму 4 000,00 грн. від 26.03.2009 року та не спростовується відповідачем.

13 квітня 2009 року позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 8 402,39 грн.,  що підтверджується  копією повідомлення про поштове вручення, проте претензія останнім залишена без задоволення та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 8 402,39 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 8.2 Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 452,13 грн. за весь період прострочення.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, розраховані позивачем не вірно, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 452,12 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі  56,63 грн. та 117,63 грн. – інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат розраховані позивачем вірно відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Плюс»(місцезнаходження: 04214, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Північна, 22; фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23 к. 525, код ЄДРПОУ 23502201) на користь Закритого акціонерного товариства «Трубосталь»(місцезнаходження: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шатрищанська, буд. 65,  код ЄДРПОУ 13548581)  8 402 (вісім тисяч чотириста дві) грн. 39 коп. - основного боргу, 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 12 коп. –пені, 56 (п'ятдесят шість) грн. 63 коп. –3% річних,  117 (сто сімнадцять) грн. 63 коп. –інфляційних втрат, 102(сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

     31.08.2009 року