Рішення

від 11.08.2015 по справі 922/2394/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 серпня 2015 року Справа № 922/2394/15

Провадження №33/913/64/15

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді: Зюбанова Н.М.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

за участю представників сторін:

від органу прокуратури: ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури Харківської області, посвідчення №028256 від 15.08.2014,

від позивача: представник не прибув,

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 14.05.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 922/2394/15

за позовом Тимчасово виконуючого обов'язки прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі

позивача - Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача - Малого приватного підприємства В«КонтинентВ» , м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 290553 грн 83 коп.,

СУТЬ СПОРУ : тимчасово виконуючий обов'язки прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Малого приватного підприємства В«КонтинентВ» 296776 грн 68 коп. (суми основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, пені) та 30022 грн 39 коп. - пені (а.с. 7-13).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2015 у відповідності до ст.ст. 15,17 Господарського процесуального кодексу України позовні матеріали передані за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області.

За результатами автоматичного проведення розподілу справ між суддями справу призначено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.04.2015 порушено провадження та розгляд справи призначено на 19.05.2015.

22 червня 2015 року у відповідності до ст.ст.2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України за результатами проведеного автоматичного визначення складу судової колегії для розгляду справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Драгнєвіч О.В., суддів косенко Т.В. та ОСОБА_1

У зв'язку з перебуванням судді Косенко Т.В. у відпустці у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2015 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді : Зюбанова Н.М., Рябцева О.В.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК (абзац 3 п. 3.8 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Під час розгляду спору прокурором неодноразово подавалися заяви про уточнення, зміну та зменшення позовних вимог. Зокрема, були подані: заява про зміну (уточнення) позовних вимог від 18.05.2015 №3781 вих-15 (а.с.80-81), заява про зміну (уточнення) позовних вимог від 03.06.2015 №4234 вих-15 (а.с. 95-96), та заява про зменшення позовних вимог від 02.07.2015 №5090 вих-15 (а.с.172-175).

Відповідно до положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, в п.3.10 постанови Пленуму В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011 Вищим господарським судом України роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарського процесуального кодексу України та зазначені в цій постанові.

Оскільки подана прокурором заява від 02.07.2015 №5090 вих-15 відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підтримана прокурором в судовому засіданні від 06.07.2015, остання прийнята господарським судом до розгляду. Господарським судом підлягають розгляду позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 242000 грн. 00 коп. - основної заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності, 24754 грн 29 коп. - інфляційні нарахування, 23799 грн 54 коп. - пеня (а.с. 172-175; 191-192).

Позивач, Сєвєродонецька міська рада, в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, був повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Проте, 20.05.2015 через відділ документального забезпечення суду позивачем подано письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника в зв'язку з відсутністю фінансування та неможливості забезпечення явки представника судові засідання.

Заявлене позивачем клопотання було розглянуто судом та ухвалою суду від 22.06.2015 задоволено.

Позивач відповідними заявами від 18.05.2015 (а.с. 66-74), від 22.06.2015 (а.с. 163-167), від 03.07.2015 (а.с. 194) та доданими розрахунками нарахованих сум інфляційних втрат і пені підтримав заявлений позов, зокрема, з урахуванням останньої заяви прокурора від 02.07.2015 №5090 вих-15 про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, послався на: необґрунтованість подання позову прокурором в інтересах держави в особі позивача, стверджуючи, що в даному випадку інтереси держави не порушуються, а позивач вправі був звернутися самостійно з відповідним позовом до суду; неналежну підготовку органом прокуратури позовних матеріалів, допущення помилок та неодноразове подання заяв про зміну (уточнення) позовних вимог; неможливість виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки з об'єктивних причин (зокрема, в зв'язку із вчиненням в травні 2014 року невстановленими озброєними особами дій, що містять ознаки злочину -напад на офісне приміщення відповідача, зменшення прибутків від господарської діяльності відповідача) (а.с.132-137).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що погашення заборгованості на час розгляду справи відповідачем не проведено в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства. Відповідач проти заявленого до стягнення розміру сум основного боргу, інфляційних нарахувань та пені не заперечує. Проте просить відмовити в частині стягнення пені, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (а.с.130-131).

Також представником відповідача подано письмове клопотання про застосування аналогії Закону до спірних правовідносин. На підставі положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відповідач просив відстрочити оплату основного боргу та інфляційних нарахувань до моменту завершення антитерористичної операції.

У судовому засіданні 11.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника органу прокуратури та відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради шостого скликання №3782 від 27.03.2014 вирішено:

- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки комунальної власності площею 0,2791 га, кадастровий №4412900000:06:010:0055, яка відведена в оренду МПП «Континент» під адміністративну будівлю за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Федоренка, 20-Б;

- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 484000 грн 00 коп. на підставі експертної грошової оцінки земельної ділянки;

- припинити відповідачу право оренди на земельну ділянку площею 0,2791 га;

- продати у власність відповідачу зазначену земельну ділянку на умовах договору купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу по 27.03.2015. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення; функціональне використання земельної ділянки - землі промисловості (земельна ділянка під адміністративну будівлю) (а.с. 17).

На підставі вказаного рішення 24.04.2014 між Сєвєродонецькою міською радою та Малим приватним підприємством В«КонтинентВ» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності, який посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області, зареєстровано у реєстрі за №638 (а.с.19-20).

У відповідності до предмету договору купівлі-продажу сторонами погоджено, що продавець передає за плату, а покупець приймає у власність та оплачує земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Федоренка, 20-Б, квартал 49-б, кадастровий номер №4412900000:06:010:0055, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення; функціональне використання земельної ділянки - землі промисловості (земельна ділянка під адміністративну будівлю), загальною площею 0,2791 га.

Пунктом 1.6 вказаного договору передбачено, що на земельній ділянці розташовано адміністративну будівлю, що належить Покупцю на праві приватної власності, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20467365 від 06.10.2008, зареєстрованим КП «СБТІ» 06.10.2008.

В розділі 2 договору сторонами було визначено порядок проведення розрахунків. Так, ціна продажу земельної ділянки становить: 484000 грн 00 коп. з урахуванням суми авансового внеску, яка становить 126778 грн 38 коп., та була сплачена відповідно до договору авансового внеску №11/13 від 27.11.2013 та платіжних доручень (долучено до матеріалів справи, а.с. 22-24).

Відповідно до п.2.2 договору покупець зобов'язаний внести 357221 грн 62 коп. за придбану земельну ділянку з розстроченням платежу до 27.03.2015 у наступному порядку:

п.2.2.1. Протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, кошти в розмірі 115221 грн 62 коп. (50% ціни продажу земельної ділянки - 242000 грн. 00 коп., з урахуванням авансового внеску);

п.2.2.2. Залишок від ціни продажу, що складає 242000 грн 00 коп. сплачується покупцем до 27.03.2015 (включно), щомісячно рівними частинами до 10 числа відповідного місяця, починаючи з другого місяця, після перерахунку першого внеску у розмірі 50% ціни продажу земельної ділянки, з урахуванням авансового внеску, відповідно до графіку погашення суми розстроченого платежу, що є невід'ємною частиною договору;

п.2.2.3. Під час визначення розміру платежу покупцем враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесеного перший платіж (50% ціни продажу земельної ділянки, з урахуванням авансового внеску), по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

В п.2.3 договору сторонами погоджено право покупця достроково повністю або частково сплатити розстрочені суми, повідомивши про це продавця протягом 5 календарних днів після сплати.

Окремо до договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності від 24.04.2014 між сторонами укладено та підписано графік погашення суми розстрочки платежу, яким визначено, що до 24.05.2015 покупець зобов'язаний сплатити 242000 грн 00 коп. Внесення платежів здійснюється рівними частинами в сумі 24200 грн щомісячно до 10 числа, в останньому місяці в березні двічі, до 10.03.2015 та до 27.03.2015 (а.с. 21).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 №381 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності» під час визначення розміру платежу згідно таблиці графіку погашення суми розстрочення платежу покупець зобов'язаний врахувати індекс інфляції.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності від 24.04.2014 та графік погашення суми розстрочення платежу до договору підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками, договір нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію.

В п.4.1. договору сторонами передбачено, що право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після реєстрації його права власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проведена 24.04.2014 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 за №5462339, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.155).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як покупцем зобов'язання за договором були виконані не повністю.

Зокрема, на виконання вимог авансового договору відповідачем на рахунок позивача перераховані кошти в сумі 126778 грн 38 коп. за платіжними дорученнями №686 від 27.11.2013 та №685 від 27.11.2013 відповідно (а.с.23)

У подальшому на виконання п.2.2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки платіжним дорученням №979 від 05.06.2014 відповідачем також сплачено 115221 грн 62 коп. (а.с.24).

Таким чином, загальна сума сплачена відповідачем на договором купівлі-продажу земельної ділянки складає 242000 грн 00 коп. (50% вартості земельної ділянки). Зобов'язання зі сплати щомісячних платежів з урахуванням індексу інфляції у відповідності до встановленого графіку розстрочки відповідачем не виконані. Тому залишок несплачених коштів основного боргу за договором (без врахування інфляційних втрат) становить 242000 грн 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору (не внесення платежів визначених розстрочкою), позивачем на адресу відповідача 17.07.2014 за вих. №3669 спрямовано відповідну претензію (а.с.25).

На підтвердження відсутності фактичних надходжень коштів від відповідача до міського бюджету позивачем також надана довідка №88 від 07.05.2015, яка підтверджує заборгованість відповідача зі сплати розстрочених платежів з урахуванням інфляційних втрат станом на 07.05.2015 в сумі 266754 грн 29 коп. (а.с. 67).

Зазначені обставини не спростовані відповідачем, належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу щодо належного виконання зобов'язань за договором в частині внесення платежів по наданій розстрочці чи погашення заборгованості під час розгляду спору суду не надано. Натомість в судовому засіданні представник відповідача підтвердив що відповідні платежі за графіком відповідачем не вносилися, основна заборгованість в сумі 242000 грн та інфляційні втрати в сумі 24754 грн 29 коп. на час розгляду спору не погашені в зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

За таких обставин, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по внесенню оплати за придбану земельну ділянку комунальної власності, ненадходження коштів до міського бюджету, тимчасово виконуючий обов'язки прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою (враховуючи останню заяву про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2015 №5090 вих-15) про стягнення з Малого приватного підприємства В«КонтинентВ» 242000 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 24754 грн 29 коп. - інфляційних нарахувань, 23799 грн 54 коп. - пені.

З приводу доводів відповідача щодо неправомірного звернення прокурором в інтересах держави в особі позивача - Сєвєродонецької міської ради з відповідним позовом суд зазначає наступне.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України В«Про прокуратуруВ» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36 1 Закону України В«Про прокуратуруВ» визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 ст.60 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3рп/99 справа №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Оскільки В«інтереси державиВ» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Продаж громадянам та юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться, зокрема, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст.128 Земельного кодексу України).

Кошти, отримані від продажу земельних ділянок враховуються відповідно до державного або місцевого бюджетів у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється на принципах:

- поєднання місцевих і державних інтересів;

- державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

- судового захисту прав місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було належним чином обґрунтовано позов, підставою для якого стало порушення матеріальних інтересів держави, які полягають у несплаті відповідачем коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки та ненадходження даних коштів до бюджету.

Адже фінансування органів місцевої влади проводиться з місцевого бюджету та ненадходження коштів є порушенням інтересів держави, що є підставою представництва прокуратурою інтересів в суді.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача з приводу неправомірності подання прокурором відповідного позову в інтересах держави в особі позивача визнаються необґрунтованими та до уваги судом не приймаються.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносин сторін, суд виходить з наступного.

Стаття 127 Земельного кодексу України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч.9 ст.128 Земельного кодексу України розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Так, відповідно до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог п.2.1, п.п. 2.2.2, 2.2.3. укладеного договору купівлі-продажу, підписаного графіку погашення суми розстрочення платежу, та положень Постанови Кабінету Міністрів України №381 від 22.04.2009 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності» повний розрахунок за придбану земельну ділянку не проведено, платежі з розстрочки (з урахуванням індексу інфляції) у встановлені строки відповідачем не внесені.

Доказів сплати відповідачем 242 000 грн боргу та інфляційних нарахувань в сумі 24754 грн 29 коп. суду не подано, належними доказами позовні вимоги не спростовано.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків нарахованих позивачем інфляційних втрат, у відповідності до п.п.2.2.3 договору та положень Постанови Кабінету Міністрів України №381 від 22.04.2009 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності» прокурором заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 24754 грн 29 коп. (а.с.120, 164).

Перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку що обґрунтованою є сума інфляційних нарахувань - 24754 грн 23 коп. (тобто на 0,06 коп. менша), оскільки судом враховано та виправлено допущені позивачем в розрахунку помилки при неправильному округленні копійок.

Зокрема, за платіж до 10.10.2014. інфляційні нараховуються за період червень-вересень 2014 року на суму 24200 грн, коефіцієнт 1,029, та складають 1253 грн 43 коп. , а не 1253 грн 44 коп.;

за платіж до 10.11.2014. інфляційні нараховуються за період червень-жовтень 2014 року на суму 24200 грн, коефіцієнт 1,024, та складають 1864 грн 31 коп. , а не 1864 грн 32 коп.;

за платіж до 10.01.2015. інфляційні нараховуються за період червень-грудень 2014 року на суму 24200 грн, коефіцієнт 1,030, та складають 3156 грн 32 коп. , а не 3156 грн 33 коп.;

за платіж до 10.02.2015. інфляційні нараховуються за період червень-січень 2015 року на суму 24200 грн, коефіцієнт 1,031, та складають 4004 грн 37 коп. , а не 4004 грн 38 коп.;

за платіж до 10.03.2015. інфляційні нараховуються за період червень-лютий 2015 року на суму 24200 грн, коефіцієнт 1,053, та складають 5499 грн 20 коп. , а не 5499 грн 21 коп.;

за платіж до 27.03.2015. інфляційні нараховуються за період червень-лютий 2015 року на суму 24200 грн, коефіцієнт 1,000, та складають 5499 грн 20 коп. , а не 5499 грн 21 коп.

Як вбачається з поданого представником відповідача письмового клопотання про застосування аналогії Закону та на підставі ст.ст.6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у відповідності до яких суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності) останній просить відстрочити оплату суми основного боргу за договором та інфляційних до моменту завершення антитерористичної операції.

Суд звертає увагу на те, що ст.6 вказаного Закону передбачено звільнення від сплати саме за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а не власників земельних ділянок.

Натомість відповідач придбав земельну ділянку та, як було встановлено судом, набув право власності на неї з моменту державної реєстрації, і відповідно володіє об'ємом прав та обов'язків, зокрема, в частині проведення повного та своєчасного розрахунку.

У відповідності до положень ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України аналогія Закону застосовується до цивільних відносин, неврегульованих відповідними нормативно-правовими актами чи договором, і відповідно такі відносини регулюються тими правовими актами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

В даному випадку відносини щодо користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності не є подібними до відносин відповідача, який є власником земельної ділянки, а правовідносини є врегульованими та регламентуються саме умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.2014 та нормами Земельного та Цивільного кодексів України щодо проведення розрахунків за придбану земельну ділянку.

Крім того, на сьогоднішній день розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053» було зупинено дію розпорядження, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Суд звертає увагу також на те, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача для врегулювання даного спору, вирішення питання щодо перегляду графіку внесення платежів чи надання відстрочки в зв'язку із виникненням фінансових труднощів щодо виконання договірного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи відповідача необґрунтованими та залишає їх без задоволення.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу - 242000 грн та інфляційних нарахувань в сумі 24754 грн 29 коп. визнаються заявленими правомірно та підлягають задоволенню частково, зокрема, сума основного боргу - 242000 грн - повністю, інфляційні нарахування - в сумі 24754 грн 23 коп. (з урахуванням проведеного судом розрахунку).

Крім того, прокурор у поданому позові просить стягнути з відповідача також пеню в сумі 23799 грн 54 коп., нараховану в зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі п.6.3 договору та п.5 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №381 від 22.04.2009.

Зокрема, сторонами за порушення строків оплати в п.6.3 договору встановлена юридична відповідальність. Так, у разі порушення термінів оплати, передбачених розділом 2 договору, більше ніж на 10 робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як вбачається з поданого представником відповідача письмового клопотання та наданих усних пояснень в судовому засіданні, відповідач не заперечує проти розрахунку суми пені, однак, просить відмовити в її стягненні, застосувавши положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ст.2 вказаного Закону, на яку посилається відповідач, встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним в цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, законодавчо встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості саме за кредитними зобов'язаннями, передбаченими ст.1054 (кредитний договір) та ст.1046 (договір позики) Цивільного кодексу України, а не за зобов'язаннями купівлі-продажу земельної ділянки з розстрочкою платежу, що регламентовано ст.692 Цивільного кодексу України та ч.9 ст.128 Земельного кодексу України.

Отже, відповідачем помилково ототожнюється юридична природа кредитних правовідносин з правовідносинами купівлі-продажу.

Крім того, як вже було зазначено, відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не надав суду докази звернення до позивача для врегулювання спору, перенесення строків оплати платежів, вирішення питання щодо перегляду графіку чи надання відстрочки.

Натомість згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність грошових коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.

У зв'язку з викладеним, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Перевіривши за допомогою програми «Законодавство» поданий позивачем розрахунок пені (а.с.177-179), суд визнає його нормативно обґрунтованим, а тому вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 23799 грн 54 коп. визнається заявленою правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є нормативно обґрунтованими, відповідають встановленим під час розгляду справи обставинам та зібраним доказам, є законними і тому підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов тимчасово виконуючого обов'язки прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі позивача - Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області до Малого приватного підприємства В«КонтинентВ» , м.Лисичанськ Луганської області про стягнення 290553 грн 83 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства В«КонтинентВ» (вул.Московська, 167/58 м.Лисичанськ, Луганської області, 93100, ідентифікаційний код 13405141) на користь Сєвєродонецької міської ради (вул. Леніна, 32, м.Сєвєродонецьк 93400, Луганської області, ідентифікаційний код 26204220) 290553 грн 77 коп., з яких 242000 грн 00 коп. - сума основного боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності від 24.04.2014, 24754 грн 23 коп. - сума інфляційних нарахувань, 23799 грн 54 коп. - пеня. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства В«КонтинентВ» (вул. Московська, 167/58 м.Лисичанськ, Луганської області, 93100, ідентифікаційний код 13405141) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м.Харкова Харківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37999675); банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; рахунок отримувача: 31214206783004; код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач - господарський суд Луганської області, код ЄДРПОУ суду - 02844564) судовий збір у сумі 5811 грн 07 коп. Видати наказ Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2015.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя О.В. Рябцева