Постанова

від 11.08.2015 по справі 907/574/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 907/574/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТАУРУС ПРОПЕРТІВ» , м.Київ, вх.№01-05/3194/15 від 15.07.2015 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.06.2015 року,

у справі №907/574/15

за позовом: ПАТ В«Всеукраїнський акціонерний банкВ» м.Київ в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи ФГФФО на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 м.Київ,

до відповідача: ТОВ В«ТАУРУС ПРОПЕРТІВ» м.Київ,

про: визнання нікчемними договору купівлі -продажу земельної ділянки, акту прийому-передачі та визнання права власності.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.06.2015 року у справі №907/574/15 (суддя Йосипчук О.С. ) заборонено товариству з обмеженою відповідальністю В«ТАУРУС ПРОПЕРТІВ» , вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки площею 0,0024 га, яка знаходиться у Міжгірському районі, с/р Пилипець та із цільовим використанням - обслуговування крісельно-канатного пристрою на період до вирішення спору.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.06.2015 року у справі №907/574/15, відповідач - ТОВ В«ТАУРУС ПРОПЕРТІВ» - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник посилається на те, що ухвалою суду від 15.06.2015 р. у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову було відмовлено, а 30.06.2015 р. суд із власної ініціативи вжив заходів до забезпечення позову. Посилається апелянт також на відсутність наміру вчиняти будь-які дії щодо відчуження даної земельної ділянки, також зазначає про те, що ніколи не розміщало інформації рекламного характеру щодо продажу вищезазначеного об'єкту нерухомого майна. Оголошення на продаж було виставлено готельний комплекс під назвою «АРАТТА», який ніякого відношення до об'єктів відповідача не має, опис готельного комплексу «АРАТТА», що продається, не збігається за описом з жодним об'єктом нерухомості, яким володіє відповідач. Стверджує, що суд обрав непропорційний позовним вимогам спосіб забезпечення позову.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.06.15 р. не конкретизуючи змісту рішення, яке він просить прийняти за наслідками апеляційного розгляду справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2015р. справу № 907/574/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.07.2015 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Желіка М.Б., внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/574/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Плотніцький Б.Д..

Ухвалою суду від 28.07.2015 року розгляд справи відкладався на 11.08.2015 року з підстав, викладених у ній.

В судове засідання 11.08.2015 року представники сторін повторно не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи вищенаведене а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, предметом позовних вимог є визнання нікчемним договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі земельної ділянки площею 0,0024га, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, яка знаходиться у Міжгірському районі, с/р Пилипець та із цільовим використанням - обслуговування крісельно-канатного пристрою.

Матеріалами справи підтверджується покликання скаржника на те, що судом першої інстанції відхилялась заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цю земельну ділянку. Водночас, змістом ухвали суду від 15.06.2015 р. спростовується покликання на тотожність мотивів, якими суд обґрунтовував свій висновок, оскільки відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність адекватних підстав для вжиття саме такої форми забезпечення - арешту майна.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», як і ст. 66 ГПК України не забороняють повторного розгляду питання про вжиття заходів до забезпечення позову, якщо змінились обставини чи розглядати таке питання з ініціативи суду.

Оскаржуваною ухвалою було вжито інший захід до забезпечення позову - заборона вчиняти певні дії. Твердження скаржника на неадекватність цього заходу в апеляційній скарзі не конкретизовано, а з огляду на зміст позовних вимог така неадекватність заходу до забезпечення позову не вбачається. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Покликаючись на відсутність намірів відчужувати земельну ділянку, скаржник не враховує, що при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову важливим є не доведеність, а саме по собі достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) (п. 3 вказаної вище постанови Пленуму).

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема, відомості, розміщені у мережі інтернет (http://mezhgorye.zak.olx.ua/uk/obyavleniev-karpatah-IDcmmim.html та ua-auction.com/.../prodazha-bazy-otdyha-gornolyzhnyi-kompleks-zakarpats...), де пропонується до продажу готель в Карпатах в с. Пилипець, у тому числі і комплекс крісельно-канатної дороги, з описом, що не дозволяє однозначно ідентифікувати майно, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, тощо, з яких вбачається, що саме цей об'єкт і було частинами придбано відповідачем у спірній ситуації. Відтак, оцінивши ці докази в сукупності, суд першої інстанції підставно вважав достатньо обґрунтованим припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути.

Зміна власника предмета, право власності на яке заявляє позивач може утруднити захист його майнових прав у випадку задоволення позову з огляду на ч.3 ст.21 ГПК України та на можливість виникнення добросовісного набуття, як юридичного явища, що породжує можливість уникнення відповідальності внаслідок застосування положень ст.388 ЦК України, а, відтак, - утруднення захисту через виникнення додаткових обставин при віндикації. Таким чином, можливість застосування ст.392 ЦК України, (або ст.378 ЦК України) буде втрачено.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Згідно ст. 67 ГПК України способами забезпечення позову є, зокрема, накладення заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання забезпечення позову, судом першої інстанції правильно враховано позиції постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16, згідно з якими судом здійснено оцінку поданих позивачем доказів та враховано пояснення відповідача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У випадку задоволення позову, при вибутті майна від відповідача, позивач буде змушений вживати додаткових заходів щодо захисту своїх прав перед третіми особами, що буде вимагати додаткових зусиль для реалізації його прав і охоронюваних законом інтересів. Накладення заборони відповідачу здійснювати дії, направлені на відчуження спірної земельної ділянки у будь-який спосіб не перешкоджатиме скаржнику вільно користуватись та володіти майном упродовж розгляду спору судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 30.06.15 р. у справі № 907/574/15 прийнята на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТАУРУС ПРОПЕРТІВ» , м.Київ, вх.№01-05/3194/15 від 15.07.2015 року- залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.06.2015 р. у справі 907/574/15 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 12.08.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Плотніцький Б.Д.