Рішення

від 29.09.2015 по справі 907/574/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.2015р. Справа № 907/574/15

За позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ в особі Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Таурус Проперті", м. Київ

про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. нікчемним, визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на майно

Колегія суддів у складі: Головуючого судді Йосипчук О.С.,

Судді Ващиліна Н.М.

Судді Ушак І.Г.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3 (дов.№294 від 22.04.15)

від відповідача - ОСОБА_4 - (дов. № б/н від 04.06.15)

СУТЬ СПОРУ: про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3990; визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024 (нуль цілих двадцять чотири десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, цільове призначення - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3990 є нікчемним, оскільки вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банк поніс збитки. Крім того, вказана земельна ділянка є одним з елементів комплексу в який входили об'єкти: комплекс приміщень, будинок оператора з торговою точкою, об'єкт незавершеного будівництва-нижня станція канатно-крісельної дороги, обладнання пасажирської підвісної одноканатної дороги. Відтак її продаж знижує вартість як самої земельної ділянки так і комплексу вцілому. Позивачем з метою перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав та в порядку ст.38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» та встановлення факту продажу земельної ділянки за заниженою вартістю здійснено замовлення на експертне дослідження визначення грошової оцінки спірної земельної ділянки, за результатами якого встановлено заниження вартості спірної земельної ділянки на 26,7% від її реальної вартості на момент продажу. У зв'язку з цим, позивач просить визнати нікчемним як договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., так і акт приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також визнати права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, цільове призначення - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою.

Відповідач у поданому відзиві, а також в додаткових поясненнях до нього, з вимогами викладеними у позовній заяві не погоджується повністю. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.14 відповідає всім вимогам чинного законодавства, зокрема ч.ч.1,2 ст.132 ЗК України, а тому не може бути визнаний нікчемним ні договір купівлі-продажу земельної ділянки, ні акт приймання-передачі земельної ділянки до вказаного договору; при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.14 між банком та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, ч.ч.2,3 180 ГК України. Відповідачем заперечується твердження позивача щодо заниженої вартості відчуженої земельної ділянки, оскільки сторонами з метою визначення вартості земельної ділянки було замовлено послугу оцінювача з визначення ринкової вартості земельної ділянки, згідно висновку якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.14 становила суму 3964,56 грн., натомість нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 29.10.14 становила 1377,12 грн., згідно витягу Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області; вказана в договорі купівлі-продажу від 14.11.14 ціна земельної ділянки була визначена та погоджена обома сторонами, що зафіксовано у п.п.2.1,2.4, 4.2, 4.3 договору. Відповідач вважає вимоги позивача щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на спірну земельну ділянку безпідставними, оскільки сторонами повністю виконано всі умови договору, а права власника земельної ділянки визначені діючим законодавством України.

Листом від 29.09.2015р. № 11/2-32181 позивачем заявлено клопотання про призначення судової оціночно-земельної експертизи для встановлення звичайної ціни спірної земельної ділянки. Мотиви означеного клопотання зводяться до посилання на п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України, у якими визначено поняття «звичайна ціна». Заявник визнає, що на підтвердження доводів про звичайну ціни спірної землі, викладених у позовній заяві, ним було подано достатні та необхідні докази, які заперечуються відповідачем шляхом рецензування цих доказів. Таким чином, на думку заявника, виникла суперечливість у доказах, які може усунути проведення ще однієї експертизи.

Відповідно ст.41 ГПК України, призначення судової експертизи може мати місце тоді, коли є існують питання, що потребують роз'яснення. Поряд з ним, обгруновуючи свої позовні вимоги, позивачем подано докази на підтвердження усіх підстав позову. Матеріали справи містять документи, якими позивач обґрунтовує можливість застосування у спірній ситуації ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зважаючи на викладене та заслухавши представника відповідача, клопотання позивача про призначення судової експертизи було відхилене, як недостатньо обґрунтоване.

У попередньому судовому засіданні суду було оголошено перерву, відповідно до ст. 77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, колегія суддів констатує наступне:

Між позивачем (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014 р. (далі - договір купівлі-продажу), нотаріально посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3990, відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач (продавець) передає у власність (продає), а відповідач (покупець) приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024 (нуль цілих двадцять чотири десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою; одночасно з цим договором посвідчується договір купівлі-продажу обладнання канатно-крісельного пристрою, опори якого розташовані на вищевказаній земельній ділянці.

Пунктом 1.6 договору купівлі-продажу визначено, що згідно витягу №257 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої Відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29 жовтня 2014 року, нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 1377,12 грн.

Відповідно до Висновку наданого оцінювачем - ТОВ В«ОСОБА_5 експертВ» (сертифікат №14334/13 від 13.02.2013) спільно з ПП В«ТВІВ» , ринкова вартість земельної ділянки станом на 03 листопада 2014 року становить 3964,56 коп. (п.1.7договору купівлі-продажу ).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 договору купівлі-продажу сторонами встановлено, що за погодженням сторін, ціна продажу земельної ділянки за даним договором становить 4500 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 коп. без ПДВ; за домовленістю сторін, оплата за цим договором проводиться покупцем у безготівковій формі, в розмірі зазначеному в п.2.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця номер 361048002, відкритий в ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» , код банку 380537, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 19017842, індивідуальний податковий номер 190178426653, в день підписання цього договору; зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

У пунктах 3.1 та 3.2 договору купівлі-продажу вказано, що цей договір вважаться укладеним з моменту його нотаріального посвідчення; право власності на відчужувану земельну ділянку у покупця підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до ст.ст.182, 210 та 657 Цивільного кодексу України та ст.132 Земельного кодексу України, та виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, ст.ст.182, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Згідно п.5.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язався передати у власність земельну ділянку відповідно до умов цього договору, а покупець, відповідно до п.5.2 договору купівлі-продажу, зобов'язується прийняти земельну ділянку відповідно до умов цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.14 (далі - акт приймання-передачі) продавець передав, а покупець прийняв продану 14.11.14 земельну ділянку площею 0,0024 (нуль цілих двадцять чотири десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Передача земельної ділянки проводилась згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., нотаріально посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3990. Підписанням вказаного акту сторонами підтверджено, що ними здійснено остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., нотаріально посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3990. Претензій майнового характеру сторони на момент підписання вказаного акту не мали.

На підставі Постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства " Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 по 20.02.2015 року включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 від 24.11.2014 Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №35 від 17.02.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк " по 20.03.15 включно та повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" ОСОБА_1

Позивач доводить, що під час проведення Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ст.38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., в силу частини 3 статті 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» є нікчемним. Позивач стверджує, що у даному випадку було здійснено відчуження майна за цінами нижчими від звичайних, погіршення фінансового стану позивача, шляхом незаконного відчуження активів банку, внаслідок чого виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим та заниження вартості майна, що залишилось на балансі банку.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частиною 1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 5 ст.34 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною 2 ст. 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з такої підстави (п.3), коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; Згідно ч.ч. 4, 5 ст.38 ст. 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» Фонд: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами другою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Як на підставу нікчемності договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі до нього позивач посилається на пункт 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в якій зазначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Поняття В«звичайна цінаВ» визначена в пункті 14.1.71. Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Умовами оспорюваного договору купівлі-продажу визначено та погоджено сторонами, що ціна продажу земельної ділянки за даним договором становить 4500 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 коп. без ПДВ; зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що вартість відчужуваної земельної ділянки за договором купівлі-продажу є меншою чи заниженою, ніж її ринкова вартість.

Згідно витягу №257 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої Відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29 жовтня 2014 року, нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 1377,12 грн.

В матеріалах справи наявний звіт та висновок суб'єкта оціночної діяльності, наданий оцінювачем - ТОВ В«ОСОБА_5 експертВ» (сертифікат №14334/13 від 13.02.2013) спільно з ПП В«ТВІВ» , згідно якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 03 листопада 2014 року становить 3964,56 грн. Метою оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, за результатами якої складений звіт та висновок - визначення ринкової вартості об'єкта оцінки; функція оцінки-для укладення цивільно-правових угод.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Тобто, визначена за результатами оцінки вартість земельної ділянки є меншою, аніж вартість, за якою вказану земельну ділянку було відчужено на користь відповідача за спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.14, що спростовує доводи позивача, наведені у позовній заяві. Крім того, сторонами в договорі відображена вартість земельної ділянки, визначена саме вказаним суб'єктом оціночної діяльності, що відображено у п.1.7 договору купівлі-продажу та свідчить про те, що сторонами вказані результати оцінки вартості земельної ділянки погоджені, схвалені та не заперечуються.

На підтвердження доводів, щодо заниженої вартості земельної ділянки, викладених в позовній заяві, позивачем було надано до суду та приєднано до матеріалів справи звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок та обладнання, що знаходяться у власності відповідача, який виконаний ЗАТ В«КонсалтингюрсервісВ» та ТОВ В«Консалтингова фірма В«ЄвротерраВ» , яким було визначено ринкову вартість спірних земельних ділянок станом на 14.11.14. згідно вказаного висновку ринкова вартість спірної земельний ділянки визначена в розмірі 5798,00 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Частина 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Стаття 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що: професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна (ч. 1); оціночна діяльність може здійснюватися серед іншого, й у формі практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна та у формі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна (ч. 2); практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону (ч. 3).

За змістом ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Водночас ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Так, у відповідності до ст. ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" відповідачем здійснено письмовий запит на проведення рецензування звіту відповідача, який виконаний ЗАТ В«КонсалтингюрсервісВ» та ТОВ В«Консалтингова фірма В«ЄвротерраВ» згідно якого було визначено ринкову вартість спірних земельних ділянок станом на 14.11.14. в розмірі 5798,00 грн.

15.09.15 відповідачем до суду подано рецензію від 11.09.15 на вказаний звіт, яка виконана оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво серії ЦХ№00143 від 04.03.2006 року, свідоцтво про Державну реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.13; має практичний досвід з оцінка майна понад 16 років, з експертної грошової оцінки земельної ділянки понад 9 років) за результатами якого виявлено численні порушення Національного Стандарту №1 В«Загальні засади оцінки майна та майнових правВ» , а сам звіт визначено як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.

Також, відповідачем, у підтвердження своїх доводів щодо належної оцінки вартості спірної земельної ділянки, яку відчужено на підставі договору купівлі-продажу надано рецензію від 11.09.15 на звіт та висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ В«ОСОБА_5 експертВ» спільно з ПП В«ТВІВ» , згідно якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 03 листопада 2014 року становила 3964,56 грн. Вказана рецензія, яка виконана оцінювачем ОСОБА_6 підтверджує те, що вищеприведений звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Зазначені вище обставини спростовують доводи позивача щодо того, що вартість відчужуваної за договором купівлі-продажу земельної ділянки є значно заниженою та водночас відрізняється від вартості визначеній сторонами в спірному договорі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зміст спірного договору як правочину, судова колегія констатує, що його умови не суперечать положенням чинного законодавства, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що даний договір купівлі-продажу, а відтак і акт приймання-передачі до нього є нікчемними.

Колегією суддів встановлено, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3976 та акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відхиляються доводи позивача і щодо того, що ринкова вартість спірної земельної ділянки, є значно заниженою, оскільки така була визначена станом на 03.11.14, згідно звіту ТОВ В«ОСОБА_5 експертВ» спільно з ПП В«ТВІВ» , а договір про відчуження вказаної спірної земельної ділянки було укладено 14.11.14, тому необхідно брати до уваги висновки щодо вартості спірної земельної ділянки станом на момент відчуження, згідно звіту відповідача, є такими, що не доведені та не обґрунтовані належним чином. У цьому випадку слід відзначити, що згідно п.1.1 В«Основні фактиВ» звіту від 14.11.14, та законодавства такий звіт може бути використаний на протязі 6 місяців, тобто станом на момент розгляду справи термін його використання закінчився.

Таким чином, враховуючи обставини справи, закінчення терміну використання наданого відповідачем звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок та обладнання, що знаходяться у власності відповідача, який виконаний ЗАТ В«КонсалтингюрсервісВ» та ТОВ В«Консалтингова фірма В«ЄвротерраВ» та негативну рецензію на вказаний звіт, що виконана у відповідності до Закону України В«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в УкраїніВ» , посилання позивача щодо значного заниження ціни, за якою відчужувалась спірна земельна ділянка спростовується вищенаведеними висновками суду та наявними матеріалами, відтак відхиляються колегією суддів.

За таких обставин, спірний договір купівлі-продажу не може вважатися нікчемним, а відповідно і акт приймання-передачі до нього, тобто й відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину.

Отже, з огляду на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що вартість спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки є значно заниженою, а також не доведено існування підстав, які в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» свідчать про нікчемність правочину, вимоги позивача про визнання нікчемними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3976; визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволенню не підлягають. Водночас, відповідачем надано належні та допустимі докази, у підтвердження своїх доводів, заперечень та які, відповідно, спростовують доводи позивача.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положенням статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, як спосіб захисту цивільного права, застосовується лише реституція (частина перша статті 216 ЦК України). Реституція є зобов'язально-правовим способом захисту цивільного права та застосовується до договірних правовідносин, які є предметом судового дослідження у даній справі. Натомість вимога про визнання права власності є речево-правовим способом захисту цивільних прав і застосовується у випадку (ст.392 ЦК України) якщо право власника оспорюється або не визнається іншою особою.

У контексті правового регулювання способів захисту цивільних прав та інтересів що визначені ст.16 ЦК України, слід також звернути увагу на неналежність формулювання позивачем вимоги щодо визнання нікчемним спірного договору. У відповідності до ст.ст.16, 215 ЦУ України, сторона права якої права та інтереси порушення може звернутися до суду з вимогою про визнання правочину, у тому числі і нікчемного недійсним, а не визнання правочину нікчемним.

Таким чином, судова колегія констатує, що позивач звернувся до суду за захистом права яке не є порушеним та в спосіб, що не відповідає змісту права. Відтак, вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024 (нуль цілих двадцять чотири десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, цільове призначення - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою задоволенню не підлягає.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували вищенаведені висновки колегії суддів.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3990; визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024 (нуль цілих двадцять чотири десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0010, цільове призначення - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою задоволенню не підлягають.

Отже, у позові слід відмовити повністю.

Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду. Оскільки на момент подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову, судовий збір з позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 4-6, 15, 32, 33, 34, 35, 43, 66, 67, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

У позові відмовити повністю.

У задоволенні заяви позивача про призначення судової оціночно-земельної експертизи відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.10.15

Головуючий суддя Йосипчук О.С.

Суддя Ващиліна Н.М.

Суддя Ушак І.Г.