Рішення

від 03.08.2010 по справі 1/58/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.10 Справа № 1/58/10

Суддя О.І. Немченко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Південна Паливно-Енергетична КомпаніяВ» , 69057, АДРЕСА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«БарвиВ» , 70151, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Барвиновка, вул. Шкільна, 15

про стягнення 68 152,82 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1, рішення № 2 від 01.01.2005 р.; ОСОБА_2, дов. від 15.05.2010 р.;

від відповідача : ОСОБА_3, протокол від 07.08.2004 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.05.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«Південна Паливно-Енергетична КомпаніяВ» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю В«БарвиВ» про стягнення 68 152,82 грн., в тому числі 41 252,50 грн. основного боргу, 14 513,17 грн. пені, 10 263,27 грн. втрат від інфляції та 2 123,88 грн. - 3% річних, на підставі договору № 015/08Ю від 10.03.2008 р., ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, з яких 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 681,53 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.05.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Немченко О.І., порушено провадження у справі 1/58/10, судове засідання призначено на 01.06.2010 р.

Розгляд справи відкладався на 22.06.2010 р., 13.07.2010 р., 19.07.2010 р., 03.08.2010 р.

Ухвалою від 19.07.2010 р. строк розгляду справи продовжено до 18.08.2010 р.

Судове засідання закінчено 03.08.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення за згодою представників сторін.

Позивач 26.07.2010 р. на адресу суду надіслав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивачем збільшено період нарахування пені та 3% річних, саме з 26.08.2008 р. по 19.07.2010 р. по накладній РН ЮЖ-000391 від 20.08.2008 р., та з 07.09.2008 р. по 19.07.2010 р. по накладній РН ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача всього 2 337,49 грн. - 3% річних та 12 480,32 грн. пені. Заява позивача не суперечить чинному законодавству, не порушує нічиїх інтересів та приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 03.08.2010 р. представники позивача підтримали дану заяву, окрім 10 000,00 грн. основного боргу, що були 29.07.2010 р. проплачені відповідачем, в підтвердження чого надають платіжне доручення № 29 від 29.07.2010 р.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення. Представник відповідача заперечив проти суми та періоду нарахованої позивачем пені, посилаючись на ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України. Також відповідач просить суд зменшити суму відсотків у зв'язку з специфікою роботи підприємства відповідача та періодичність надходження коштів від діяльності товариства. Відповідач заперечує проти вимоги позивача про оплату послуг адвоката, вважає дану вимогу необґрунтованою.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 015/08Ю (надалі -Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар: нафтопродукти (бензин А76, А92, А95, дизельне паливо) .

Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю, кількість та строки поставки товару погоджуються сторонами в додаткових угодах до даного Договору, які є невід'ємною частиною Договору (2.1. Договору).

В розділі 4 Договору сторони передбачили умови та порядок оплати, а саме: покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця на протязі п'яти днів з моменту отримання товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року, пункт 8.7. Договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонам умов даного Договору. Сторонами додатковою угодою № 15 від 02.03.2009 р. строк дії Договору було продовжено до 31.12.2009 р.

Таким чином, взаємовідносини між сторонами по поставці товару існували в рамках дії та на виконання умов даного Договору.

Сторонами відповідно до п. 2.1. Договору було укладено ряд додаткових угод, де було обумовлено асортимент товару, ціна та необхідна кількість товару.

Як було передбачено укладеною додатковою угодою № 11 від 20.08.2008 р., позивачем було відвантажено відповідачу за видатковою накладною № ЮЖ-0000391 від 20.08.2008 р. дизельне паливо у кількості 4.850 тисяч літрів на суму 32 349,50 грн., що отримано представником відповідача ОСОБА_4 за довіреністю № ЯПГ № 413596 від 20.08.2008 р. За укладеною сторонами додатковою угодою № 12 від 29.08.2008 р. позивачем було відвантажено відповідачу за видатковою накладною № ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р. дизельне паливо у кількості 4.850 тисяч літрів на суму 32 349,50 грн., що отримано тим же представником відповідача за довіреністю № 2/09 від 01.09.2008 р.

Факт поставки підтверджується підписами уповноваженого представника на видаткових накладних, а також не заперечується відповідачем у судовому засіданні.

Вказаний товар відповідач оплатив частково, зокрема: по накладній № ЮЖ-0000391 від 20.08.2008 р. - 40,00 грн., та по накладній № ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р. - 23 406,50 грн. В результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 41 252,50 грн.

21.07.2010 р. сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2008 р. по 21.07.2010 р., де ними констатується факт заборгованості відповідача перед позивачем на суму 41 252,50 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач здійснив часткову оплату основного боргу на суму 10 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 29 від 29.07.2010 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Провадження в частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК, оскільки предмет спору відсутній.

Отже на сьогоднішній день за відповідачем залишається непогашеною заборгованість по оплаті за дизельне паливо на суму 31 252,50 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31 252,50 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором -передав відповідачу товар.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

Факт заборгованості відповідача в сумі 31 252,50 грн. позивачем документально підтверджений та не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31 252,50 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню. Заявою про уточнення позовних вимог збільшує суму пені, надавши її розрахунок по кожній з накладних: по накладній РН ЮЖ-000391 від 20.08.2008 р. нараховує пеню з 26.08.2008 р. по 19.07.2010 р. на суму 12 480,32 грн.; по накладній РН ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р. нарахування ведеться з 07.09.2008 р. по 19.07.2010 р. на суму 3 394,17 грн. Загалом просить суд стягнути з відповідача 15 874,49 грн. пені. Період нарахування пені позивач обґрунтовує п. 8.4. Договору, де передбачено, що загальний строк позовної давності та строк позовної давності по штрафним санкціям (пеня) встановлюється у п'ять років.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони пунктом 6.2. Договору обумовили, що в разі несвоєчасної оплати товару, покупець оплачує продавцю пеню за кожний день прострочки від неоплаченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який нараховується пеня.

Відповідач заперечує проти періоду, за який позивачем нараховується пеня, обґрунтовуючи свою позицію ст. 232 Господарського кодексу України та 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Виходячи з викладеного вище, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню, оскільки нарахування пені за період майже в 1 рік і 11 місяців є безпідставним та протирічить зазначеним нормам законодавства України, а посилання позивача на продовження сторонами тривалості позовної давності щодо вимог пов'язаними зі штрафними санкціями є недоречним.

Таким чином, позивач має право на нарахування пені лише за перші шість місяців з моменту, коли відповідач повинен був оплатити поставлене позивачем дизельне паливо: по накладній РН ЮЖ-000391 від 20.08.2008 р. - з 26.08.2008 р. по 26.02.2009 р.; по накладній РН ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р. - з 07.09.2008 р. по 07.03.2009 р., всього на суму 4 964,13 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10 263,27 грн. втрат від інфляції та 2 337,49 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками: по накладній РН ЮЖ-000391 від 20.08.2008 р. 3% нараховуються з 26.08.2008 р. по 19.07.2010 р. в суму 1 837,66 грн.; по накладній РН ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р. нарахування ведеться з 07.09.2008 р. по 19.07.2010 р. на суму 499,83 грн., загалом 2 337,49 грн., а втрати від інфляції за період по накладній РН ЮЖ-000391 від 20.08.2008 р. - з 26.08.2008 р. по 17.05.2010 р. на суму 8 038,33 грн.; по накладній РН ЮЖ-0000422 від 01.09.2008 р. - з 07.09.2008 р. по 17.05.2010 р. на суму 2 224,94 грн., всього 10 263,27 грн.

Відповідач просить суд зменшити суму відсотків, враховуючи специфіку роботи товариства та періодичність надходження коштів.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки відсотки за користування чужими грошовими коштами по своїй правовій природі не є штрафними санкціями чи мірою відповідальності, то суд не має права на зменшення їх розміру.

Судом перевірено розрахунки позивача. Наданий розрахунок щодо стягнення 3% річних є вірним та обґрунтованим. Вимога позивача щодо стягнення 2 337,49 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних, то така вимога позивача підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним. Як зазначено в рекомендаціях Верховного суду України, що викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 р., індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, як це зроблено позивачем, а в середньому за місяць. В даному випадку розрахунок слід здійснювати з вересня 2008 р. по травень 2010 р. Розрахунок позивачем зроблено невірно. До стягнення підлягає сума 9 963,84 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з послугами адвоката на суму 5 000,00 грн.

Відповідач заперечив проти такої вимоги. Вважає що позивачем не обґрунтовано розмір витрат.

05.05.2010 р. між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 346 від 20.09.2001 р.) було укладено договір про надання юридичних послуг № 36 від 05.05.2010 р.

Позивачем квитанцією 05/5 від 05.05.2010 р. оплачено 5 000,00 грн.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. господарський суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховує, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним .

Як вбачається з акту приймання-передачі робіт за договором про надання юридичних послуг № 36 від 05.05.2010 р., загальна вартість робіт, яку виконав адвокат складає 5 000,00 грн., до переліку послуг входять: складання претензії до товариства з обмеженою відповідальністю В«БарвиВ» з метою добровільного погашення заборгованості перед позивачем - 500,00 грн., аналіз бухгалтерської документації для визначення суми заборгованості відповідача - 500,00 грн., вивчення матеріалів для підготовки написання позовної заяви - 500,00 грн., підбір та вивчення нормативної бази для написання позовної заяви - 500,00 грн., написання позовної заяви - 800,00 грн., виконання розрахунку 3% річних, втрат від інфляції, пені - 500,00 грн., підготовка до відправки позовної заяви до суду - 100,00 грн., консультації робітників підприємства позивача для звернення в господарські суди з метою стягнення заборгованості - 500,00 грн., представництво інтересів замовника в суді (два судових засідання по 500,00 грн.) 1 000,00 грн.

З переліченого можна зробити висновок, що одна і таж послуга підготовка та складання позовної заяви, перелічена в акті в різних інтерпретаціях та за кожну з них зазначена ціна в 500,00 грн. чи в 800,00 грн., за складання претензії, яка взагалі не була надана суду - 500,00 грн., 200,00 грн. -за подачу заяви до суду, та 1 000,00 грн. складає вартість представництва адвокатом інтересів позивача в суді. Позивач не зміг пояснити у судовому засіданні на яких підставах підлягають відшкодовуванню витрати вартістю 500,00 грн. на консультування його робітників щодо звернення до господарських судів, що внесені також до вищезгаданого акту.

Отже, робота з надання послуг адвоката по даній справі для кваліфікованого фахівця не являється складною, не потребує значного обсягу часу для її належного виконання, адже спір не має великого ступеня складності і не містить новизни правових питань. Враховуючи також невелику кількість судових засідань в яких був присутній адвокат ОСОБА_2, при цьому не мало необхідності виїзду адвоката у відрядження, суд вважає, що сума в 5 000,00 грн. є явно завищеною платою за послуги адвоката зі спору невеликого ступеню складності. Співрозмірною та розумною сумою відшкодування на оплату послуг адвоката, яка повинна бути стягнута з відповідача є 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«БарвиВ» (70151, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Барвиновка, вул. Шкільна, 15 р/р 260064213 в АППБ «Аваль»м. Запоріжжя, МФО 313827, код 30870438) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Південна Паливно-Енергетична КомпаніяВ» (69057, АДРЕСА_1 р/р 26009237 в філії ВАТ «Банк Кипру»м. Запоріжжя, МФО 313407, код 33327737) 31 252 (тридцять одну тисячу двісті п'ятдесят дві) грн. 50 коп. основного боргу, 4 964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 13 коп. пені, 9 963 (девять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 84 коп. втрат від інфляції, 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 49 коп. - 3% річних, 1 000 (одну тисячу ) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 17 коп. державного мита та 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 6 серпня 2010 року.